Постанова 4803 № 201/4747/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6270/23 Справа № 201/4747/20 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Максюти Ж.І. суддів Барильської А.П., Зайцевої С.А. за участю секретаря Ніколиної А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Просяник Надії Петрівни на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2023 року за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича про визначення частки майна боржника, який він володіє спільно з іншими особами у цивільній справі № 201/4747/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, зазначивши в якості боржника ОСОБА_1 . Заявлені вимоги приватний виконавець обґрунтував тим, що на його примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження № 63785944, до складу якого входять 5 виконавчих проваджень, а саме: -виконавче провадження № 63782711 з примусового виконання виконавчого листа № 201/4747/20, виданого 24 листопада 2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 145 108,50 грн.; -виконавче провадження № 63784813 з примусового виконання виконавчого листа № 201/4747/20, виданого 24 листопада 2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.; -виконавче провадження № 63782711 з примусового виконання виконавчого листа № 201/4747/20, виданого 24 листопада 2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченого судового збору у розмірі 1 451,09 грн.; -виконавче провадження № 68589814 з примусового виконання виконавчого листа № 201/4747/20, виданого 21 січня 2022 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 итрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Боржникові на праві власності належить частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Приватний виконавець просить суд визначити частку вказаної квартири у розмірі 1/4, яка належить боржникові на праві спільної сумісної власності, для звернення на неї стягнення з метою виконання рішеннь суду. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрія Олександровича, про визначення частки майна боржника, який він володіє спільно з іншими особами - задоволено. Визначено, що частка майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у квартирі АДРЕСА_2 , якою вона володіє спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , становить 1/4. Не погодившись з таким судовим рішенням суду, представника ОСОБА_1 - адвоката Просяник Н.П., посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволені подання приватного виконавця. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що суд залучив до участі у справі заінтересованих осіб, але належним чином так і не повідомив про розгляд справи. Також, апелянт зазначає те, що судом залучено Управління-службу у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, з огляду на те, що в квартирі прописана неповнолітня особа ОСОБА_6 , але його самого та його законного представника залучено до участі у справі не було. Одночасно вказує на те, що відповідно до інформаційної довідки №323033848 від16.02.2023 року серед власників квартири зазначено лише ОСОБА_5 та лише на 1/4 квартири відповідно до договору дарування. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Гусакова О.Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою, а ухвалу суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вищезазначеного подання приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. з огляду на наступне. Предметом спору у даній справі є - подання виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами під час виконання судового рішення. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Як передбачено положеннями статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст.443 ЦПК України, згідно якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку. У справі, яка переглядається, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу за судовим рішенням. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Крім того, задоволення подання не порушує прав інших співвласників спірного майна, оскільки за ними залишається право спільної сумісної власності на спірне нерухоме майно. Вказану у попередньому абзаці правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 487/432/14-ц. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного сповіщення про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції осіб, які були залучені до участі у справі на увагу суду не заслуговують з огляду на неодноразове направляння судових повісток на адреси де зареєстровані залучені до участі у справі особи. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не мають наслідку скасування оскаржуваної ухвали. Також матеріали справи не містять жодного доказу щодо вчинення боржником дій, спрямованих на швидке виконання вимог судового рішення про витребування безкоштовно отриманих коштів. Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, апелянт ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду не надано суду доказів на підтвердження своїх аргументів та вимог апеляційної скарги. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про задоволення подання державного виконавця без порушень діючого законодавства, підстави для її скасування, відсутні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Просяник Надії Петрівни - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: А.П. Барильська С.А. Зайцева