Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 272/724/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 272/724/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чуб І.А. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 26 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України у Житомирській області ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Захлібного Віктора Андрійовича, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернулась до суду з позовом до Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України у Житомирській області ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Захлібного Віктора Андрійовича та до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 14 лютого 2022 року № 28-ДК/0014По/08/01/-22 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП. Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року позов задоволено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, встановила наступне. Так, в результаті складених інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Захлібним В.А. Акту (обстеження земельної ділянки) від 14.02.2022 року №28-ДК/17/АО/10/01/-22 та Акту (перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки) від 14.02.2022 року № 28-ДК/34/АП/09/01/-22 позивачу при перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності вручено Припис від 14.02.2022 року № 28-ДК/0025 Пр/03/01/-22 (додається), яким зобов`язано останню усунути порушення, виявлені при використанні земельної ділянки, шляхом припинення її використання, звільнення або оформлення права власності або користування. Приступати до використання земельної ділянки тільки після усунення порушень земельного законодавства. В результаті встановлення факту самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Захлібним В.А., складено Протокол про адміністративне правопорушення № 28-ДК/00201/07/01/-22 від 14 лютого 2022 року відносно позивача, згідно якого встановлено, що земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності загальною площею 1,07 га на території Андрушівської міської територіальної громади Житомирської області за межами с. Гарапівка використовує позивач. На зазначеній земельній ділянці розміщено нерухоме майно - автогараж та підсобні приміщення площею - 0,2540 га, а також заасфальтована площадка площею - 0,2500 га., що згідно договору купівлі-продажу б/н від 08.04.2021 року, посвідченого старостою Павелківського старостинського округу Бердичівського району 21.12.2021 року та зареєстрованого в книзі реєстрації договорів за № 56 належить на праві приватної власності позивачу. Зі змісту протоколу вбачається, що на момент перевірки, право власності або право користування земельною ділянкою загальною площею - 0,5040 га. за позивачем не зареєстровано, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Крім того, позивач використовує прилеглу до об`єкту нерухомості земельну ділянку загальною площею - 0,5660 га. На момент перевірки право власності або право користування решти земельної ділянки площею 0,5660 га за позивачем не зареєстровано, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Рішення органу виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування будь-яким юридичним чи фізичним особам відсутнє, що у відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки площею - 0,5560 га. позивачем (а.с.25-26). В протоколі також повідомлено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 00 хв. 14 лютого 2022 року у відділі за адресою: м.Андрушівка пл. Т.Г.Шевченка 1 кабінет №7. Протокол в графі: пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності містить відмітку «без пояснень». Склав та підписав протокол державний інспектор Захлібний В.А. Підпис особи, яка вчинила адміністративне правопорушення наявний. Другий примірник протоколу отримав: підпис наявний та вказано Макаревич. Зазначено: Я, ОСОБА_1 на розгляді справи про адміністративне правопорушення був присутній особисто 14.02.2022 року та наявний підпис . Постановою державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України у Житомирській області ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Захлібного В.А. від 14.02.2022 №28-ДК/0014 По/08/01/-22 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. Копія вказаної постанови надіслана позивачу засобами поштового зв`язку, в підтвердження чого надано квитанцію № 00299060026949 від 14.02.2022 року (а.с.27-28) Зі змісту постанови від 14.02.2022 №28-ДК/0014 По/08/01/-22 вбачається, що позивачу інкримінується використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, внаслідок чого заподіяно шкоду у розмірі - 19366,10 грн., що підтверджується розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який розраховано відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки № 963 від 25.07.2007 рік із внесеними постановою Кабінету Міністрів України змінами від 09.09.2020 року № 800 (а.с.29-30). Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не дотримано встановленої чинним законодавством процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме стосовно належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останню можливості реалізувати надані їй права, які передбачені статтею 268 КУпАП. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 15-2 Земельного Кодексу України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Відповідно до статті 187 Земельного Кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Згідно з статтею 188 Земельного Кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення .державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Аналогічні повноваження закріплені у ст. ст. 5, б, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 5, 19 Закону України «Про охорону земель». Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 49.06.2003 №963-IV визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно із статтею 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок, моніторингів, тощо. Положеннями ст.10 вищезазначеного Закону визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема прямо передбачені права стосовно обстеження земельних ділянок, складання матеріалів перевірки (приписи, акти тощо) та передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення. Реалізація вищевикладених прав та обов`язків законодавчо закріплена за Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» (дійсною на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок є порушеннями земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Статтею 53-1 КУпАП визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до положень статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП. Згідно з положеннями КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Таким чином, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст.ст. 254, 256 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення протокол складається уповноваженою на те посадовою особою. У протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Частиною 2 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 6 від 19.01.2017, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07.02.2017 року за № 173/30041, у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення. Згідно з п.6 розділу ІІ Інструкції, у протоколі обов`язково робиться відмітка про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав і обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про повідомлення її про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов`язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення із зазначенням часу і місця розгляду справи. При цьому, доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням про час і місце розгляду справи матеріали справи не містять. Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції передбачено, що протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та державним інспектором, який його склав, а за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. Відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу та надання пояснень не припиняє провадження у справі про адміністративне правопорушення. Як встановлено зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 14.02.2022 року № 28-ДК/0020П/07/01/-22 позивачем отримано другий примірник протоколу особисто. Також в протоколі відзначено про присутність позивача на розгляді справи про адміністративне правопорушення, що засвідчується її підписом. Разом з тим, як встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12023065480000189 за фактом підробки підпису ОСОБА_1 , позивача у справі, у офіційних документах, а саме: Акті обстеження земельної ділянки від 14.02.2022 року, Акті перевірки від 14.02.2022 року та протоколі про адміністративне правопорушення від 14.02.2022 року. Також, в рамках вказаного кримінального провадження було надано слідчому тимчасовий доступ до матеріалів справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, які знаходяться у володінні ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.51-53). Окрім того, в рамках кримінального провадження № 12023065480000189, відкритого за фактом підробки підписів ОСОБА_1 у офіційних документах, було проведено почеркознавчу експертизу та відповідно до висновку експерта від 01.11.2023 року № СЕ-19/106-23/11817-ПЧ встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , позивача у справі, у графі «копію цього акту отримав:» акту обстеження земельної ділянки № 28-ДК/17АО/10/01/-22 від 14.02.2022, у графі «копію цього акту отримав:» акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки № 28-ДК/34АП/09/01/-22 від 14.02.2022, у графі «припис отримав (ла) особисто припису №28-ДК/0025Пр/03/01/-22 від 14.02.2022, у графах «підпис особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та "Другий примірник протоколу отримав:" протоколу про адміністративне правопорушення № 28-ДК/0020П/07/01/-22 від 14.02.2022, виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.84-100). При цьому, судом першої інстанції встановлено, що ні Акт обстеження земельної ділянки, ні Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не містить інформації стосовно того, що останні були складені у присутності чи за участю позивача. Також, суд першої інстанції доцільно відзначив про суперечливість інформації, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення щодо місця його складення та місця розгляду справи, що в сукупності викликало обгрунтовані сумніви у суду першої інстанції щодо того, що інспектором було проведено обстеження, складено акти, протокол та проведено розгляд справи в різних населених пунктах за участю позивача. Наразі вказані сумніви не були спростовані відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Будь-яких обгрунтованих доводів в спростування виявлених розбіжностей матеріали апеляційної скарги не містять. Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що 14.02.2022 року о 09.00 год. розгляд справи про адміністративне правопорушення про визнання позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, відбувався без дотримання встановленої чинним законодавством процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі і зокрема, щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, а також те, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності винесеної ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно недотримання відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови встановленої чинним законодавством процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Щодо доводів відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку на звернення до суду з позовною заявою можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви. Як встановлено під час судового розгляду, позивач участі у розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності не приймала, а про наявність справи про адміністративне правопорушення їй стало відомо з матеріалів позовної заяви про стягнення з неї шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки у справі №272/1047/22. Відтак, в даному випадку, суд першої інстанції, вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, дійшов обгрунтованого висновку про поважність причин, які завадили вчасному зверненню до суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищезазначені обставини, судова колегія доходить до переконання, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановлених обставин обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.