Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/3369/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3369/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 02 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог. 1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в якому просить визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача здійснити із 22.05.2024 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). 1.2 В обґрунтування позову вказує, що він є є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується довідкою Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області. У зв`язку з призначенням пенсії з 22 травня 2024 року позивач вважає, що з указаної дати він набув право на отримання підвищення до пенсій в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а в органу Пенсійного фонду України виник обов`язок здійснити нарахування і виплату підвищення до його пенсії в зазначеному розмірі. Проте підвищення позивачу не нараховується і не виплачується.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 2.1 Позивач отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 . 2.2 Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 09 січня 1997 року. 2.3 Довідка від 04 липня 2024 року, видана Відділом обслуговування громадян №5 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області підтверджує, що пенсія позивачу виплачувалася починаючи з травня 2024 року без виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. 2.4 Вважаючи таку бездіяльність відповідача незаконною, позивач звернувся до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 3.1 Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року позов задоволено частково. 3.2 Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, з 01.07.2024 позивач, як непрацюючий пенсіонер який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. 4.1 Відповідач просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що на думку останнього призвело до неправильного вирішення питання. 4.2 Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу. ІІ.

Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. 1.1 Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-ХІІ). 1.2 Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною. 1.3 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону №796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону №987-VIII), з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ. 1.4 Апеляційний суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, яка передбачає виплату уповноваженими органами доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях безумовного (обов`язкового) відселення або у зоні гарантованого добровільного відселення, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю. 1.5 Відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 стаття 39 Закону №796-ХІІ належить до розділу VII Закону №796-ХІІ, тому при застосуванні вказаної норми визначальним передусім є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії та наявність у неї статусу непрацюючого пенсіонера. 1.6 При цьому Закон №796-ХІІ не встановлює будь-яких обмежень щодо нарахування доплати до пенсії за певним видом пенсії, яку отримує особа, оскільки визначальним в даному випадку є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру та факт наявності у неї статусу пенсіонера. 1.7 У ході розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 та громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.01.1997, проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. 1.8 Тобто зазначеними доказами підтверджено наявність у ОСОБА_1 статусу непрацюючого пенсіонера в розумінні положень Закону №1058-IV, а також факту проживання на території радіоактивного забруднення - в зоні гарантованого добровільного відселення. 1.9 Стосовно вимог апеляційної скарги щодо визначення доплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із статтею 8 Закону №3460, то вони задоволенню не підлягають, оскільки регулюють порядок виплат за рішенням суду, яким таке підвищення до раніше призначеної пенсії вже визначене пенсіонеру виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік. 1.10 Рішенням суду першої інстанції, при частковому задоволенні позовних вимог, визнано право позивача на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/4946/18. Наведений висновок обумовив зміну рішення Верховного Суду в частині слів «мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік» на слова та цифри «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року». 1.11 Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести нарахування і виплату позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, яка передбачена статтею 39 Закону України №796-ХІІ, підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання нарахувати і виплатити таку доплату в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року. 1.12 Зазначений висновок відповідає положенням статті 71 Закону України №796-ХІІ якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. 1.13 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, який ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги 2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. 2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.