Постанова 4801 № 127/39942/24

Справа № 127/39942/24 Провадження № 33/801/307/2025 Категорія: 149 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В. Доповідач: Копаничук С. Г. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2025 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, в с т а н о в и л а: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №186545 ,01 грудня 2024 року по вул. Преведників світу, 6 у м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 528I», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортними засобами, вчинене повторно протягом року. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,6 грн. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що він керував транспортним засобом без водійського посвідчення. Крім цього, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, обґрунтовуючи поважність причин його пропуску тим, що вперше апеляційну скаргу його захисником було подано у строк, передбачений ст. 294 КУпАП, однак помилково адвокатом до ордеру не було долучено витяг з договору про надання правничої допомоги. Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає задоволенню , виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 статті 294 КпАП України, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 11 березня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була повернута з підстав не долучення адвокатом до ордеру витягу з договору про надання правничої допомоги. 12 березня 2025 року, тобто, на наступний день після винесення постанови апеляційного суду, ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу, усунувши попередні недоліки. Враховуючи викладене, апеляційний суд розцінює причини пропуску в якості поважних і вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови , відповідно до статті 289 КпАП України підлягає поновленню. Перевіривши і проаналізувавши матеріали справи, постанову суду в межах доводів апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Доводи скарги ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом без водійського посвідчення не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З протоколу про адміністративне правопорушення від 01 грудня 2024 року вбачається, що 01 грудня 2024 року по вул. Преведників світу, 6 у м. Вінниці повторно керував автомобілем марки «BMW 528I», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким Т3, а саме, не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року порушив п.2.1.а ПДР України та ст.5 ЗУ «Про дорожній рух» керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. Відповідно до пунктів 2.1(а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 1), постановою поліцейського серії ЕНА №3196798 від 04 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 уже притягався до адмінвідповідальності за ст.126 КУпАП ,зокрема, за частиною другою вказаної статті КУпАП. Відомості про те, що постанова поліцейського , серії ЕНА №3196798 від 04 жовтня 2024 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП. скасована, у матеріалах справи відсутні. Отже, судом першої інстанції дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і йому в зв`язку з цим необхідне право керування автомобілем для захисту держави, правового значення не мають, так як ці обставини згідно КУпАП, не впливають на кваліфікацію правопорушення ,а також не є тією обставиною ,що звільняє від адміністративної відповідальності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУПАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. В той час, як ч. 5 ст. 126 КУпАП не передбачає самостійної кваліфікації правопорушення, а визначає лише додаткову, обтяжуючу відповідальність обставину, кваліфікацію правопорушення - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті. Згідно ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено терміни, що вживаються в цій Інструкції, і мають такі значення: повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП). Отже, ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення за обтяжуючих обставин, що вказує на умисне нехтування ним положень Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, і ніколи його не отримував, також не заслуговують на увагу, оскільки з висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, здійсненого у постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 , що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керування транспортними засобами. З огляду на наведене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б дозволили дійти висновку про настання події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є безпідставними. Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32). З урахуванням викладеного, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП України, визначив вид стягнення і його розмір у межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП. Підсумовуючи апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування постанови суду. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С. Г. Копаничук