Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/6689/22

Справа № 127/6689/22 Провадження № 33/801/24/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романчук Р. В. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 січня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. У скарзі зазначає, що оскільки він не керував транспортним засобом, то підстав для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП немає. Його було зупинено без підстав, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Наданий працівниками поліції відеозапис не може бути визнаний належним доказом, оскільки не відтворює в повній мірі обставини ситуації, що склалася, не відображає відомостей про вчинення правопорушення та свідчить про їх упередженість. Права та обов`язки, визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, йому не були роз`яснені. У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено посилання на бодікамеру, не зазначено технічні характеристики засобів фіксації, а саме назви, моделі, номеру, за допомогою якого зроблено відеозапис, тому відеофіксація є неналежним та недопустимим доказом та не може братися до уваги. Поліцейським не вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та не було надано безкоштовного адвоката для захисту прав та інтересів при оформленні протоколу. Свідки при проведенні огляду не залучалися. У висновку не зазначено жодного спеціального технічного засобу за допомогою якого був здійснений огляд на стан сп`яніння, не вказано його сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. У матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Йому не було надано копію протоколу про адміністративне правопорушення, оформлено протокол без залучення свідків. У протоколі наявні виправлення, що є недопустимим. Матеріали справи не містять доказів відсторонення від керування автомобілем та передачі цього автомобіля. Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи тим, що про дану справу він не знав, в судовому засіданні присутнім не був, будь-які матеріали йому не надходили, а тому в нього не було змоги ознайомитися з матеріалами справи та вчасно подати апеляційну скаргу, що є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Вінницьким міським судом Вінницької області винесено 23.02.2023 у відсутність ОСОБА_1 та згідно супровідного листа від 24.02.2023 направлено на його адресу (а.с.31-35). У судових засіданнях ОСОБА_1 участі не брав, поштові конверти поверталися на адресу суду із відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою», «неправильно зазначена (відсутня) адреса». Доказів отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови матеріали справи також не містять. 29.09.2023 на заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи суд першої інстанції направив на його електронну адресу скан-копії матеріалів даної справи (а.с.42, 44). Апеляційний суд враховує, що вперше ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку 06.10.2023, тобто протягом десяти днів з моменту ознайомлення з оскаржуваної постановою, однак, вказану апеляційну скаргу згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 31.10.2023 повернуто через відсутність клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Згідно супровідного листа від 31.10.2023 вказане судове рішення разом з апеляційною скаргою направлено на адресу ОСОБА_1 , докази на підтвердження дати отримання в матеріалах справи відсутні. Повторно апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано 23.11.2023 разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час винесення оскаржуваної постанови, беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що він до 29.09.2023 отримував копію оскаржуваної постанови, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2023 пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. У судове засідання, призначене на 02 січня 2024 року, ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений. Відповідно ч. 4 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 294 КУпАП, а також те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутність. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. У статті 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №264822, складеного 21 березня 2022 року о 01 год. 05 хв. поліцейським роти №2 взводу №2 УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Сташко В.Ю. зазначено, що 20 березня 2022 року о 23 год. 55 хв. в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Kombo, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у медичному закладі КНП «Соціотерапія» ВОР лікарем наркологом, висновок №0293, результат 1,83 проміле (а.с.2). Відповідно до висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №0293 від 21.03.2022, складеного лікарем КНП «Центр терапії залежностей Соціотерапія» Вінницької обласної ради» ОСОБА_2 , на момент проведення огляду ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння (1,78 проміле та 1,80 проміле) (а.с.4). У підпункті а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУПАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та надав їм правову оцінку. Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Як визначено статтею 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з виявленням поліцейським в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився та пройшов огляд в закладі охорони здоров`я. За результатами огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Необхідності залучати для проведення огляду свідків, про що зазначає апелянт, не було, оскільки як слідує зі змісту згаданої ст. 266 КУпАП, вони залучаються у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. У даному випадку огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився із застосуванням технічних засобів відеозапису. Факт перебування в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує, однак, заперечує факт керування транспортним засобом. Вказана позиція ОСОБА_1 , на думку апеляційного суду, є безпідставною. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив: «Я не згоден», однак, не зазначив з чим саме. З відеозапису з портативного відеореєстратора встановлено, що ОСОБА_1 спочатку заперечував факт керування, при цьому не повідомляв, хто саме був за кермом. Клопотань про допит в якості свідка особи, яка керувала транспортним засобом, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заявляв. У подальшому, на запитання поліцейського: «Навіщо потрібно було їхати за кермом?» ОСОБА_1 відповів, що він поїхав на блокпост попросити допомоги. Пішки він не знав, як до нього дійти, а знав лише, як доїхати. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає як про те, що він не керував транспортним засобом, так і про те, що його було безпідставно зупинено. Тобто вказані пояснення ОСОБА_1 містять протиріччя, що в свою чергу дає підстави стверджувати про абсурдність пояснень, які направлені на уникнення від відповідальності. Відтак, вказана позиція ОСОБА_1 не заслуговує на увагу. Не заслуговують на увагу також доводи скарги з приводу наявності виправлень в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки вказані виправлення (в даті складення протоколу та пункті Правил дорожнього руху) не змінюють суті адміністративного правопорушення та опису установлених обставин. Доводи ОСОБА_1 з приводу його зупинки без визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав відхиляються апеляційним судом, оскільки при вирішенні питання про притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП необхідності з`ясовувати підстави зупинки немає та це може бути підставою для оскарження дій працівників поліції в іншому провадженні. Та обставина, що відеозапис не відтворює в повній мірі обставини ситуації, що склалася, не відображає відомостей про вчинення правопорушення не може бути підставою для визнання його недопустимим доказом, оскільки факт ненадання безперервного відеозапису не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду та узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності. ОСОБА_1 не заперечує зафіксованих на відеозаписі обставин та не зазначає, що такі обставини не відповідають дійсності чи які саме проміжки, які б могли вплинути на спростування висновків суду першої інстанції, відсутні на технічному носії. Не може слугувати підставою для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП факт недотримання поліцейськими вимог статей 265-2 та 266 КУпАП, які не затримали транспортний засіб та не відсторонили ОСОБА_1 від керування ним, оскільки вказані дії не спростовують самого факту керування останнім транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, як вбачається з відеозапису, працівники поліції передали ключі іншим своїм колегам для вилучення автомобіля. Необхідності долучати до протоколу про адміністративне правопорушення направлення для проходження огляду не було, оскільки таке направлення надається лікарю закладу охорони здоров`я і на його підставі лікар проводить огляд особи на стан сп`яніння. Це не спростовує факту проведення медичного огляду та виявлених результатів за даними дослідження. Зазначаючи про те, що у висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння не зазначено жодного спеціального технічного засобу за допомогою якого був здійснений огляд на стан сп`яніння, не вказано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки ОСОБА_1 не вказує, яким нормативно-правовим актом передбачені такі вимоги до висновку. Відхиляються апеляційним судом доводи скарги з приводу відсутності в протоколі про адміністративне правопорушення посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, оскільки, виходячи з положень ст.283 КУпАП, такі вимоги висуваються до постанови по справі про адміністративне правопорушення, а не до протоколу. ОСОБА_1 зазначає також, що поліцейським не вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги та не було надано безкоштовного адвоката для захисту прав та інтересів при оформленні протоколу. Однак, зі змісту ст. 268 КУпАП (права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) слідує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Оскільки до повноважень поліцейського не відноситься здійснення розгляду справ за ст.130 КУпАП, відтак залучення поліцейським адвоката для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при складанні протоколу не ґрунтується на вимогах закону. Інші доводи апеляційної скарги (з приводу не роз`яснення прав, невручення копії протоколу) не впливають на висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало