Постанова 4855 № 320/8445/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8445/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, - ВСТАНОВИЛА : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Київської області від 05 травня 2020 року № 18ф-231 без обмеження пенсії максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ групи у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Київської області від 05 травня 2020 року № 18ф-231 без обмеження пенсії максимальним розміром. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , яке викладене у листі від 31 липня 2020 року № 1000-0210-8/62507; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 січня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Київської області від 05 травня 2020 року № 18ф-231, з урахуванням раніше проведених виплат; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача відсутні. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 16 березня 2009 року на різних посадах, про що свідчать відомості з трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 20 листопада 2002 року. Відповідно до наказу прокуратури Київської області від 17 квітня 2020 року № 131-к позивач звільнений з посади начальника відділу інформаційних технологій прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 квітня 2020 року (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 06 квітня 2017 року серії АВ № 0775931, при повторному огляді з 01 квітня 2017 року позивачу встановлено довічно ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням. Позивач з 13 березня 2014 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області і отримував пенсію по інвалідності за загальним захворюванням на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 320/6343/19: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку зазначеного в довідках прокуратури Київської області від 03 червня 2019 року № 18ф-93, від 03 червня 2019 року №18ф-94 з 16 березня 2019 року без обмеження пенсії максимальним розміром; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між пенсією, виплаченою згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пенсією, на яку він має право згідно з ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року починаючи з 16 березня 2019 року. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 320/6343/19 набрало законної сили 30 березня 2020 року, про що вказує відмітка на судовому рішенні. З 16 березня 2019 року позивачу призначена та виплачується пенсія по інвалідності у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 % від заробітної плати на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 320/6343/19. Так, починаючи з 16 березня 2019 року позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 23447 грн 86 коп. (39079 грн 77 коп. х 60 %). Прокуратурою Київської області позивачу видано довідку від 05 травня 2020 року № 18-ф2321 про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років). У зазначеній довідці вказано про те, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Київської області на посаді начальника відділу, чинна заробітна плата за відповідною посадою згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» становить 47711 грн 31 коп. У зв`язку з чим 08 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою від 01 липня 2020 року про перерахунок пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку, зазначеного у вказаній довідці. Броварський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 31 липня 2020 року № 1000-0210-8/62507 повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Крім того, у вказаному листі зазначено, що для перерахунку пенсії подаються заяви встановленого зразка. Вважаючи рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку зазначеного в довідці прокуратури Київської області від 05 травня 2020 року № 18-ф2321, з урахуванням раніше проведених виплат. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відсотковий розмір заробітної плати для перерахунку пенсії позивача визначений ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 320/6343/19. Стосовно ж позовних вимог про здійснення виплати позивачу нарахованих сум пенсії без обмеження її розміру, суд першої інстанції зазначив, що станом на час вирішення вказаної справи відповідний перерахунок пенсії позивача не було здійснено. Відповідно, право позивача у вказаній частині не було порушено, що свідчить про передчасність цих позовних вимог. Враховуючи, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року оскаржується відповідачем в частині задоволених судом першої інстанції вимог, колегія суддів надає правову оцінку вказаному рішенню суду лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Реалізація права працівників прокуратури, в тому числі і позивача, на перерахунок пенсії, визначеного ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) була забезпечена рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-(ІІ)/2019. Частиною 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Первісна редакція ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від № 1697-VII та ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі ст. 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч.ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів). 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 № 76-VIII, яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: ч. 18 Закон України «Про прокуратуру» від № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в новій редакції, за якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; ч. 20 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. За висновком Верховного Суду, починаючи з 01 січня 2015 року жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України, який упродовж 2015 - 2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказані положення визнані неконституційними втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України в Рішенні від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 установив порядок його виконання: ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». З матеріалів справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило в перерахунку пенсії ОСОБА_1 листом від 31 липня 2020 року № 1000-0210-8/62507 у зв`язку з відсутністю нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, яке фактично відбулось ще у жовтні 2017 році. Протягом усього періоду дії норми ст. 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України. Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах. Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом № 1697-VІІ покладено саме на уряд. Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача. Реалізація такого права була забезпечена саме Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/9/209), на момент прийняття Конституційним Судом України Рішення № 7-р(ІІ)/2019 вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні зауважує, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури». З огляду на зазначені обставини справи, нормативно-правове регулювання спірного питання та сталу судову практику, колегія суддів вважає, що особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ або № 1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №

657. Такі пенсії перераховуються починаючи з 13 грудня 2019 року. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Київської області від 05 травня 2020 року № 18-ф2321. Вказані обставини свідчать про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 31 липня 2020 року № 1000-0210-8/62507 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності є неправомірним, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсотковий розмір заробітної плати для перерахунку пенсії ОСОБА_1 визначений ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 320/6343/19. Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що він звернувся до пенсійного органу із письмовою заявою про перерахунок пенсії довільної форми, а не з відповідною заявою за встановленою формою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1). Згідно з п. 4 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Відповідно до абз. 5 п. 1.9. Порядку № 22-1 якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п. 4.7. Порядку № 22-1). Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. В свою чергу, Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Матеріали справи свідчать, що позивач 08 липня 2020 року звернувся до відповідача із заявою від 01 липня 2020 року про перерахунок пенсії, яка була прийнята та зареєстрована відповідачем. До вказаної заяви позивачем додано довідку прокуратури Київської області від 05 травня 2020 року № 18ф-231. Зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена також заявою встановленого зразка. Відповідач листом від 31 липня 2020 року № 1000-0210-8/62507 повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії посилаючись на відсутність підстав для його у зв`язку з відсутністю нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Крім того, у вказаному листі зазначено, що для перерахунку пенсії подаються заяви встановленого зразка. Зі змісту листа вбачається, що незважаючи на посилання апелянта на Закон України «Про звернення громадян» фактично позивачу відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів відсутності правових підстав для здійснення перерахунку, а не з причин того, що заява за формою та змістом не відповідає вимогам Порядку № 22-1. Крім того, у відповіді не зазначено про відсутність необхідних документів. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що Закон № 1058-IV та Порядок № 22-1 не встановлюють реалізацію права на перерахунок пенсії виключно за заявою встановлено зразку. Також, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем приписів п. 3.3 Порядку № 22-1 в частині роз`яснення позивачу порядку звернення за перерахунком пенсії та надання позивачу відповідного бланку заяви. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто, у розрізі даної справи позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на формальні підстави. З огляду на зазначені обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов