Постанова 4873 № 910/4069/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" лютого 2025 р. Справа№ 910/4069/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Барсук М.А. Руденко М.А. секретар судового засідання Медведєва К.І., за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та матеріалів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 (суддя Гумега О.В.) за первісним позовом Державного підприємства «Гарантований покупець» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 579 926 742,90 грн та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про тлумачення пунктів договору ВСТАНОВИВ: 16.03.2023 Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач, НЕК «Укренерго») про стягнення 579 926 742,90 грн, з яких: 62 451 509,79 грн пені, 104 083 900,50 грн 3% річних, 413 391 332,61 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовано тим, що між ДП «Гарантований покупець» (сторона відповідальна за баланс; далі - СВБ) та НЕК «Укренерго» (оператор системи передачі; далі - ОСП) був укладений Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051 (далі - Договір), відповідно до умов якого: - усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електричну енергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії (пункт 1.1); - ОСП урегульовує небаланси електричної енергії із СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку (пункт 1.4); - врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення учасником ринку, що також є СВБ, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з ОСП в обсягах небалансів електричної енергії, визначеними платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5); - вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку (пункт 2.1); - ОСП зобов`язаний: виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього Договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (підпункти 1, 3 пункту 3.3); - виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору (пункт 5.1 Договору); - подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору); - ОСП надає СВБ два примірники Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 08 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта (пункти 5.9, 5.10, редакція яких змінювалась); - цей Договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку (пункт 10.1). Протягом 2019-2022 років до Договору внесені зміни у редакціях, затверджених наказами НЕК «Укренерго» від 03.04.2019 № 204, від 08.07.2019 № 366, від 07.08.2019 № 423, від 16.08.2019 № 441, від 06.03.2020 № 85, від 26.11.2020 № 634, від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303, від 31.01.2022 № 58, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 №

236. Згідно з редакціями Договору, затвердженими наказами НЕК «Укренерго» від 21.12.2020 № 709, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141, від 01.06.2021 № 303, від 31.01.2022 № 58, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 № 176, від 09.06.2022 № 236, до Договору включено пункт 4.2, за змістом якого у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил ринку: платіжний документ - рахунок, виставлений адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов`язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку; система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами; Пунктами 1.11.1, 1.11.2, 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку визначено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Система управління ринком повинна повністю відповідати операціям, передбаченим цими Правилами. Адміністратор розрахунків (АР) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. На виконання умов Договору ДП «Гарантований покупець» продало, а НЕК «Укренерго» купило електричну енергію для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (із зауваженнями до окремих актів), актами коригування (врегулювання) до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за вказаний період, які підписані сторонами. НЕК «Укренерго» (який одночасно є АР та ОСП) в системі управління ринком були сформовані рахунки-фактури на оплату за електричну енергію для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, платником за якими є НЕК «Укренерго», що підтверджується знімками екрану розділу електронної платформи ОСП Market Management System з оглядом сформованих АР рахунків-фактур для врегулювання небалансів за вказаний період з липня 2019 року по вересень 2022 року. Як стверджує ДП «Гарантований покупець», рахунки-фактури за період з липня 2019 року по вересень 2022 року сплачувалися НЕК «Укренерго» з порушенням строків оплати таких документів. З огляду на систематичне порушенням НЕК «Укренерго» строку оплати рахунків-фактур за електричну енергію для врегулювання небалансів за період з липня 2019 по вересень 2022, ДП «Гарантований покупець» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до НЕК «Укренерго» про стягнення 579 926 742,90 грн, з яких: 62 451 509,79 грн пені, 104 083 900,50 грн 3% річних та 413 391 332,61 грн інфляційних втрат. У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що за правилами п. 7.3.1, 7.7.4, 1.11.8 Правил ринку, платіжні документи (рахунки), які направляються учасником ринку, мають бути ним підписані та направлені адміністратору розрахунків (АР) засобами поштового зв`язку або електронною поштою; до отримання рахунку, направленого та підписаного учасником ринку (СВБ), НЕК «Укренерго» (ОСП, АР) не має підстав виконувати грошове зобов`язання, оскільки строк виконання не настав; у системі управління ринком не міститься підписаних рахунків-фактур, які сформовані для сплати учаснику ринку, зі сторони учасника ринку та АР; умовами Договору не встановлений строк виконання зобов`язання з оплати, а відповідні вимоги позивачем за первісним позовом не направлялись. Відповідач зауважував, що ч. 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передачі (ОСП) та учасником ринку (СВБ), який передбачає наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання, виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ; розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування; умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку; враховуючи викладене, ОСП (НЕК «Укренерго») може розраховуватись з учасниками ринку за договорами врегулювання небалансів електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування; у зв`язку з систематичним порушеннями учасниками ринку своїх зобов`язань перед ОСП, зазначений вище поточний рахунок зі спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку. За доводами відповідача, у спірних правовідносинах має застосовуватись пріоритет спеціальної норми Закону України «Про ринок електричної енергії» (ст. 75), оскільки і п. 1.4 Договору вказує на те, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, тож ОСП штрафних санкцій; наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат є неправильним та не відповідає умовам Договору та нормативно-правовим актам. На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що підтверджують дату виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку з оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів, що унеможливлює визначення дати прострочення такого зобов`язання. Також, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності звернення до суду в один рік щодо позовних вимог про стягнення пені за період нарахування з 26.07.2019 по 20.03.2022 та три роки щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період нарахування з 26.07.2019 по 28.02.2020. 26.04.2023 до Господарського суду міста Києва від НЕК «Укренерго» (далі - відповідач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява № 02-4-1/248 від 11.04.2023 про тлумачення п. 1.4 та п. 4.2 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії у взаємозв`язку із ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.пю 7.7.4 Правилами ринку, ст. ст. 232, 614, 526, 529, ч. 1-2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо визначення початку розрахунку пені та порядку розрахунків за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії. Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання грошових зобов`язань за Договором, який укладено 25.06.2019 між ДП «Гарантований покупець» (СВБ) та НЕК «Укренерго» (ОСП). Відповідно до п. 1.4 Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку. Частиною 4 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передачі (ОСП) та учасником ринку (СВБ), який передбачає наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання, виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ. Розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку; Таким чином ОСП (НЕК «Укренерго») може розраховуватись з учасниками ринку за договорами врегулювання небалансів електричної енергії виключно з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування; при оплаті платіжних документів, отриманих від учасників балансуючого ринку, ОСП дотримується принципів здійснення оплати, передбачених вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку. На переконання позивача за зустрічним позовом, у спірних правовідносинах має застосовуватись пріоритет спеціальної норми Закону України «Про ринок електричної енергії», який необхідно враховувати при вирішенні спору, оскільки і п. 1.4 Договору вказує на те, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку. Без тлумачення умов п. 1.4 Договору, на думку позивача за зустрічним позовом, неможливо визначити звільнення відповідача за зустрічним позовом від відповідальності у зв`язку із відсутністю вини, оскільки ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлений спеціальний алгоритм розрахунків для учасників ринку для оплати електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії. Водночас, здійснення тлумачення умов п. 1.4 Договору, може повністю або частково виключити обґрунтованість заявлених позовних вимог за первісним позовом. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 прийнято зустрічну позовну заяву НЕК «Укренерго», призначено підготовче засідання у справі №910/4069/23 на 22.05.2023 о 10:00 год. для спільного розгляду первісного і зустрічного позову у справі №910/4069/23. Суд зазначив, що розглядає вимоги зустрічного позову (з урахуванням усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 08.05.2023) про тлумачення п. 1.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «Укренерго» від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях) щодо розрахунків з оплати вартості електричної енергії у відповідності до умов, визначених ст. 75 Закону № 2019-VІІІ та п. 7.7.4. Правил ринку, та п. 4.2 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «Укренерго» від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях) щодо початку розрахунку пені («після підписання сторонами Акта купівлі-продажу» чи «після спливу чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка»). У відзиві на зустрічну позовну заяву ДП «Гарантований покупець» (далі - відповідач за зустрічним позовом) зазначав про необґрунтованість зустрічного позову, оскільки тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов, що узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, тоді як спірний Договір виконується сторонами з 25.06.2019, що підтверджується наявними в матеріалах доказами. Відповідач за зустрічним позовом також зазначав на необхідність врахування при розгляді спору сформованої Верховним Судом правової позиції про застосування положень ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21, постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 09.02.2023 у справі № 910/18613/21). 07.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмету зустрічної позовної заяви. У підготовчому засіданні 11.09.2023 суд розглянув та прийняв до розгляду заяву відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про зміну предмету зустрічної позовної заяви. Суд постановив здійснювати розгляд позовних вимоги відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про тлумачення п. 1.4 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «Укренерго» від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях) щодо розрахунків з оплати вартості електричної енергії у відповідності до умов, визначених ст. 75 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VІІІ «Про ринок електричної енергії». Також під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач за первісним позовом долучив до матеріалів справи контррозрахунок штрафних санкцій, за яким сума пені складає 13 723 444,39 грн, 3% річних - 99 400 807,07 грн, інфляційних втрат - 373 015 929,50 грн, при здійсненні яких ним, за його словами, враховано висновки Верховного Суду у постановах від 21.06.2023 у справі № 910/15787/21 (щодо нарахування пені), від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16 та від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 (щодо стягнення інфляційних втрат), від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22 (щодо застосування постанови НКРЕКП від 254.02.2022 № 332). У письмових поясненнях відповідач за первісним позовом, з урахуванням висновків ОП КГС ВС у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ДП «Гарантований покупець» про стягнення пені у загальному розмірі 48 728 065,40 грн за період з 24.02.2022 по 27.12.2022. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/4069/23 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 103 538 900,50 грн 3% річних, 413 391 332,61 грн інфляційних втрат, 939 400,00 грн судового збору, в іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції при розгляді вимог зустрічного позову визнав необґрунтованими вимоги про тлумачення змісту правочину (його пункту), у ситуації тривалого існування договірних відносин між сторонами. Водночас суд першої інстанції встановив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що рахунки-фактури на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року сплачувалися відповідачем за первісним позовом з порушенням строків оплати таких документів, а відтак відповідач за первісним позовом порушив виконання зобов`язання за Договором в частині своєчасної оплати рахунків-фактур за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, у зв`язку з чим наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України. Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних у сумі 104 083 900,50 грн, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних на суму 103 538 900,50 грн та інфляційних втрат у сумі 413 391 332,61 грн. Суд також визнав необґрунтованими вимоги ДП «Гарантований покупець» про стягнення пені у сумі 62 451 509,79 грн у повному обсязі, адже стягнення пені за період з 21.12.2020 по 27.12.2022 суперечить пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції від 26.04.2022). Щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції послався на те, що правила про позовну давність зупинені з моменту запровадження в Україні з 12.03.2020 до 30.06.2023 карантину, а згодом у зв`язку з воєнним станом. 17.09.2024 НЕК «Укренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої просив суд відстрочити виконання рішення від 16.09.2024 у справі № 910/4069/23 на термін, що не перевищує одного року з моменту ухвалення рішення. В обґрунтування підстав для відстрочення виконання рішення суду відповідач посилався, на стратегічне значення НЕК «Укренерго», від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі, хоча в умовах воєнного стану НЕК «Укренерго», значні витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених електричних мереж, електропідстанцій. Позивач за первісним позовом заперечив відстрочення виконання рішення суду, оскільки в заяві про відстрочення виконання рішення НЕК «Укренерго» не наведено обґрунтувань щодо обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Також позивач за первісним позовом зауважив, що відповідач не надав доказів, що по спливу строку на відстрочення виконання рішення відповідач зможе реально виконати рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2024 у справі № 910/4069/23. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/4069/23, суд першої інстанції виходив з того, що зазначаючи підстави для відстрочення виконання рішення суду, НЕК «Укренерго» не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили, що після сплину строку, на який відповідач просив відстрочити виконання рішення суду у відповідача буде можливість виконати рішення суду у даній справі. Не погоджуючись із рішенням та ухвалою, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось, через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14.10.2024, в якій просило: 1) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/4069/23 в частині задоволених первісних позовних вимог Державного підприємства «Гарантований покупець» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог; 2) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/4069/23 в частині відмови у задоволені зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Державного підприємства «Гарантований покупець» та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Державного підприємства «Гарантований покупець»; 3) скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 про відмову відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочку рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 строком на один рік з моменту ухвалення рішення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права. За доводами НЕК «Укренерго», Правилами ринку не врегульовані питання відповідальності за порушення строків оплати грошових зобов`язань за рахунками-фактурами, виставленими для врегулювання небалансів електричної енергії; позивач, здійснюючи розрахунок, вказував не день направлення рахунка позивачем за первісним позовом, а день його розміщення (формування) у системі управління ринком (програмно-інформаційний комплекс Market Management System, MMS), з урахуванням пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.11 розділу І Правил ринку, який не містить підписів уповноважених осіб позивача та є лише документ у форматі Ексель. На переконання НЕК «Укренерго», сама по собі наявність в системі сформованого рахунку-фактури у форматі Ексель не створює юридичних наслідків, оскільки у такого рахунку-фактури відсутні ознаки належного документа, а, відповідно, і належного доказу у даній справі. Належними доказами у спірних правовідносинах, на думку цього апелянта, є Акти коригування (врегулювання), які підписані сторонами, та визначають коректний обсяг наданих послуг та їх вартість, та які своєчасно та повністю оплачені відповідачем. НЕК «Укренерго» вказувало, що оскільки в діях ОСП відсутня вина Компанії, тому вона не може нести відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій, тим більше, що позивачем не надано доказів порушення НЕК «Укренерго» установленого Законом 2019-VIII алгоритму розрахунків за балансуючу електроенергію. Також НЕК «Укренерго» вказувала, що наданий розрахунок штрафних санкцій є неправильним та не відповідає умовам Договору, оскільки нарахування здійснюється на день, коли здійснена оплата; не враховані в зменшення інфляційних втрат періоди дефляції; не визначено суму боргу, на яку було нарахування, не враховані випадки виконання відповідачем грошового зобов`язання; не зазначений період нарахування та суму заборгованості; неправильно здійснено нарахування інфляційних втрат за неповний місяць; не враховано, що якщо оплата внесена з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця; числові показники не заокруглені до десяткового числа після коми. За доводами НЕК «Укренерго», відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, що підтверджують дату виникнення зобов`язання відповідача не дало змоги самостійно встановити фактичну дату виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів електричної енергії та унеможливило визначення моменту настання прострочення такого зобов`язання, що безумовно свідчить про необґрунтованість поданого позивачем розрахунку нарахувань пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. За наданим НЕК «Укренерго» контрозрахунком нарахування трьох відсотків річних становить 99 400 807,07 грн та інфляційних втрат - 357 213 944,54 грн. Як вказував апелянт, під час розрахунків врегулювання небалансів електричної енергії ДП «Гарантований покупець» за спірний період з 24.02.2024 по вересень 2022 року використало дані комерційного обліку електричної енергії, сформовані на окупованій території, що не можуть пройти валідацію, а отже, не є сертіфікованими, відповідно, не можуть бути використані для розрахунків між суб`єктами ринку, зокрема між НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець». Застосування величин, що враховувались позивачем при розрахунку виставлених рахунків-фактур, є такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними, адже враховували обсяги електричної енергії на окупованих територіях, які були і є від`єднанні від єдиними енергетичної системи України. У зв`язку із визнанням протиправною та нечинною формули розрахунків небалансів електричної енергії в період з 01.04.2021 по 26.01.2024, виставлені рахунки-фактури ДП «Гарантований покупець» за спірний період з 01.04.2021 по вересень 2022 року також є не відповідними, що спричиняє безпідставне та не обґрунтоване нарахування фінансових та штрафних санкцій у загальному розмірі 242 043 272,83 грн, з яких: 3 відсотків річних у розмірі 28 113 630,47 грн, інфляційних втрат у розмірі 202 120 727,48 грн, пені у розмірі 11 808 914,88 грн. Також скаржник вказував, що суд першої інстанції фактично ототожнив заяву НЕК «Укренерго» про зміну предмету позову із доповненням новими обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням як нову позовну заяву, не встановив з достовірністю, чи були зміненні НЕК «Укренерго» предмет позову, а також чи відбулася при цьому зміна підстав позову. На переконання НЕК «Укренерго», протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 в частині залишення без розгляду поданої НЕК «Укренерго» заяви про зміну предмету та доповнення підстав зустрічної позовної заяви є незаконним та необґрунтованим в силу положень ст. 236 ГПК України, тоді як вимога про визнання невідповідними данні у виставлених рахунках-фактур із доповненням нових обставин з нормативно-правовим обґрунтуванням без зміни первісних обставин зустрічної позовної заяви є належним способом захисту інтересів НЕК «Укренерго». Також НЕК «Укренерго» вказувала про неправильно здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат, оскільки судом частково відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже судовий збір має покладатися на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. НЕК «Укренерго» не погодилася із ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 про відмову у відстрочці виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/4069/23, вказуючи, що спроба вилучення у НЕК «Укренерго» неспівмірної суми за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у розмірі 0,5 млрд грн та ймовірне накладення арешту на його рахунки фактично може призвести до паралізації діяльності оператора системи передачі для забезпечення її виплати, що загрожуватиме колапсом енергетичної інфраструктури країни в умовах воєнного стану, а також спрямування коштів на виконання рішення суду, а не на відновлення пошкоджених енергетичних об`єктів. Фактично наразі судове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення фінансових санкцій змушує відповідача за первісним позовом спрямувати на виконання зобов`язань (на оплату 3-х відсотків річних та інфляційних втрат) кошти, отримані від діяльності як оператора системи передачі (надання послуг учасникам ринку) та/або за послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які мають цільове призначення і не можуть бути використані на інші цілі, що в свою чергу може бути наслідком накладання арешту на рахунки та блокування нормальної діяльності Компанії. За доводами апелянта, відмовляючи у відстрочці виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024, суд не з`ясував в повному обсязі обставин та доводів НЕК «Укренерго», наведених у відповідній заяві. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. Державне підприємство «Гарантований покупець» також не погодилось із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 62 451 509,79 грн пені та 545 000,00 грн 3% річних та звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 09.10.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 по справі № 910/4069/23 в частині відмови у стягненні 62 451 509,79 грн пені та 545 000,00 грн 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Гарантований покупець» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. За доводами ДП «Гарантований покупець», відмова суду в стягненні пені, нарахованої до 23.02.2022 включно, є безпідставною та такою, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду. Разом з тим цей скаржник вказував, що відмовляючи у стягненні пені, нарахованої за період з 24.02.2022 по 27.12.2022, місцевим господарським судом не було враховано, що право на стягнення неустойки не може бути обмежене підзаконним нормативно-правовим актом; Постанова НКРЕКП, в редакції, що діяла до 26.04.2022, взагалі містила пряму норму про те, що учасникам ринку було рекомендовано не нараховувати пеню (п. 5 постанови в редакції від 27.02.2022). Також ДП «Гарантований покупець» вказувало, що зі змісту оскаржуваного рішення незрозуміло, по яким конкретно рахункам-фактурам судом встановлено невідповідність нарахування 3% річних, за які конкретно дні судом встановлено неправильність нарахування позовних вимог апелянтом. В оскаржуваному рішенні відсутні будь-які розрахунки чи конкретизація, в чому полягає неправильність нарахування 3% річних. При цьому, позовні вимоги про стягненні інфляційних втрат задовольнив в повному обсязі. Відтак, з урахуванням того, що розрахунок 3% річних становить 1090 позицій позивач не мав можливості здогадатись, в яких саме рядках розрахунку, і по яким рахункам-фактурам були допущені порушення. Позивач наголошував на тому, що розрахунок вимогу даній справі є коректним, при його здійсненні були враховані всі платежі ОСП (в т.ч. оплата одного рахунку-фактури декількома платежами тощо), відтак обґрунтованими та коректними були розрахунок 3% річних, а відмова у стягнення 545 000,00 грн є необґрунтованою, адже суд першої інстанції не вказав у чому допущені помилки у розрахунках. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/4069/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.12.2024 о 14:00 год. Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 04.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про усунення недоліків від 01.11.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23. Об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23. Спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 04.12.2024 25.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов відзив на апеляційну скаргу. 26.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4069/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 908/1162/23. 26.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. 27.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зупинення провадження у справі № 910/4069/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 908/1162/23. У розгляді апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 оголошено перерву до 29.01.2025 о 14:20 год. У судовому засіданні 29.01.2025 оголошено перерву до 26.02.2025. У судове засідання 26.02.2025 з`явились представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом. Заслухавши доводи апелянтів, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обидві апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що сторонами укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 25.06.2019 № 0414-01051, шляхом приєднання ДП «Гарантований покупець» до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії. Підставою зустрічного позову у даній справі вказана необхідність судового тлумачення умов пункту 1.4 Договору щодо розрахунків з оплати вартості електричної енергії у відповідності до умов, визначених ст. 75 Закону № 2019-VІІІ та п. 7.7.4. Правил ринку, та п. 4.2 Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, затвердженого наказом НЕК «Укренерго» від 21.12.2020 № 709 (та в подальших редакціях) щодо початку розрахунку пені («після підписання сторонами Акта купівлі-продажу» чи «після спливу чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка»). У підготовчому засіданні 11.09.2023 суд прийняв до розгляду таку заяву позивача за зустрічним позовом. В апеляційній скарзі НЕК «Укренерго», серед іншого, не погоджувалася з тим, що висновками суд відмовив у прийнятті заяви Компанії про зміну предмету та доповнення підстав зустрічної позовної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2024 Компанія просила визнати дані розрахунки у виставлених рахунків-фактур ДП «Гарантований покупець» за небаланси електричної енергії за період з 01.04.2021 по вересень 2022 року такими, що не відповідають Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №

641. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявою від 15.04.2023, Компанія (позивач за зустрічним позовом) дійсно змінила як предмет, так і підстави поданого нею зустрічного позову. При цьому, якщо за вимогами первісної редакції зустрічного позову, Компанія, яка приєдналася до Договору, просила здійснити тлумачення одного з положень договору, то у заяві від 15.07.2024 Компанія оспорювала рахунки-фактури ДП «Гарантований покупець», у зв`язку з нібито їх невідповідностями Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №

641. За таких обставин справи, суд першої інстанції правомірно відмовив НЕК «Укренерго» у прийнятті заяви Компанії про зміну предмету та доповнення підстав зустрічної позовної заяви від 15.07.2024. Досліджуючи доводи НЕК «Укренерго» в частині наявності підстав для задоволення зустрічного позову, колегія суддів виходить з наступного. У розумінні статей 213, 637 Цивільного кодексу України тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 902/275/19, від 06.07.2022 у справі № 910/5719/21, від 18.03.2021 та від 02.02.2023 у справі № 910/9525/19. Крім того не заслуговують на увагу вимоги Компанії про необхідність тлумачення умов договору після того, як Компанія тривалий час виконувала умови договору, не потребуючи такого тлумачення, а по-друге, уклала договір, приєднавшись до його умов, що свідчать про те, що умови договору були для неї ясними і зрозумілими. Колегія суддів відхиляє за неспроможністю доводи НЕК «Укренерго», що у спірних відносинах має застосовуватись пріоритет спеціальної норми Закону України «Про ринок електричної енергії» (ч. 4 ст. 75), якою встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передачі (ОСП) та учасником ринку (СВБ). Аналогічні доводи НЕК «Укренерго» були предметом дослідження об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду справи № 910/9374/21. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила: «…зміст статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не містить імперативної заборони щодо розрахунку тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість Компанії, для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання». Відтак висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову є правильним. Предметом первісного позову у даній справі є порушення відповідачем за первісним позовом грошових договірних зобов`язань в частині оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за період з липня 2019 по вересень 2022, за які позивач нарахував відповідачу 3% річних, інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України та пеню на підставі умов вказаного договору. Звертаючись до суду апеляційної інстанції, НЕК «Укренерго» вказувало про відсутність в системі управління ринком підписаних учасником ринку рахунків та їх направлення засобами поштового зв`язку Колмпанії. Перевіряючи вказані доводи НЕК «Укренерго», колегією суддів встановлено таке. Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії (п. 7.3). Так, за приписами п. п. 7.3.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, адміністратор ринку (АР) на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, який перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, але й проводити розрахунки за ними. На виконання умов договору та пункту 7.3.1 Правил ринку, були сформовані рахунки-фактури на оплату електричної енергії для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року, платником за якими є НЕК «Укренерго», що підтверджується знімками екрану розділу електронної платформи ОСП Market Management System з оглядом сформованих АР рахунків-фактур для врегулювання небалансів за вказаний період. НЕК «Укренерго», як адміністратор розрахунків, одночасно виставляє в Системі MMS рахунки, які мають бути сплачені ним (як ОСП) на користь позивача, отже вказані дії знаходяться під контролем відповідача як адміністратора розрахунків. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості визначеної у спірних рахунках-фактурах до сплати відповідачу за первісним позовом вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період з липня 2019 року по вересень 2022 року. Суд першої інстанції із наданих в матеріали справи скріншотів з СУР (MMS) встановив, що за допомогою вказаної системи позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату, шляхом накладення КЕП уповноваженою особою позивача, що в свою чергу перевірено судом із оптичного диску, долученого до позовної заяви. При цьому, суд прийняв як належні та допустимі докази на підтвердження обставини щодо виставлення позивачем відповідачу рахунків. Так, роздруківки знімків екранів комп`ютера є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21). Таким чином, у розумінні положень Правил ринку, з урахуванням змісту укладеного договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через СУР, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. Аналогічний підхід щодо визначення моменту відліку строку на оплату платіжного документа у відповідності до Правил ринку був застосований судами і у справі № 910/11109/21 та у справі № 910/8901/20, правовідносини у яких є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається. З огляду на викладене та враховуючи п. 7.7.3 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа розпочинається з наступного дня після виставлення рахунків АР в СУР. Отже, згідно з Правилами ринку грошові зобов`язання відповідача виникають з моменту направлення позивачем платіжного документа (рахунку-фактури) за відповідну декаду, а не на на підставі акту купівлі-продажу, який підписується пізніше - вже після закінчення розрахункового місяця (п.5.9, 5.10 договору) і містить узагальнену вартість придбаної/проданої електричної енергії кожною стороною за місяць, а не суму, що підлягає сплаті за рахунками-фактурами. Відтак доводами НЕК «Укренерго» в цій частині є неспроможними. У зв`язку з викладеним відхиляються також за неспроможністю доводи НЕК «Укренерго» про те, що ДП «Гарантований покупець» документально не доведено своїх вимог до Компанії, а також, що наявність в системі сформованого рахунку-фактури у форматі Ексель не створює юридичних наслідків. Перевіряючи доводи ДП «Гарантований покупець» та НЕК «Укренерго» щодо наявності / відсутності підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом 62 451 509,79 грн пені, колегія суддів встановила таке. Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як Регулятор, прийняла у межах своїх повноважень постанову від 25.02.2022 № 332 з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 констатував, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись ними у своїй господарській діяльності. Враховуючи, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому Законами України було неодноразово продовжено і на час вирішення спору, з 24.02.2022 зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Отже зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій кредитором, відповідно до постанови НКРЕКП (Регулятора) № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) стосується періоду, моментом якого є 24.02.2022, незалежно від того, з якого моменту виникло прострочення - до початку введення в Україні воєнного стану, чи під час дії такого. Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом пені за період з 21.12.2020 до 23.02.2022. Підлягають відхиленню доводи Компанії щодо неможливості нарахування та стягнення пені з посиланням на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, з огляду на таке. Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 підтвердив правомірність застосування судами пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП № 332 та відмови у стягненні пені, нарахованої з 02.03.2022 по 23.08.2022, тобто в період дії воєнного стану. Таким чином, предметом дослідження у справі № 911/1359/22 не було питання нарахування та стягнення пені, нарахованої до введення в Україні воєнного стану. Отже вказані висновки ОП КГС не стосуються нарахувань, які були здійснені до введення воєнного стану в Україні. Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 дійшов висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії. У зв`язку з чим, колегією суддів відхиляються доводи ДП «Гарантований покупець», що положення постанови НКРЕКП № 332 не мають переважної сили над нормами закону, а оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні пені і штрафу суперечить нормам ЦК України, ГК України, не відповідає умовам Договору. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій: неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договорами між сторонами не встановлено. З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Отже пеня має розраховуватись від дати прострочення виконання зобов`язань та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Як правильно встановлено місцевим господарським судом, не підлягають задоволенню вимоги ДП «Гарантований покупець» про стягнення пені за період до 21.12.2020, оскільки нарахування пені сторони погодили в редакції Договору від 21.12.2020. Суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок пені, за період нарахування з 21.12.2020 до 23.02.2022, встановив, що до стягнення з Компанії на користь ДП «Гарантований покупець» підлягають 14 656 526,36 грн. Крім того, колегія суддів зауважує, що доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. Так, Компанія вказуючи на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, що підтверджують дату виникнення у неї зобов`язання, що унеможливлює визначення моменту настання прострочення такого зобов`язання, надала суду першої інстанції контрозрахунок, за яким розрахувала суму пені у розмірі 13 723 444,39 грн. Вказане свідчить про суперечливу поведінку Компанії. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті. З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. п. 1-1, 4 Порядку). Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 постанови КМУ № 1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю. Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 роз`яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України. Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23, від 17.012024 у справі № 910/18308/21. Дослідивши долучений до позовної заяви ДП «Гарантований покупець» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що такий розрахунок по кожному з 1090 періодів позивачем здійснено з врахуванням граничної дати оплати, в той час як період мав починатись з наступного дня після такої дати, в якій зобов`язання мало бути виконано, а також здійснено нарахування по день оплати включно, тоді як підлягає обчисленню строк до перед дня здійснення оплати. Суд апеляційної інстанції, враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з періоду нарахування та межі кожного з періодів, визначених ДП «Гарантований покупець», встановив, що до стягнення з Компанії на користь ДП «Гарантований покупець» підлягають 3% річних у розмірі 102 246 758,54 грн та інфляційні втрати в розмірі 413 391 332,61 грн. За змістом частин 1 та 3 статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Частиною 4 статті 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів справи, НЕК «Укренерго» у відзиві на позовну заяву не зазначала на невідповідність формули розрахунків небалансів електричної енергії в період з 01.04.2021 по 26.01.2024. Вказані аргументи знайшли своє відображення лише в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим залишаються апеляційним господарським судом без розгляду. Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18. При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи НЕК «Укренерго», про те що ДП «Гарантований покупець» за спірний період з 24.02.2022 по вересень 2022 року використала дані комерційного обліку електричної енергії, сформовані на окупованій території, що не можуть пройти валідацію, а отже, не є сертифікованими; а також застосувала величини, що враховувались позивачем при розрахунку виставлених рахунків-фактур, які не відповідали дійсності, не надала під час розгляду справи судом першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних нею доводів. Доводи НЕК «Укренерго» про не правильно здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат, колегіє суддів відхиляються, з огляду на те, що як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, під час здійснення розподілу судового збору суд першої інстанції скористався наданим йому ГПК України правом, та, встановивши під час розгляду справи порушення відповідачем за первісним позовом строків здійснення оплати, що спричинили даний спір, поклав на відповідача за первісним позовом судові витрати повністю. Щодо оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача. Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов вірного висновку, що зазначаючи про відстрочення виконання рішення суду, Компанія не надала доказів, які би свідчили, що після сплину строку, на який відповідач просив відстрочити виконання рішення суду, у Компанії з`явиться можливість виконати рішення суду у даній справі. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004). У рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004 року). Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савітський проти України», №38773/05 від 26.07.2012 року). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер. Висновок суду Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржене апелянтами рішення господарського суду у даній справі - скасуванню. Разом з тим, ухвала Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 про відмову в задоволенні заяви НЕК «Укренерго» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги НЕК «Укренерго» в цій частині відсутні. Розподіл судових витрат Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, який передбачає, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій Компанії, що призвело до необхідності ДП «Гарантований покупець» звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача за первісним позовом, у відповідності до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, обов`язки по відшкодуванню ДП «Гарантований покупець» судового збору у сумі 939 400,00 грн повністю. В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог за результатами апеляційного перегляду. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 103 538 900,50 грн 3% річних та відмови у стягненні пені.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.27; ідентифікаційний код 43068454) 102 246 758,54 грн (сто два мільйони двісті сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень п`ятдесят чотири копійки) 3% річних, 14 656 526,36 грн (чотирнадцять мільйонів шістсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот двадцять шість гривень тридцять шість копійок) пені.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 залишити без змін.

5. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/4069/23 залишити без змін.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.27; ідентифікаційний код 43068454) 327 835,81 грн (триста двадцять сім тисяч вісімсот тридцять п`ять гривень вісімдесят одну копійку) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) 2 817,80 грн (дві тисячі вісімсот сімнадцять гривень вісімдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

9. Матеріали справи № 910/4069/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 24.03.2025. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді М.А. Барсук М.А. Руденко