Постанова 4856 № 240/8842/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8842/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 03 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Пращерук М. О., представника відповідача: Федосюк В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису, В С Т А Н О В И В : у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, старшого державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області - начальника відділу контролю за використанням земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському, Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Драчука І.С., в якому просив визнати протиправним та скасувати припис № 652-Дк/0418Пр/03/01/-19, винесений 06.12.2019 старшим державним інспектором, про усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом звільнення земельної ділянки на території Вчорайшенської сільської ради об`єднаної територіальної громади Ружинського району Житомирської області за межами населених пунктів сільської ради, площею 21,1765 га. В обґрунтування позову вказано, що припис винесено за наслідками перевірки, яку проведено з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", при відсутності доказів використання ним земельної ділянки. Зазначає, що перевірку не включено до плану комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2018 №

152. Разом з цим, Державний інспектор діяв упереджено, оскільки до перевірки не залучив ОСОБА_1 та не повідомив про проведення перевірки. Всі документи, а саме: акт обстеження земельної ділянки, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки, припис про усунення порушень, протокол про адміністративне правопорушення складенні в один день 06.12.2019 за участі посадових осіб Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області, повноваження яких не стосуються земель водного фонду, які знаходяться за межами населеного пункту. Відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження такими землями належать до обласних державних адміністрацій. Власником земельної ділянки є Житомирська обласна державна адміністрація, представників якої не було залучено до проведення перевірки. Відсутні будь-які докази, що підтверджують володіння та розпорядження позивачем як нежитловими приміщеннями, так і земельною ділянкою. Припис про усунення порушень винесено державним інспектором на основі припущень. На підставі викладеного просив позов задовольнити. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.12.2023 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 240/8842/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій заперечили проти застосування порядку проведення перевірки, визначеного Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", обмежившись лише оцінкою дій відповідача на відповідність вимогам Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Відтак суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доводам позивача про невідповідність проведеної перевірки вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Крім того, наголосив на тому, що відповідачем у справах, які розглядаються судом у порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади суб`єкт владних повноважень, зокрема територіальний орган Держгеокадастру, а не особа, яка перебуває із цим органом у трудових відносинах, зокрема "інспектор". Переглядаючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність припису Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 06.12.2019 № 652-ДК/0418Пр/03/01/-19 та рішенням від 21 листопада 2024 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка,45, м.Житомир, 10002, ЄДРПОУ: 39765513) про визнання протиправним та скасування припису: -визнав протиправним та скасував припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 06.12.2019 № 652-Дк/0418Пр/03/01/-19. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Позивач в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. 25 березня 2025 року до апеляційного суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника. Щодо правової позиції позивача, відносно поданої апеляційної скарги, останній її не визнає та просить суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на 4 квартал 2019 року і наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05.11.2019 №652-ДК старшим державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області - начальником відділу контролю за використанням земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському, Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Драчуком І.С. був здійснений державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель водного фонду на території Вчорайшенської сільської об`єднаної територіальної громади Ружинського району Житомирської області. Під час перевірки встановлено, що на земельній ділянці для іншого сільськогосподарського призначення кадастровий номер 1825286800:04:000:0002 державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Чорнорудка, на території Чорнорудського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради об`єднаної територіальної громади Ружинського району Житомирської області площею 21,1765 га, розміщено нежитлові приміщення, і вона використовується Середюком О. Л., у якого відсутнє право користування цією ділянкою, у зв`язку з чим останньому старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області - начальником відділу контролю за використанням земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському, Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Драчуком І.С. було винесено припис від 06.12.2019 № 652-ДК/0418Пр/03/01/-19 про усунення порушень вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки на території Вчорайшенської сільської ради об`єднаної територіальної громади Ружинського району Житомирської області за межами населених пунктів сільської ради, площею 21,1765 га шляхом звільнення. Вважаючи припис відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що під час призначення та проведення перевірки відповідач допустив суттєві, а не суто формальні, порушення вимог чинного законодавства України, а саме: призначення та проведення перевірки без встановленої чинним законодавством України підстави та з порушенням права позивача на участь у процесі перевірки, внаслідок чого спричинені наслідки, які унеможливили реалізацію позивачем своїх прав під час призначення перевірки та їх захист під час проведення перевірки. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Згідно зі ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV (далі - Закон № 963-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Згідно зі ст. 2 Закону № 963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів. Відповідно до положень ст. 4 Закону № 963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Згідно з приписами ст. 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. Згідно зі ст.10 Закону №963- ІV, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону. Аналогічні повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель закріплені у п.5-1 Положення №15. Як визначено ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, у даному контексті також необхідно врахувати й те, що за змістом ст. ст. 116, 123, 124 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону, є правомірними. За самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства (п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України). Відповідно до ст.11 Закону №963-І державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель зобов`язані додержуватися Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів. Пунктом 7 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що державний контроль за охороною та використанням земель на території Житомирської області здійснюється державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель на території Житомирської області державні інспектори Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області мають право, зокрема, вносити приписи, складати акти перевірок та протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. Поряд з цим, пряма норма Закону №962-ІV вказує на те, що порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється також Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Преамбулою Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до ст.2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель. За приписами ст.1 Закону №877-V заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Згідно з ч.11 ст.4 Закону №877-V плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою (ч.2 ст.7 Закону №877-V). Згідно з ч.5 ст.7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. За приписами ст.7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Відповідно до ч.8 ст.7 Закону №877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Аналізованими нормами зазначених вище нормативно-правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ч.11 ст.4 та ч.5 ст.7 Закону№877-V призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.02.2019 у справі №813/3201/17. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Розглядом справи по суті встановлено, що за результатами проведеної перевірки, відповідачем відносно позивача складено оскаржуваний припис від 06.12.2019 № 652-ДК/0418Пр/03/01/-19 про усунення порушень вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки на території Вчорайшенської сільської ради об`єднаної територіальної громади Ружинського району Житомирської області за межами населених пунктів сільської ради, площею 21,1765 га шляхом звільнення. Суд зауважує, що самовільне зайняття земельної ділянки фактично утворює окремий склад порушення вимог земельного законодавства, усунення якого не передбачає прийняття контролюючими органами розпорядчих актів. Усунення такого порушення, як правило, відбувається шляхом використання способів захисту прав власника на земельні ділянки, зокрема, в порядку Глав 23-25 Земельного кодексу України. Отже, в зв`язку із вказаним, суд наголошує, що ст. 10 Закону № 963-IV чітко визначено повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель звертатися до суду із позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Крім того, вказаною нормою також визначено право державних інспекторів давати обов`язкові для виконання "вказівки" (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків. Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач має право видавати приписи, але виключно у відповідності до своїх, чітко визначених Законом № 963-IV, повноважень. Таким чином, на противагу припиненню правомірного права користування земельною ділянкою у визначеному Главою 22 Земельного кодексу України порядку, припинення порушення вимог земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки насправді відбувається в дещо інший спосіб - шляхом безпосереднього звернення державного інспектора до суду. До того ж, цей спосіб не передбачає прийняття відповідачем приписів щодо усунення порушення шляхом повернення земельної ділянки власнику. З огляду на викладене, суд вважає, що у випадку виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки державний інспектор не наділений повноваженнями виносити з цього приводу на адресу порушника припис, оскільки Законом № 963-IV прямо передбачено його право звертатись безпосередньо до суду із позовом щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Крім того, як вже зазначалося вище, ст. ст. 6, 10 Закону № 963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням. Державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель мають право давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків. Таким чином, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель має право видавати приписи щодо зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан виключно у випадках, які прямо встановлені законом. При цьому, необхідно звернути увагу на те, що обов`язок приведення земельної ділянки у попередній стан виникає виключно у разі незаконної зміни її рельєфу та при необхідності знесення будинків, будівель і споруд (ст. ст. 96, 212 ЗК України). Однак, наявності таких підстав відповідач не довів. Не має таких відомостей і в матеріалах справи. З матеріалів справи встановлено, що при обстеженні земельної ділянки встановлено, що вона перебувала в оренді у позивача з 17.05.2006 по 17.05.2016. Згідно з рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 24.01.2012 року по справі № 2-552/11, яке набрало законної сили 10.04.2012, було визнано протиправним і скасовано розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації від 29.09.2005 року №405 щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду та водного об`єкту від 17.05.2006 року, укладений між Ружинською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , згідно з яким останньому передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку водного фонду та водний об`єкт із земель загальнодержавної власності на території Чорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області за межами с.Чорнорудка загальною площею 21.1764 га., в тому числі водне дзеркало 9.5349 га., болото 7.8092 га., чагарник 0.6251 га., прибережна смуга 3.20720 га.; зобов`язано повернути земельну ділянку водного фонду та водний об`єкт. Також державним інспектором було встановлено, що згідно з інформацією Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області земельну ділянку без права власності та оренди й відповідного рішення будь-яких державних органів влади самовільно використовує ОСОБА_1 , чим порушує ст.ст.125, 126 ЗК України. Зокрема, державний інспектор встановив, що на земельній ділянці розміщено архітектурні споруди - нежитлові приміщення площами 0.0038 га та 0.0010 га загальною площею 0.0128 га, що не відповідає ст.ст.91, 96 ЗК України та ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". За наслідками обстеження земельної ділянки державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки від 06.12.2019 № 652-ДК/283/ Аб/10/01/-19. Цього ж дня державним інспектором за участі посадових осіб Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06.12.2019 №652-ДК/754/АП/09/01/-19 та винесено припис №652- Дк/0418Пр /03 /01/-19 від 06.12.2019 про усунення порушень. 06.12.2019 року державним інспектором Драчуком І.С. також було складено протокол про адміністративне правопорушення №652-Дк/0261П/07/01/-19 відносно позивача за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КупАП, а саме за самовільне зайняття земельної ділянки. 12.12.2019 державним інспектором розглянуто адміністративну справу та винесено постанову №652-ДК/0270ПО/08/01-19 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. 09.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, старшого державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області начальника відділу контролю за використанням та охороною земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Чуднівському району Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Драчука І.С. і просить скасувати постанову №652-ДК/0270ПО/08/01-19 від 19.12.2019 про накладення адміністративного стягнення за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення. Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення від 06.12.2019 №652-ДК/0261П/07/01/-19, у якому зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 12.12.2019 року об 11 год., державним інспектором надіслано ОСОБА_1 поштовим зв`язком 10.12.2019, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа і копією конверту (а.с.17-18) та отримано ОСОБА_1 лише 14.12.2019, що підтверджується відстеженням по відправленню №1360101780279 (а.с.19), тобто через 2 дні після розгляду справи. Однак, 12.12.2019 року відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення у відсутності ОСОБА_1 і старшим державним інспектором Драчуком І.С. винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не дотримано встановленої чинним законодавством процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило позивача можливості реалізувати надані йому права, які передбачені статтею 268 КУпАП, що на думку суду не має форми незначних процедурних порушень, а є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира позовну заяву ОСОБА_1 задоволено: -скасовано постанову старшого державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області - начальника відділу контролю за використанням та охороною земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському, Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Драчука Івана Степановича №652-ДК/0270ПО/08/01-19 від 12.12.2019 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до даних з ЄДРСР рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26.01.2021 року у справі №296/155/20 не було оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративого суду. Колегія суддів, приймаючи до уваги вказані вище обставини, вважає, що оскаржуваний припис прийнятий відповідачем не тільки протиправно і передчасно, а й не у спосіб та не в межах повноважень, які прямо визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного припису, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваного припису суд відхиляє, оскільки вони не спростовують протиправність винесеного припису. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не встановила. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2025 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.