Постанова 4851 № 592/20170/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2025 р.Справа № 592/20170/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Корольова Г.Ю., вул. Першотравнева, 12, м. Суми, Сумська, 40009, по справі № 592/20170/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , Інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Колесник Анжели Володимирівни про протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми, через свого представника Курбатова Д.В., з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі відповідач1, ДПП), інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Колесник Анжели Володимирівни (надалі відповідач2, інспектор УПП Колесник А.В.), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА № 3548251 від 26.11.2024 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), у вигляді штрафу в и розмірі 20400 грн 00 коп., яка винесена інспектором УПП Колесник А.В. справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП - закрити. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 лютого 2025 року по справі № 592/20170/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що його особу не було встановлено, оскільки вказане у постанові посвідчення водія не перевірялося. Вказує, що відповідач2 неповно відобразив у постанові докази, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказав, на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі позивача, чим фактично позбавив права на доступ до правосуддя. ДПП не погодилося з доводами апеляційної скарги та подало відзив на неї, у якому просило суд скаргу апелянта залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Сторони про дату, час та місце розгляду справи в апеляційній інстанції повідомлені відповідно до вимог ст. 268 КАС України. Представник позивача на електронну пошту суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке не підписано КЕП. Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання підлягає поверненню заявнику без розгляду з таких підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 44 КАС України передбачено право учасників справи подати до суду документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) та вчиняти процесуальні дії в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 8 ст. 44 КАС України). Відповідно до пунктів 24-27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи з використанням підсистеми Електронний суд. Натомість, звернення до Другого апеляційного адміністративного суду за допомогою електронної пошти без використання КЕП, є способом, який не передбачений чинним процесуальним законодавством. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постановах від 10 лютого 2021 року у справі №9901/335/20, від 03 червня 2021 року у справі №9901/82/21 та від 01 липня 2021 року у справі №9901/76/21, від 08 липня 2021 у справі №9901/75/21. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. Постановою серії ЕНА №3548251 від 26.11.2024, винесеною інспектором УПП Колесник А.В., Андрущенка О.Ю. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень. Згідно зі змістом постанови, 18.11.2024 близько 18 год 46 хв в м. Суми, вул. Троїцька поблизу будинку №4, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами згідно з постановою Ковпаківського районного суду м. Суми справа № 592/7359/22, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивач не погодився з цієї постановою та оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено як факт скоєння позивачем інкримінованого йому порушення так і правомірність складання спірної постанови. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає. Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України. Фактично апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції з двох підстав: - неналежне встановлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; - позбавлення позивача права на доступ до правосуддя судом першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1. Згідно з підпунктом а) п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона. Суб`єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб`єкта проступку, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії, яку він вчинив. Ознаками суб`єктивної сторони проступку є вина, мотив і мета правопорушення. Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 18.11.2024 близько 18 год 46 хв в м. Суми, вул. Троїцька поблизу будинку №4, керував автомобілем Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керування згідно з постановою Ковпаківського районного суду м. Суми № 592/7359/22. Правопорушення зафіксоване на відеореєстратори Xiaomi Yi Csr Dvr та Motorola solutions 470845, 471933, чим порушив п. 2.1а ПДР керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, на момент складання відповідачем спірної постанови, з наявних у інспектора баз даних органів Національної поліції України, було встановлено, що позивач позбавлений прав керування, а саме 07.03.2023 постановою Ковпаківського районного суду м. Суми, залишеною без змін постановою Сумського апеляційного суду від 26.04.2024 по справі №592/7359/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стосовно твердження апелянта про те, що його особу не було встановлено, оскільки вказане у постанові посвідчення водія не перевірялося, колегія суддів зазначає. З оглянутого відеозапису встановлено, що підставою для зупинки слугувала інформація про те, що власник транспортного засобу - ОСОБА_1 є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами на рік на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Після зупинки транспортного засобу, інспектор УПП Колесник А.В. підійшла до зупиненого автомобіля. ОСОБА_1 перебував на місці водія, на передньому пасажирському місці нікого не було. З оглянутих відеозаписів з нагрудної камери інспектора УПП Колесник А.В. та відеореєстратора, встановленого у службовому автомобілі працівників поліції, встановлено, що окрім ОСОБА_1 , який вийшов саме з водійського місця, у якому сидів й на момент його зупинки інші особи з його автомобіля не виходили. На неодноразову законну вимогу інспектора УПП Колесник А.В, надати документи ОСОБА_1 ухилявся від надання документів, ходив у напрямку від інспектора УПП Колесник А.В., відвертався від неї, починав говорити по телефону, намагався відійти подалі від транспортного засобу. При встановлені особи правопорушника - Андрущенка О.Ю., інспектор УПП Колесник А.В. повідомила останнього, що його особу буде встановлено за даними з системи «Армор» (6 хв 10 сек відеозапису з нагрудної камери інспектора УПП Колесник А.В.). На 6 хвилині 43 секунді відеозапису з нагрудної камери інспектора УПП Колесник А.В., остання демонструє у нагрудну камеру фотографію та ідентифікаційні дані позивача ОСОБА_1 з системи «Армор», в той час як Андрущенко О.Ю. направив включений ліхтарик телефону на інспектора УПП Колесник А.В. На оглянутому відеозаписі чітко видно обличчя ОСОБА_1 та його фолтографію з системи «Армор». Отже, підсумовуючи побачене, колегія суддів констатує, що саме позбавлений у судовому порядку права керування транспортними засобами ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 , та у зв`язку з порушенням п. 2.1 а Правил дорожнього руху і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Стосовно твердження апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі позивача, чим фактично позбавив права на доступ до правосуддя, колегія суддів зазначає таке. 05.12.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом до суду першої інстанції. 06 грудня 2024 року ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми відкрито провадження у справі, судове засідання призначене на 16.12.2024 на 14:00. Відповідно до протоколу судового засідання від 16.12.2024 сторони в судове засідання не прибули, судове засідання відкладено на 08.01.2025. 08.01.2025 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні у кримінальній справі. Відповідно до протоколу судового засідання від 08.01.2025 сторони в судове засідання не прибули, судове засідання відкладено на 12.02.2025. 12.02.25 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з виїздом у відрядження, проте жодних доказів виїзду у відрядження представник позивача не надав. Отже, судом першої інстанції судові засідання призначалися тричі. Позивач жодного разу в судові засідання не прибув, причини прибуття не повідомив. Представник позивача тричі поспіль в судові засідання не прибував, двічі заявляв клопотання про відкладення. У рішенні суду першої інстанції міститься цитата п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України, відповідно до якої якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки. Тобто аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що суд має розглянути справу за відсутності сторони, яка повторно не прибула в судове засідання незалежно від причин неявки. Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правової норми, колегія суддів вважає правомірним розгляд позову без участі представника позивача, позивача та його представника. При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта на приписи ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані, зокрема: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також приписи ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З огляду на вказане, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та як наслідок відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 9, 243, 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 лютого 2025 року по справі № 592/20170/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк