Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1446/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" березня 2025 р. Справа №914/1446/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака, секретар судового засідання В.Б. Лагутін, розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Дрогобицьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України б/н від 06.01.2025 (вх. № 01-05/72/25 від 07.01.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 (повний текст рішення складено 16.12.2024, м. Львів, суддя Р.В. Крупник) у справі № 914/1446/24 за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів, в інтересах держави в особі позивача-1 Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області позивача-2 Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ, в особі філії Дрогобицьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Дрогобич Львівської області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

1. ОСОБА_1 , м. Старий Самбір Львівської області

2. ОСОБА_2 , с. Далява Львівської області про стягнення збитків, за участю представників: від позивача: Місінська М.А. від позивача-1: не з`явився від позивача-2: не з`явився від відповідача: Думич Н.Б. від третьої особи-1: не з`явився від третьої особи-2: не з`явився ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, Державної екологічної інспекції у Львівській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення збитків. Позов обґрунтовано тим, що у період з 06.06.2017 по 09.06.2017 позивачем-2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, за результатами якої встановлено, що у межах кв. 82 вид. 2.2 Гаївського лісництва проведено суцільну рубку головного користування 2016 року. При проведенні контрольного переліку на лісовій ділянці виявлено 116 пнів породи дуб звичайний, хоча відповідно до первинних матеріалів відведення в рубку було намічено лише 86 ліквідованих дерев. Таким чином, фактично вирубано на 30 дерев породи дуб більше. Як стверджує прокурор, внаслідок незаконної вирубки навколишньому середовищу було заподіяно збитки у розмірі 825`267,35 грн. Вказане вбачається зі змісту розрахунку позивача-2 та висновку судового експерта, виготовленого у межах кримінального провадження №42018140000000025 від 17.01.2018 відкритого за фактом незаконної порубки дерев. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Дрогобицької міської ради Львівської області 825 267,35 грн шкоди завданої навколишньому природному середовищу. Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідач, як лісокористувач кварталу 82, виділ 2,2, площею 2,5 га у Гаївському лісництві, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому ділянці із земель лісового фонду, що призвело до незаконної вирубки лісових насаджень. Місцевий господарський суд зазначив, що посилання ДП «Ліси України» на те, що завдана шкода підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 , як безпосереднім її завдавачем, відхиляються з огляду на практику Верховного Суду, що стосується протиправної бездіяльності лісокористувача, так і враховуючи приписи статті 1172 ЦК України, якими унормовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Висновком експертів №4100 від 30.11.2017 встановлено, що рубка 30-ти ростучих дерев дуба звичайного була здійсненна понаднормово і проведена неправомірно, чим заподіяно шкоди у розмірі 825 267,35 грн. Зважаючи на все викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення (протиправна бездіяльність, заподіяння шкоди, причиновий зв`язок між протиправною бездіяльністю і заподіяною шкодою та вину). Відтак, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі. Не погодившись з даним рішенням суду Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Дрогобицьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.01.2025 (вх. № 01-05/72/25 від 07.01.2025) у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/1446/24 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що згідно ст.1166 ЦК України відсутні підстави для стягнення з нього шкоди, завданої незаконною порубкою дерев у сумі 825 267,35 грн, оскільки в даному випадку відповідач не вчиняв жодної протиправної бездіяльності, яка б безпосередньо призвела до заподіяння вищезазначеної шкоди, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Апелянт вказує, про наявність суперечностей, які містяться у Акті перевірки Державної екологічної інспекції у Львівській області та висновку комплексної судової лісогосподарської та інженерно екологічної експертизи щодо кількісних характеристик пнів зрубаних дерев. Окрім того, на переконання відповідача, прокурором не доведено розміру заподіяної державі шкоди належними і допустимими доказами. Висновок комплексної експертизи №4100 від 30.11.2017 не є допустимим доказом. Львівська обласна прокуратура подала до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/1092/25 від 10.02.2025), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує. У судове засідання 19.03.2025 прибув прокурор, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив. У судове засідання 19.03.2025 позивач -1, -2 явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлення про час та дату судового засідання. У судове засідання 19.03.2025 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав. У судове засідання 19.03.2025 третя особа -1, -2 явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлення про час та дату судового засідання. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. 23.12.2015 Гаївському лісництву ДП «Дрогобицьке лісове господарство» видано лісорубний квиток №20 серії 02 ЛКБ №463878 на суцільнолісосічну рубку у кварталі 82, виділу 2,2, площею 2,5 га ліквідної деревини у загальному об`ємі 438 мі, у т.ч. ділової деревини у об`ємі 75 мі, а дров`яної 325 мі (Т.1; а.с. 64-65). Передбачалось, що із загальної кількості ліквідної деревини проводитиметься рубка, зокрема, 86 дубів породи звичайний. Вказане прослідковується зі змісту Відомостей переліку дерев, Матеріально-грошової оцінки лісосіки №001Г та Переліку дерев лісосіки №001Г (Т.1; а.с. 58-59, 66-68). Попри встановлені обмеження, фактично було вирубано ліквідної деревини у об`ємі 445,619 мі, у т. ч. ділової деревини у кількості 82,13 мі та дров`яної у кількості 363,489 мі, що підтверджується Актом освідчення заготовленої деревини і місць рубок від 05.01.2017, Довідкою ДП «Дрогобицьке лісове господарство» №516 від 07.06.2017 та додатком до лісорубного квитка (Т.1; а.с. 57, 62-63, 69). У період з 06.06.2017 по 09.06.2017 державними інспекторами ДЕІ у Львівській області проведено позапланову перевірку щодо дотримання ДП «Дрогобицьке лісове господарство» вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо законності проведення рубки лісу в кварталі 82, виділу 2,2, площею 2,5 га Гаївського лісництва, за результатами якої складено Акт №304/04/539 (Т.1; а.с. 51-56). Згідно із вищевказаним актом в кварталі 82, виділу 2,2, площею 2,5 га Гаївського лісництва проведена суцільнолісосічна рубка головного користування 2016 року. За результатами контрольного переліку на ділянці виявлено 116 пнів породи дуб звичайний, хоча відповідно до первинних матеріалів відведення в рубку було намічено лише 86 ліквідних дерев. Таким чином, фактично незаконно вирубано на 30 дерев породи дуб звичайний більше, ніж у первинних матеріалах відводу. Результати означеної вище перевірки у встановленому законом порядку не оскаржувалися. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Інспекторами ДЕІ у Львівській області підготовлено Польову перелікову відомість діаметрів пнів облікованих на рубці головного користування 2016 року від 06.06.2017, у якій відображено інформацію про породу 116 зрубаних дерев та їх діаметр (Т.1; а.с. 55-56). У подальшому, інспекторами позивача-2 складено Таблицю переводу діаметрів пнів дерев у корі облікованих контрольним попенним переліком на діаметри дерев на висоті 1,3 м., в сантиметрах (Т.1; а.с. 75-76). З метою встановлення того, які саме дерева були незаконно зрубані, інспекторами позивача-2 складено Порівняльну таблицю дерев згідно з матеріалами відводу підприємства та дерев облікованих контрольним попневим переліком на ділянці в кварталі 82, виділу 2,2, площею 2,5 га Гаївського лісництва (Т.1; а.с. 77). Судом встановлено, що Гаївське лісництво знаходилось на території Михайлевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області. Вказане підтверджується матеріалами лісовпорядкування, долучених до листа відповідача (Т.1; а.с. 120-122). Михайлевицька сільська рада була реорганізована шляхом приєднання до Міської ради, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків першої, що підтверджується рішенням №18 від 10.12.2020 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Т.1; а.с. 96-104, 132-134). Таким чином, станом на дату ухвалення цього рішення, квартал 82, виділ 2,2, площею 2,5 га Гаївського лісництва перебуває у межах Дрогобицької міської територіальної громади. У зв`язку із встановленням факту порушення, позивачем-2 проведено Розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою лісу, від 12.06.2017, відповідно до якого загальний розмір шкоди з врахуванням щорічних індексацій за 2009-2016 роки становить 852`218,53 грн. (Т.1; а.с. 74). Позивач-2 надсилав ДП «Дрогобицьке лісове господарство» претензію №09-2977 від 26.06.2017 (Т.1; а.с. 78), у якій вимагав відшкодувати завдану шкоду, однак державне підприємство просило відтермінувати відшкодування шкоди, посилаючись на відкрите кримінальне провадження, що вбачається із листа №767 від 14.08.2017 (Т.1; а.с. 79). Судом встановлено, що внаслідок вчинення службовими особами ДП «Дрогобицьке лісове господарство» викладеного вище порушення, правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження №42017140000000207 від 15.06.2017, з якого 16.01.2018 виділено кримінальне провадження №4201814000000023 щодо ОСОБА_2 (майстер лісозаготівель) за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а згодом (17.01.2018) кримінальне провадження №42018140000000025 щодо ОСОБА_1 (інженер лісового господарства) за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Вказані вище обставини прослідковуються зі змісту постанов про виділення матеріалів досудового розслідування і витягу з ЄРДР (Т.1; а.с. 29-34). У межах кримінального провадження №42017140000000207 проводилась комплексна судова лісогосподарська та інженерно-екологічна експертиза, за результатами якої складено Висновок №4100 від 30.11.2017 (Т.1; а.с. 80-90; Т.2; а.с. 108-109). Наведеним висновком встановлено, серед іншого, такі обставини: - рубка у кварталі 82, виділ 2.2, Гаївського лісництва ДП «Дрогобицьке лісове господарство» понаднормово 30-ти ростучих дерев дуба звичайного (за наявності дозволу, але понад установлену лісорубним квитком кількість) була проведена неправомірно, з порушенням вимог частини 4 статті 69 Лісового кодексу України; - загальний розмір шкоди, заподіяної довкіллю загалом і лісу зокрема, становить 825`267,35 грн. Що стосується результатів розгляду кримінальних проваджень, то: - ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2024 у справі №442/1112/18, серед іншого, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018140000000025 від 17.01.2018, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України, залишено без розгляду цивільний позов Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 825`267,35 грн. шкоди, завданої державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сфері природоохоронного законодавства (Т.1; а.с. 37-39); - вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2018 у справі №442/391/18, серед іншого, затверджено угоду від 16.01.2018 про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_2 , визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (Т.1; а.с. 40-50). Вказані вище судові рішення набрали законної сили та у встановленому законом порядку не оскаржувалися. Матеріалами справи підтверджується також та обставина, що позивач-2 уже звертався до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до відповідача про стягнення 852`218,53 грн. заподіяної шкоди, однак таку було повернуто згідно із ухвалою від 28.01.2019 у справі №914/2352/18 (Т.1; а.с. 114-115). При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Щодо звернення прокурора. Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У даній справі прокурор вказав, що порушення інтересів держави полягає у тому, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Міської ради, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом. Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. У спірних правовідносинах компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є Міська рада, адже така здійснює повноваження власника щодо лісової ділянки, у межах якої виявлено факт незаконної рубки деревини, відповідно до статей 140, 142, 145 Конституції України, статей 10, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 4, 15, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі - Закон №1264-XII). Ще одним компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є ДЕІ у Львівській області, інспекторами якої встановлено факт порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та розраховано розмір шкоди, відповідно до положень статті 35 Закону №1264-XII, а також Положення про Державну екологічну інспекцію України, затв. постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, та Положення про Державну екологічну інспекцію у Львівській області, затв. наказом Державної екологічної інспекції України №42 від 01.03.2023. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що прокурор надсилав позивачу-1 лист №12-411вих-24 від 28.03.2024, у якому просив повідомити, чи відомо Міській раді про допущене відповідачем порушення, чи вживались нею заходи щодо стягнення із відповідача завданої державі шкоди та чи відшкодована така шкода. Крім цього, він надсилав позивачу-1 схожий лист за №12-596вих-24 від 07.05.2024. Міська рада повідомила, що їй стало відомо про порушення 12.04.2022, а заподіяна шкода не була відшкодована відповідачем станом на 08.04.2024. При цьому у листі №3-37/3083 від 21.05.2024 Міська рада повідомила, що не вживатиме заходів претензійно-позовного характеру з метою захисту інтересів держави, а тому просить прокурора вжити таких самостійно. Прокурор також надсилав позивачу-2 лист №12-714вих-24 від 23.05.2024, у якому просив повідомити, чи вживались ним заходи щодо стягнення із відповідача завданої державі шкоди та чи відшкодована така шкода. ДЕІ у Львівській області повідомила, що зверталась до суду із позовом про стягнення із відповідача шкоди, однак такий було повернуто судом без розгляду. Позивач-2 немає можливості повторно звернутися до суду із позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, а тому не заперечує проти пред`явлення такого позову прокурором. В подальшому, прокурор направив позивачам листи №12-695вих-24 від 29.05.2024 та №12-705вих-24 від 30.05.2024, у яких повідомив про звернення до суду із цим позовом. Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачам, прокурор фактично повідомляв їх про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Позивачі володіли інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентні органи не вживали жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не зверталися до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність. Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які, попри те, не здійснюють захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах. Щодо суті заявлених позовних вимог. Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 ЦК України присвячена деліктним зобов`язанням, тобто зобов`язанням з відшкодування шкоди. Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України). У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Отже, вирішуючи цю справу суд повинен встановити такі обставини: протиправність поведінки відповідача, заподіяння шкоди Міській раді, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою та вину відповідача. Приписами пункту 1 абзацу 2 статті 19 Лісового кодексу України (надалі ЛК України) визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку. Відповідно до пункту 5 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок. Відповідно до частин 1, 5 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Отже, постійний лісокористувач повинен забезпечувати охорону і захист лісів від незаконних рубок. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Таку правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 12.09.2024 у справі №907/181/22. Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні користувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну вирубку лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Обставина того, що відповідач є постійним лісокористувачем спірної ділянки лісу (квартал 82, виділ 2,2, площею 2,5 га, Гаївське лісництво) визнається всіма учасниками спору та не заперечується ДП «Ліси України». 23.12.2015 Гаївському лісництву ДП «Дрогобицьке лісове господарство» видано лісорубний квиток №20 серії 02 ЛКБ №463878 на суцільнолісосічну рубку у кварталі 82, виділу 2,2, площею 2,5 га ліквідної деревини, до якої входять зокрема 86 дерев породи дуб звичайний. Разом з цим, загальна кількість фактично вирубаної деревини перевищила дозволену. Так, було незаконно вирубано на 30 дерев породи дуб звичайний більше, ніж у первинних матеріалах відводу. Відповідні обставини підтверджуються Актом ДЕІ у Львівській області №304/04/539, який складено у тому числі на підставі Акта освідчення заготовленої деревини і місць рубок від 05.01.2017 та Довідки ДП «Дрогобицьке лісове господарство» №516 від 07.06.2017, а також Польовою переліковою відомістю від 06.06.2017, Таблицею переводу діаметрів пнів дерев у корі, Порівняльною таблицею дерев згідно з матеріалами відводу підприємства та дерев облікованих контрольним попневим переліком на ділянці. Більше того, у зв`язку із встановленням факту незаконної рубки, правоохоронними органами було відкрито кримінальне провадження, у межах якого 26.10.2017 проведено огляд кварталу 82, виділу 2,2, площею 2,5 га Гаївського лісництва за участю начальника відділу лісового господарства ДП «Дрогобицьке лісове господарство». За результатами огляду складено відповідний протокол, яким підтверджено викладені вище обставини щодо кількісного перевищення рубки дерев породи дуб звичайний. При цьому жодних зауважень від осіб, присутніх під час проведення огляду, не надходило. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2018 у справі №442/391/18, винесеним стосовно ОСОБА_2 також засвідчує факт незаконної вирубки 30 дерев породи дуб звичайний. Зважаючи на викладене вище, відповідач, як лісокористувач кварталу 82, виділ 2,2, площею 2,5 га у Гаївському лісництві, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому ділянці із земель лісового фонду, що призвело до незаконної вирубки лісових насаджень. Усе викладене вище спростовує доводи відповідача про те, що у його діях відсутній склад цивільного правопорушення. Матеріалами справи, зокрема вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2018 у справі №442/391/18, підтверджується те, що під час вчинення незаконної порубки дерев ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із відповідачем на посаді майстра лісозаготівель. Відтак відповідач додатково несе відповідальність за вчинене правопорушення як роботодавець. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача державі було заподіяно шкоду, розмір якої встановлено Висновком комплексної судової лісогосподарської та інженерно-екологічної експертизи №4100 від 30.11.2017, який було підготовлено у межах кримінального провадження №42017140000000207. Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Частинами 2, 3 та 5 статті 10 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону. Отже, законодавство вирізняє такі категорії суб`єктів судово-експертної діяльності: 1.1. судові експерти, що є працівниками державних або комунальних експертних установ. 1.2. судові експерти, що не є працівниками державних та комунальних експертних установ. 1.3. експерти (фахівці з відповідних галузей знань). Судових експертів (пункти 1.1, 1.2) від експертів (пункт 1.3) відрізняє, серед іншого, те, що судові експерти атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. Комплексну судову лісогосподарську та інженерно-екологічну експертизу провели судовий експерт державної експертної установи та експерт (фахівець з відповідної галузі знань). Кожен зі них був повідомлений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Висновком експертів №4100 від 30.11.2017 встановлено, що рубка 30-ти ростучих дерев дуба звичайного була здійсненна понаднормово і проведена неправомірно, чим заподіяно шкоди у розмірі 825`267,35 грн. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суперечності у відомостях відображених у Висновку експертів №4100 від 30.11.2017 та даних ДЕІ у Львівській області щодо кількості зрубаних дерев з певними діаметрами не є перешкодою для встановлення розміру заподіяної шкоди, адже такий підтверджується саме висновком експертів, який є належним і допустимим доказом, а не даними позивача-2. До того ж, загальна кількість незаконно зрубаних дерев (30 шт.) є однаковою як у даних позивача-2, так і у висновку експертів. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №907/449/22 суд вважає безпідставним, адже така справа є нерелевантною до обставин цієї справи. Таким чином, відповідачем не спростовано сам факт незаконної порубки дерев, а також не надано докази щодо менших чи більших обмірів пнів, що могло б слугувати як доказ на спростування заявленої суми позовних вимог, адже за загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника. Тобто, відповідач, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини та довести, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Зважаючи на все викладене вище, колегія суддів вказує, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення (протиправна бездіяльність, заподіяння шкоди, причиновий зв`язок між протиправною бездіяльністю і заподіяною шкодою та вину). Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі №914/1446/24. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ : 1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Дрогобицьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України б/н від 06.01.2025 (вх. № 01-05/72/25 від 07.01.2025) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2024 у справі № 914/1446/24 залишити без змін

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Повний текст постанови виготовлено 31.03.2025. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Н.М. Кравчук Суддя О.І. Матущак