Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7700/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2025 року справа №200/7700/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Бабіч С.І.), складене у повному обсязі 10 січня 2025 року, у справі № 200/7700/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до якої просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.10.2024 року № 262840015439 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 по заробітній платі; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по заробітній платі із врахуванням наданої довідки філії Тяжмашстрой від 27.09.2022 року №

144. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.10.2024 року № 262840015439 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 по заробітній платі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по заробітній платі із врахуванням наданої довідки філії "Тяжмашстрой" від 27.09.2022 року №

144. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивачем до заяви про перерахунок пенсії було додано довідку про заробітну плату від 27.09.2022 року № 144, яка видана філією "Тяжмашстрой", за період роботи з 01.06.1988 року по 30.06.1993 року. За наслідками аналізу матеріалів електронної пенсійної справи позивача відповідачем прийняте рішення про відмову позивачу в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що надана довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами. Відповідач зауважує, що довідка про заробітну плату позивача від 27.09.2022 року № 144 була видана на непідконтрольній Україні території (на території так званої "ДНР"), отже, є недійсною та не створює жодних правових наслідків. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належних чином. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстрована адреса місця проживання як ВПО: АДРЕСА_2 . Як видно з наданих до суду посвідчень серії НОМЕР_3 від 17.07.2023 року та серії НОМЕР_4 від 15.11.2023 року, позивач є особою з інвалідністю 2 групи. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач у даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності. 23.10.2024 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою (разом із доданими документами) стосовно проведення перерахунку пенсії у порядку, передбаченому положеннями Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). До вказаної заяви позивач додав довідку від 27.09.2022 року № 144 про заробітну плату за період з червня 1988 року по червень 1993 року, видану філією "Тяжмашстрой". 30.10.2024 року за наслідками розгляду цієї заяви відповідачем було прийнято рішення № 262840015439, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням наданої ним довідки від 27.09.2022 року № 144 про заробітну плату для обчислення пенсії, оскільки ця довідка не підтверджена первинними документами. Відтак, спірним питанням у цій справі є правомірність/неправомірність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі наданої ним довідки Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частини першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 113 Закону №1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Наведені приписи Порядку № 22-1 кореспондують ч. 3 ст. 44 та ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV, згідно яких органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати. Виходячи з системного аналізу наведених положень Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями не є обов`язковими та можуть проводитись у необхідних випадках. Поряд із цим, приписи Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 чітко регламентують строки прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про проведення перерахунку пенсії, а також його продовження у випадку необхідності додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, на строк не більше ніж на 15 днів. Також, відповідачем не доведено, що така перевірка взагалі була ініційована ним та проведена, відповідних доводів відзив на позовну заяву не містить, доказів проведення перевірки відповідачем не надано. Водночас, текстуальний аналіз оскаржуваного рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача не містить будь-якого обґрунтування необхідності проведення додаткової перевірки наданої позивачем довідки про заробітну плату. Судами встановлено, що довідка від 27.09.2022 року № 144 про заробітну плату позивача за період з червня 1988 року по червень 1993 року, видана філією "Тяжмашстрой", була надана до пенсійного органу із заявою від 23.10.2024 року щодо перерахунку пенсії. Вказані обставини не заперечуються відповідачем і підтверджуються змістом рішення від 30.10.2024 року № 262840015439, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Зазначена довідка від 27.09.2022 року № 144 містить необхідні реквізити та відомості про суми заробітної плати позивача, який враховується при обчисленні пенсії, та оформлена відповідно до вимог Порядку № 22-1. Поряд із цим, відповідно до ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Відтак, відповідальність за видачу недостовірних документів покладено виключно на підприємства та організації, які видали такі документи. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через проведення АТО, не може покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17). При цьому, те, що Пенсійний орган позбавлений на даний час можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки містять усі необхідні реквізити та відомості. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 у справі №234/3038/17, від 11.12.2018 у справі № 360/1628/17, від 23.12.2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі №242/1568/17, від 31.03.2021 у справі №0440/6809/18, від 08.12.2021 у справі № 560/3907/18, від 21.02.2022 у справі № 243/4336/17. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії з урахуванням довідки № 144 від 27.09.2022 року про його заробітну плату за період з червня 1988 року по червень 1993 року, у зв`язку з чим рішення від 30.10.2024 року № 262840015439 є протиправним і підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі № 200/7700/24 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року по справі № 200/7700/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 квітня 2025 року. Судді А.В. Гайдар Т.Г.Гаврищук Е.Г. Казначеєв