Постанова Волинський апеляційний суд № 2-4087/09

Справа № 2-4087/09 Головуючий у 1 інстанції: Іщук Л. П. Провадження № 22-ц/802/355/25 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В., з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І., представника скаржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року, В С Т А Н О В И В: У 2009 році ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності. Вказував, що 05 березня 2009 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме незавершеного будівництвом приміщення друкарні та офісних приміщень, що розташовані на АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 10 договору купівлі-продажу відповідач передав йому правовстановлюючі, реєстраційні та інші документи, що стосуються нерухомого майна, а він провів з відповідачем повний розрахунок за це майно. За умовами договору купівлі-продажу вони з відповідачем взяли на себе зобов`язання з`явитися до нотаріуса 10 березня 2009 року для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Крім того, він звернувся до відповідача з повідомленням про те, що у разі його неявки до нотаріуса для посвідчення договору він буде змушений звернутися до суду. Зазначене повідомлення відповідач проігнорував і ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Покликаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна та визнати за ним право власності на це нерухоме майно. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року позов задоволено. Ухвалено визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме незавершеного будівництвом друкарні та офісних приміщень, що розташовані на АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на незавершені будівництвом друкарню та офісні приміщення, що розташовані на АДРЕСА_1 . Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 27 червня 2024 року відновив втрачене судове провадження у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в частині наступних документів: рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року у справі № 2-4087/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності; договору купівлі-продажу від 05 березня 2009 року, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; акта прийманні-передачі від 05 березня 2009 року, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, 09 квітня 2024 року особа, яка не брала участі у справі, ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Представник товариства вважає, що оскаржуваним рішенням були вирішені права ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал». Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності закрито. Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року у задоволенні клопотання представника ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» адвоката Бєлкіна Л. М. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» задоволено. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Заслухавши представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Судом встановлено, що 05 березня 2009 року відповідач ОСОБА_3 (продавець) та позивач ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю нерухоме майно, а саме незавершені будівництвом друкарню та офісні приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке іменується в подальшому нерухоме майно, а покупець приймає нерухоме майно, та зобов`язується сплатити за нього визначену договором ціну. Зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений у простій письмовій формі і не був нотаріально посвідчений. Покупець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання за ним права власності на це нерухоме майно. Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 17 квітня 2009 року позов ОСОБА_2 задовольнив. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді учасників справи та осіб, які не брали участі у справі. Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі- Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. За змістом названих норм право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 3 лютого 2016 року у справі №6-885цс15 та від 17 лютого 2016 року у справі №6-76цс16. Отже, суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У справі, яка переглядається, встановлено, що 09 квітня 2024 року особа, яка не брала участі у справі ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» подало апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, в якій, зокрема, посилалося на те, що ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» на підставі договору від 15 лютого 2019 року № 2018-12- 29-000001-9 про відступлення прав вимоги є правонаступником ПАТ «Західінкомбанк», в іпотеці якого перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 9722884800:03:001:4789, яка належала боржнику ОСОБА_3 . На вказаній земельній ділянці були розміщені незавершені будівництвом друкарня та офісні приміщення, які розташовані на АДРЕСА_1 , проте попри відсутність згоди іпотекодержателя вказане майно було відчужене боржником ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за нотаріально непосвідченим договором купівлі-продажу, який пізніше оскарженим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області був визнаний дійсним та за позивачем було визнано право власності на майно, яке було предметом договору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, яка була чинною на час ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення) передбачено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Отже, ухвалення судового рішення щодо зміни власника іпотечного майна стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки впливає на можливість реалізації прав іпотекодержателя. Про порушення прав іпотекодержателя у подібних правовідносинах зазначено у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2513св16, постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16-ц (провадження № 61-20786св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 2-1905/1/2010 (провадження № 61-15857св18) та від 18 березня 2020 року у справі№ 667/3883/15-ц (провадження № 61-45004св18). Частиною шостою статі 6 Закону України про іпотеку унормовано, що об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва. Під час розгляду цієї справи ні іпотекодавець (відповідач по справі), ні новий власник предмета іпотеки (позивач по справі) не повідомили про необхідність залучення до участі у справі іпотекодержателя земельної ділянки на якій розташоване спірне майно ПАТ «Західінкомбанк», правонаступником на даний час якого якого є ТзОВ "Фінансова компанія «Профкапітал» (скаржник по справі). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України), до яких звернуті матеріально-правові вимоги позивача. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем щодо спірного майна безпосередньо стосуються прав та інтересів, зокрема: іпотекодержателя земельної ділянки на якій розташоване спірне майно ПАТ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал». ПАТ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» участі в розгляді справи не приймали, а відтак не могли висловити свою думку щодо вимог, які заявлені позивачем та стосуються майна, яке знаходиться на земельній ділянці, яка передана в іпотеку. У випадку пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 51 ЦПК ). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позов пред`явлено не до всіх відповідачів, тому у задоволенні позову належить відмовити. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі. У зв`язку з неналежним суб`єктним складом даного спору, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку доводам позивача ОСОБА_2 щодо наявності або ж відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу дійсним та для визнання права власності на об`єкт нерухомого майна. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Оскільки при вирішені даного спору судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення. Керуючись статтями 367-368, 376, 381,382, 383, 384, 389-390 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя: Судді: