Постанова Львівський апеляційний суд № 466/10415/24

Справа № 466/10415/24 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б. Провадження № 33/811/396/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід4» Бобенчика М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 січня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн. (чотириста двадцять п`ять) грн. 00 коп. Конфісковано в дохід держави заборонений предмет, а саме: мобільний телефон марки «Motorola» G 32, який був вилучений 12.10.2024 під час обходу медичної частини установи філії ЦОЗ ДКВС України. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. Згідно з постановою, 12 жовтня 2024 року, близько 12 год. 00 хв., під час обходу медичної частини установи філії ЦОЗ ДКВС України, фельдшер медичної частини установи громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поводив себе підозріло та помітно нервував. Йому було запропоновано добровільно видати заборонені для користування військовополоненими предмети та речовини, на що ОСОБА_1 погодився та добровільно видав мобільний телефон марку «Motorola» G

32. За даним фактом стосовно ОСОБА_1 складений адміністративний протокол за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 січня 2025 року та закрити провадження у справі. Зазначає, що не отримував судових повісток про виклик до суду, з постановою ознайомився лише 26 лютого 2025 року за місцем роботи,а 27 лютого 2025 року ознайомився з матеріалами справи. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що матеріали справи не містять доказів того, що він передавав або намагався передати належний йому мобільний телефон будь-яким іншим особам. У протоколі не вказано жодних осіб, яким він передав чи намагався передати телефон. Твердження щодо передачі або намагання передати ним телефон є припущенням. Звертає увагу на те, що матеріали справи не вказують на нормативні акти, які забороняють йому мати при собі мобільний телефон на робочому місці. Навіть, якщо припустити, що ним порушені Правила внутрішнього розпорядку чи інші правила, встановлені для режимного об`єкту, відповідальність за такі порушення не може наступати за ст. 188 КУпАП. Наголошує, що мобільний телефон належить йому, таким він користується більше двох років, та не мав наміру комусь його передавати. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, зазначив, що забув здати мобільний телефон. Представник ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід4» Бобенчик М.С. апеляційну скаргу заперечив, просив постанову судді першої інстанції залишити без змін. Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідальність за ст. 188 КУпАП настає за приховану від огляду передачу або спробу передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» режим у місцях попереднього ув`язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув`язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами. Згідно Додатку 1 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 до Переліку продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, заборонених для передавання ув`язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі відносяться, зокрема, гроші, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки. При цьому, винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується доказами, які суд дослідив під час розгляду адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 049 від 12.10.2024 відповідно до якого 12.10.2024 близько 12:00 год. під час обходу медичної частини установи філії ЦОЗ ДКВС України ОСОБА_1 добровільно видав заборонені для користування предмети, та добровільно видав мобільний телефон марки «Motorola» G 32 (а.с. 1); поданням в.о. начальника внутрішньої служби ОСОБА_2 по факту спроби доставки заборонених предметів, в зону що охороняється (а.с.2); рапортом начальника оперативного відділу ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід4» ОСОБА_3 (а.с. 3); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 12.10.2024 зі змісту яких вбачається, що 12.10.1024 близько 12:00 год. начальником оперативного відділу ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід4» ОСОБА_4 у приміщенні медичної частини було вилучено мобільний телефон марки «Motorola» G 32, яким він користується є його власністю. Телефон забув здати на КПП при вході в установу. Намірів передавати або надати в користування військовополоненим не мав (а.с. 4). Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив спробу передачі особами, яких тримають у таборі для військовополонених, забороненого для передачі предмету - мобільного телефону. Той факт, що заборонені речі мобільний телефон було виявлено у ОСОБА_1 лише під час обходу та після пропозиції уповноваженої особи здати заборонені речі, свідчить про наявність у ОСОБА_1 умислу на передачу військовополоненим, які утримуються у таборі заборонених предметів. Не можуть бути враховані доводи ОСОБА_1 про те, що він випадково забув здати мобільний телефон, оскільки як вбачається з матеріалів справи та пояснень самого ОСОБА_1 , мобільний телефон він видав лише під час обходу та не вжив будь-яких заходів для його здачі на зберігання відповідальній особі, до проведення обходу, що вказує, на наявність умислу та намагання пронести заборонені речі на територію установи, для подальшої передачі особам, які там утримуються. Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП. З врахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказах. При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ст. 188 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 статті 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження. Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.