Постанова 4854 № 400/6249/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6249/24 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 16.10.2024 року; Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 довідок про заробітну плату з урахуванням в полуторному розмірі страхового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показників заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату № 5261/СВЕРД НДА від 27.07.2020, № 14-4-01/388-2020/С від 26.05.2020, та з урахуванням в полуторному розмірі страхового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі за періоди: 25.09.1985 по 12.08.1987, з 22.08.1987 по 10.02.1988, з 22.07.1988 по 01.12.1997 роки, з урахуванням раніше виплачених сум, з моменту призначення пенсії 05.05.2024. В обґрунтування позову зазначено, що періоди роботи в районах Крайньої Півночі підтверджені трудовою книжкою та довідками, однак відповідач протиправно їх не врахував. Також, позивач зазначає, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача, як до 1992 року так і періоди роботи в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в зарахуванні довідок про заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням у полуторному розмірі страхового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та виплати пенсію ОСОБА_1 з 05.05.2024, з урахуванням показників заробітної плати відповідно до довідок про заробітну плату № 5261/СВЕРД НДА від 27.07.2020, № 14-4-01/388-2020/С від 26.05.2020 , та з урахуванням в полуторному розмірі страхового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі за періоди: 25.09.1985 по 12.08.1987, з 22.08.1987 по 10.02.1988, з 22.07.1988 по 01.12.1997 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у сумі 968,96 грн. на користь ОСОБА_1 . Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці та архівними довідками, а тому позивач має право на пільги, що передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду та у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в трудовій книжці та довідках наданими позивачем, про роботу в районах Крайньої Півночі з 25.09.1985 по 12.08.1987, з 22.08.1987 по 10.02.1988, з 22.07.1988 по 31.12.1991, не зазначено про користування відповідними пільгами, передбаченими Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, від 26.09.1967 Строкові догори не надано. Апелянт зазначає, що оскільки відсутні письмові трудові договори про роботу у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та інші документи, що підтверджують право на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, тому відсутні правові підстави для зарахування спірного періоду роботи в кратності один рік роботи за один рік і шість місяців. Також, зазначається про те, що в наданих довідках позивача не проставлено апостиль компетентним органом державної влади, в якій був складено документ. ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, з 05.05.2024 року ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - закон №1058). Позивачем була подана заява про призначення пенсії за віком, до якої для підтвердження стажу роботи та нарахованої заробітної плати в районах Крайньої Півночі були додані наступні документи: трудова книжка, документи про стаж та архівні довідки про заробітну плату. Розглянувши подані позивачем документи для призначення пенсії, відповідач листом від 24.06.2024 року вказав, що періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 25.09.1985 по 12.08.1987, з 22.08.1987по 10.02.1988, з 22.07.1988 по 31.12.1991 зараховані в одинарному розмірі, так як відсутні строкові трудові договори або інші документи, які підтвердили б право на пільги, передбачені Указами Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960, від 26.09.1967. Окрім того, відповідач вказав, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, за умови можливості провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Також відповідач вказав, що в поданих позивачем довідках не проставлено апостиль компетентним органом держави, в якій документ був складений. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Відповідно до ст.5 Угоди від 13.03.1992, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно ч.2 та ч.3 ст.6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії. Статтею 3 Угоди від 13.03.1993 також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із ст.1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи російської федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства російської федерації. Відповідно до положень частини третьої ст. 96 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15.05.1990 №1480-І при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до ст.76 та ст.78 цього Закону. Відповідно до пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за 1566/11846; далі - Порядок №22-1), визначено вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 цього пункту до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому підпункт 2 пункту 2.1 розділу ІІ Прядку №22-1 доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що зарахування періоду роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, здійснюється за правилами, установленими законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 №12). Спору про те, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує. Підпунктом "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах. Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 29.09.1967 №1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" було скорочено до трьох років тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960. Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Постанова №148) передбачено, що працівникам, які користуються на цей час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів Союзу РСР з питань праці і заробітної плати і Президії Всесоюзної центральної ради профспілок від 16.12.1967 №530/П-28 (далі - Інструкція №530/П-28), пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. За змістом пункту 7 Інструкції №530/П-28 трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави. Системний аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність таких обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою №148. При цьому основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою. Колегія суддів також враховує правові висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постанові від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а, від 17.05.2019 у справі №644/2182/17, від 31.07.2019 у справі №287/15/17-а, від 21.08.2019 у справі №750/1717/16-а, від 14.11.2019 у справі №265/6105/16-а, відповідно до яких для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, можуть бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи особи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх обов`язкова сукупність. Таким чином, факт роботи позивача в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, які кореспондуються із записами архівних довідок, з огляду на що, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем трудового договору. Отже, у відповідача були наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування періоду роботи позивача з 25.09.1985 по 12.08.1987, з 22.08.1987 по 10.02.1988, з 22.07.1988 по 01.12.1997 до трудового стажу у пільговому обчисленні - один рік за один рік і шість місяців. Щодо доводів апелянта про необхідності легалізації (проставлення апостиля відповідним органом) довідки слід зазначити, що Законом України від 01.12.2022 №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022, зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР. Таким чином, положення Закону №2783-IX належать застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, з 23.12.2022. Після зупинення дії Конвенції від 22.01.1993, остання не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами російської федерації приймаються на території України виключно за умови легалізації, в цьому випадку, проставлення апостилю. Разом з тим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав, під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Враховуючи те, що архівні довідки, яка видані в російській федерації, станом на 24.02.2022 приймалися на території України без спеціального посвідчення, вимога пенсійного органу про необхідність проставлення апостилю є необґрунтованою. З огляду на викладене, відмова відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату та з урахуванням в полуторному розмірі страхового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі є протиправною, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає. Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв