Постанова 4803 № 201/895/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5359/21 Справа № 201/895/21 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - залишено без розгляду. В апеляційній скарзі, апелянт, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Встановлено, що до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська заявлено вимоги до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, які були перераховані позивачем на рахунок відповідача, 09 березня 2018 року, у розмірі 5 000 євро. Також, встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року у справі № 201/4747/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 145108,50 грн. Рішення не набрало законної сили. Залишаючи позовну заяву без розгляду з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. Нетотожність одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованої особи за захистом порушеного права. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. У справі, що переглядається та у справі № 201/4747/20 спір виник між тими самими сторонами: позивач- ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_3 . Водночас предмет позову у цій справі та у справі № 201/4747/20 не є тотожними. Так, вбачається, що позивач у справі № 201/4747/20 просив витребувати з ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти, які були перераховані позивачем на рахунок відповідача, 21 лютого 2018 року, у розмірі 5 000 євро. Пред`являючи новий позов, позивач просив суд витребувати з ОСОБА_3 безпідставно отримані грошові кошти, які були перераховані позивачем на рахунок відповідача, 09 березня 2018 року, у розмірі 5 000 євро. Таким чином, позовні вимоги у даній справі не є тотожними з тими, щодо яких ухвалено заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2020 року у справі № 201/4747/20. У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. В ухвалі ЄСПЛ від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти. З огляду на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, є підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: