Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/5895/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3807/25 Справа № 201/5895/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача:Новікової Г.В. суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Забари А. В. на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду із зазначеним вище позовом. Відповідач надав заяву про надання строку для примирення. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025 року заяву про надання строку на примирення задоволено. Надано сторонам строк для примирення до 20 травня 2025 року 09 години. Зупинено провадження у справі у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та направити справу для подовження розгляду справи до суду першої інстанції. Зазначає, що з березня 2024 року разом з відповідачем не проживають спільно, між ними відсутні будь-які стосунки. Позивач має підстави вважати, що встановлення строку для примирення створює ризик подальшого психологічного тиску та конфліктів зі сторони відповідача. Також, тривале збереження формального шлюбу є лише перешкодою для неї у реалізації її прав та особистого життя. Примирення між ними є просто неможливим. Крім того, позивачка звернулася до суду в травні 2024 року, заяву про примирення відповідач подав в січні 2025 року. Тобто у відповідача було більше як вісім місяців для примирення з дати звернення позивача до суду і цього часу було більше ніж достатньо для примирення якби існувала згода сторін на продовження шлюбу. Позивачка проживає окремо від відповідача, поновлювати шлюбні стосунки не збирається, а тому призначення строку для примирення вважає недоцільним. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа в силу положень ч.6 ст. 19 ЦПК України є малозначною та розглядається в спрощеному порядку і ціна позову складає менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи із того, що ціна позову визначена сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців (стаття 176 ч.1 п.3), розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 19 вересня 2019 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не мають. Через відсутність взаєморозуміння спільне життя у сторін не склалося, вони не проживають разом, не підтримують шлюбно-сімейних відносин та не ведуть спільне господарство. 20 січня 2025 року на електронну пошту суду надійшла заява відповідача про те що він заперечує проти розірвання шлюбу та просить суд надати строк на примирення. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про надання строку на примирення, суд першої інстанції виходив із того, щопункт 10 Постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачає, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Частиною 7 ст. 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Отже, заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто, такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з моменту звернення позивача з позовною заявою 22 травня 2024 року та до звернення відповідача з заявою про примирення 20 січня 2025 року пройшло більше восьми місяців, відповідачем не надано доказів, що він намагався зберегти шлюб. Для збереження шлюбу було достатньо часу та сторони мали таку можливість, але не примирилися, позивач не відмовився від позову. Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що лише бажання відповідача не є достатньо підставою для надання строку для примирення сторін за встановлених обставин, а суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя. Суд першої інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням категоричних заперечень проти цього позивачки . Оскаржувана ухвала не містить мотивації щодо необхідності надання сторонам у справі строку для примирення, виходячи з конкретних обставин, які склалися між сторонами на час розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, а тому є підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 368,369,374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Забари А. В. задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: