Постанова Полтавський апеляційний суд № 548/2381/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/2381/24 Номер провадження 33/814/252/25Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2025 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І., За участю секретаря Дороженка Р.Г., Захисника адвоката Рака А.С., розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Рака Артема Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, 26 жовтня 2024 року о 10:15 год. в м. Хорол, по вул. Кременчуцька, 1/79, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці за допомогою алкотестеру «Драгер 6810» та медичного огляду в КП «Лубенській ЛІЛ» відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Рак А.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Звертає увагу на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а перебування за кермом в нерухомому авто жодним чином не свідчить про факт керування ним. Вказує на неналежність як доказів долучених до справи відеозаписів, оскільки останні не є безперервними та не фіксують весь перебіг подій, в тому числі і подію, пов`язану з фактом керування. Також в апеляційній скарзі захисником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що розгляд справи відбувся без участі правопорушника та захисника, а копію постанови суду від 28.11.2024 року, захисник отримав через систему «Електронний суд» 12.12.2024, після чого, 20.12.2024 була подана апеляційна скарга. Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження приходжу до висновку, що останні заслуговують на увагу, а строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений з поважних причин. Так, матеріалами справи доводиться, що розгляд справи відбувся 28.11.2024 без участі ОСОБА_1 та його захисника. Згідно довідки місцевого суду постанова суду від 28.11.2024 була доставлена до електронного кабінету Раку А.С. 12.12.2024. після чого, 20.12.2024 засобами поштового зв`язку була подана апеляційна скарга. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КпАП України оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Постанова судді згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, які доводяться достатніми та незаперечними доказами. Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП в повній мірі не дотримався. Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що його вина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан сп`яніння, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру оформлення адміністративного матеріалу. Разом з цим, наведені докази не можна розцінювати як беззаперечні та достатні для висновку про винуватість притягнутої особи, оскільки вони не в повній мірі відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом» та в своїй сукупності не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як вбачається з долученого до матеріалів справи запису здійсненого на відеореєстратор службового автомобіля, останній перебуває в нерухомому стані та одночасно здійснюється зйомка ділянки автодороги. В подальшому службове авто починає рух і проїжджаючи метрів 200-300, звертає в заїзний «карман», де стоїть автомобіль ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_1 . Подальша відеозйомка продовжується вже на бодікамеру працівника поліції, які під`їхавши до вказаного нерухомого авто, підходять до дверей водія і починають спілкування з особою, яка знаходиться на водійському місці, встановивши прізвище останнього як ОСОБА_1 . Поліцейські пропонують надати документи та вказують, що треба користуватися пасками безпеки, а на заперечення водія щодо факту керування, кажуть, що в них зафіксовано рух авто на камеру. На прохання водія надати докази щодо керування ним автомобіля, поліцейський пояснює, неможливість надати останні, оскільки ведеться відеозйомка. Після перевірки документів працівники поліції, не дивлячись на заперечення ОСОБА_1 , що він не є водієм, повідомляють про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння і пропонують пройти огляд, на що останній відмовився, в зв`язку з чим було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також з відеозапису вбачається складання постанов на ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме за керування транспортерним засобом з непристебнутим ременем безпеки та за відсутність посвідчення водія, відсутність полісу обов`язкового страхування, що слугувало підставою для притягнення останнього до відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП. Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз`яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, а отже знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом. За змістом диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність для водія транспортного засобу настає за доведеністю одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного) або відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Долучені відеозаписи, в тому числі і з службового відеореєстратора, не містять зафіксованого належним чином факту керування ОСОБА_1 автомобілем, а містять лише зафіксований під`їзд службового авто до припаркованого з непрацюючим двигуном транспортного засобу, на водійському сидінні якого перебуває ОСОБА_1 . При цьому, звертає на себе увагу, що на прохання ОСОБА_1 надати докази керування ним автомобілем, працівники поліції протягом всього часу спілкування з ним та складання адмінматеріалів, так і не надали останні та не продемонстрували наявні в них записи руху керованого ОСОБА_1 транспортного засобу. Більше того, такі докази відсутні і в матеріалах даної справи. Крім того, в ході апеляційного перегляду, на спростування висновків суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, захисником було надано рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20.01.2025, яке набрало законної сили, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення. Предметом вказаного адміністративного позову було оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП за керування з непристебнутим ременем безпеки, відсутність посвідчення водія, відсутність полісу обов`язкового страхування, що мало місце 26 жовтня 2024 року та є невід`ємно пов`язаним з відмовою водія від проходження огляду на стан сп`яніння та складання на нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП в цей же день та час. Вказаним рішенням суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №906171 від 26 жовтня 2024 року. Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП закрито. Ухвалюючи рішення, суд дійшов до висновку про відсутність доказів, які б доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 26.10.2024 о 10:20 год. Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що також доводиться і висновками вищевказаного судового рішення по адміністративній справі та є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення за ст. 130 КУпАП, підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 КУпАП відсутні. Надаючи правову оцінку зібраним по даній справі доказам, апеляційний суд приходить до висновку, що останні в своїй сукупності не доводять факт винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки не відповідають критерію «поза всяким сумнівом» та не доводять наявність в його діях складу адімнправопорушення. За змістом п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення. За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з закриттям провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях притягнутого складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання про поновлення строку задовольнити. Поновити захиснику Раку Артему Сергійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року. Апеляційну скаргу захисника Рака Артема Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року скасувати. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити з підстав, визначених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Обідіна