Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/2354/24

Справа № 132/2354/24 Провадження № 33/801/197/2025 Категорія: 155 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 рокуСправа № 132/2354/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув апеляційну скаргу останньої на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 883555 від 22 липня 2024 року, цього ж дня о 13:45 год. на АД М21 286 км водій ОСОБА_1 керувала т.з. Audi SQ5 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовилась у встановленому законом порядку, при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор №475438; 475321, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.00 коп. в дохід держави на рахунок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн.60 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 883555 від 22 липня 2024 року; рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Тучака П.В. від 22 липня 2024 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 липня 2024 року; відеозаписом з нагрудних бодікамер працівників поліції. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, допущення неповноти судового розгляду та неповного з`ясування фактичних обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, а провадження по справі закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання ОСОБА_1 працівниками поліції незаконно та безпідставно зупинено автомобіль під її керуванням. Звертає увагу на те, що керування вказаним автомобілем їй було передано працівниками поліції, зокрема, після відсторонення іншого водія на якого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відображено в рапорті поліцейського від 22 липня 2024 року. Крім того заперечує факт законності зупинки транспортного засобу під її керуванням, зокрема, за порушення п. 6.1.5 ПДР, оскільки за таке порушення працівниками поліції не було складено відповідний протокол. Поряд з цим зазначає, що вона не відмовлялась від проходження огляду, про що також зазначила в поясненнях в складеному протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, зазначає, що направлення на огляд водія транспортного засобу працівниками поліції їй не вручалось. Також покликається на протиправну відмову судом попередньої інстанції в допиті свідка, зокрема, пасажира вказаного автомобіля, а також працівників поліції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції норм КУпАП під час розгляду справи. Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є ряд суперечностей на які вказує останній, які також підтримані нею, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Так, місцевий суд, як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП взяв до уваги, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 883555 від 22 липня 2024 року; рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Тучака П.В. від 22 липня 2024 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 липня 2024 року; відеозаписи з нагрудних бодікамер працівників поліції. Проте, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного. Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до змісту статті ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35). Поряд з цим, як вбачається з нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 о 13:46:09 запитує у працівників поліції «Що зробила? Які причини зупинки?», на що останній о 13:46:14 відповідає їй «Бо красні поворотники». Проте на початку відеозапису, а саме о 13:45:39 зафіксовано момент, коли працівник поліції виходить з автомобіля патрульної поліції та направляється до припаркованого попереду автомобіля ОСОБА_1 в якого о 13:45:41 мигають жовті покажчики повороту, а не червоні, як про те зазначено поліцейськими. Відтак працівниками поліції не було задокументовано, обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що технічний запис з нагрудної камери працівників поліції, який наявний в матеріалах справи починається о 13:44:38 год. на якому зафіксовано, як працівники поліції сидять в патрульному автомобілі та рухаються по дорозі і спілкуючись між собою зазначають: «Ні, тут вже 11.5 ПДР не підійде, але це вони. Поворотнік красний. Ну це вони.», після чого вмикають звуковий сигнал та проблискові маячки і далі між собою зазначають: «Що будем казати, за поворотніки так само. А як ми їх побачили? Перестраювались і побачили». Вказане беззаперечно доводить що поліцейські обговорюють можливі пояснення причин зупинки ще до її фактичного здійснення. Це дає підстави вважати, що причина зупинки могла бути створена штучно, а твердження про порушення правил користування покажчиками повороту надумане. Відсутність чіткого та обґрунтованого спостереження за порушенням ПДР до моменту зупинки автомобіля ставить під сумнів добросовісність мотивів поліцейських. Таким чином, поведінка працівників поліції може свідчити про намір здійснити зупинку транспортного засобу за будь-яких умов, незалежно від наявності фактичного порушення правил дорожнього руху. Це, у свою чергу, порушує принципи законності та обґрунтованості дій поліцейських, передбачені законодавством України. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за інкриміноване їй правопорушення п. 6.1.5 ПДР не було складено відповідного протоколу, що ставить під сумнів наявність самого правопорушення та його правильну кваліфікацію. Відсутність протоколу унеможливлює належну фіксацію порушення і підтвердження його факту. Отже, в даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано і не долучено до матеріалів справи допустимих і достатніх доказів на підтвердження законності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 згідно з ст. 35 Закону «Про Національну поліцію». Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 була зупинена поліцейськими без законних підстав, а тому складений відносно неї протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не можна вважати допустимим доказом. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 7 ст. 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом. Згідно п. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року особи, які керують транспортними засобами, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Під час відсторонення особи від керування транспортним засобом поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів відсторонення проводиться у присутності двох свідків. З системного аналізу вказаних норм вбачається, що відсторонення особи від керування транспортним засобом здійснюється у випадках наявності достатніх підстав вважати, що вона перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому процес відсторонення має бути зафіксований за допомогою технічних засобів відеозапису або, у разі їхньої відсутності, у присутності двох свідків. У разі відсторонення водія можливість керування транспортним засобом може бути надана іншій особі, яка уповноважена водієм, має відповідне посвідчення водія та може бути допущена до керування транспортним засобом за рішенням поліцейського або іншого уповноваженого органу. Таким чином, визначено як підстави для відсторонення від керування, так і порядок подальшого використання транспортного засобу. При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень. Таким чином, з урахуванням превентивної та профілактичної функції поліції, поліцейський зобов`язаний перевірити особу, якій передається право керування транспортним засобом, на наявність посвідчення водія відповідної категорії, підтвердити її право на керування та пересвідчитися у відсутності стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або впливу лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Така перевірка є необхідною для запобігання правопорушенням та забезпечення безпеки дорожнього руху. Водночас, з доданого до апеляційної скарги рапорта поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону патрульної поліції з обслуговуванням Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП рядового поліції А. Лозінського вбачається, що 22 липня 2024 року о 11 год. 20 хв. ним в складі екіпажу «Юнкер 306» було зупинено тз AUDI SQ5 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 в якого під час спілкування було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що останній погодився. Проте під час перебування в лікарні водій ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку в присутності лікаря нарколога, в зв`язку із чим на останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, відсторонено від керування транспортним засобом та передано транспортний засіб водію ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що після відсторонення водія ОСОБА_2 право керування транспортним засобом було передано ОСОБА_1 , слід дійти висновку, що поліцейський здійснив перевірку особи, якій передавалося керування автомобілем, зокрема, працівник поліції пересвідчився у наявності у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії, її права на керування транспортним засобом, а також у відсутності стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або впливу лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і допустив останню до подальшого керування автомобілем. Натомість водія ОСОБА_1 під керуванням вказаного транспортного засобу AUDI SQ5 д.н.з. НОМЕР_1 , через вкрай малий проміжок часу було зупинено та повідомлено про наявність ознак наркотичного сп`яніння, що ставить під сумнів обґрунтованість та штучність таких тверджень з боку працівників поліції. З поміж вказаного, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на наступне. За змістом частин 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 883555 від 22 липня 2024 року ОСОБА_1 підписала його та в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення вказала, що «з порушенням не згодна, від експертизи не відмовлялась». Права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП їй були роз`яснені. За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Так згідно з пунктом 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Ознаками наркотичного сп`яніння згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння або неприродна блідість. Тобто, працівник поліції, виявивши у ОСОБА_1 вищезазначені ознаки, мав право доставити останню до найближчого закладу охорони здоров`я, якому надано право на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для проведення такого огляду. Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103 (зі змінами), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я вказане є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Як вбачається з обставин справи та наявного відеозапису з нагрудних камер працівників поліції на яких зафіксовано, що під час спілкування у працівників поліції виникла підозра про перебування водія в стані наркотичного сп`яніння. Працівниками поліції було запропоновано їй пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я на факт вживання наркотичних речовин, на що ОСОБА_1 спочатку зазначила, що зараз немає на це часу, однак в подальшому висловила бажання скористатись правовою допомогою, шляхом консультації з адвокатом по мобільному телефону, що було забезпечено працівниками поліції. Надалі, зокрема, після закінчення спілкування з адвокатом водій почала висловлювати свої умови такого проходження, а саме проходження огляду в приватному закладі охорони здоров`я, обраного за її розсудом. На вказане працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 проходження огляду виключно в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП та проведення такого огляду не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Після чого водій заявила, що вона не відмовляється від проходження огляду та їй потрібен додатковий час для прийняття рішення, але на неї чиниться психологічний тиск щодо примушування пройти такий огляд негайно, що було сприйнято працівниками поліції, як відмова від проходження огляду. Натомість ОСОБА_1 обдумавши роз`яснені їй працівниками поліції права, обов`язки та наслідки відмови, а також надану правову допомогу адвокатом, повідомила наступне « ОСОБА_3 поїдемо в лікарню. Я не відмовлялась. Ще дві години не пройшло», на що працівники поліції зазначили що «Ви говорили, що Ви відмовляєтесь» та «Ви вже не можете проїхати, треба було раніше». З наведених обставин вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 мала бажання скористатися правовою допомогою для прийняття зваженого рішення щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Її коливання та прохання про додатковий час можуть бути пояснені емоційним напруженням або психологічним стресом, спричиненим ситуацією. У подібних випадках людина може потребувати більше часу для оцінки ситуації, особливо коли рішення має потенційно серйозні правові наслідки. Варто врахувати, що після отримання консультації адвоката та роз`яснень працівників поліції ОСОБА_1 все ж виявила готовність виконати законні вимоги щодо проходження огляду, про що прямо заявила. Це свідчить про її прагнення дотриматися встановленого порядку, незважаючи на попередні вагання. Тому її поведінку не можна однозначно трактувати як ухилення від огляду. Вказані обставини також беззаперечно підтверджуються і наданими в протоколі поясненнями, які не спростовані будь якими належними, допустимими і достатніми доказами. Відтак, вищезазначене не доводить поза розумним сумнівом, той факт, що ОСОБА_1 було зупинено з підстав порушення останньою таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, а працівниками поліції, в свою чергу було дотримано вимог Інструкції в частині доставлення водія до медичного закладу для проходження відповідного огляду на який вона погодилась. Судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, що мало наслідком помилковий висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу. В зв`язку з викладеним, є розумний сумнів стосовно прийняття до уваги судом першої інстанції протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 883555 від 22 липня 2024 року, рапорта поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Тучака П.В. від 22 липня 2024 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 липня 2024 року; відеозаписів з нагрудних бодікамер працівників поліції, як належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 16 січня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О.Ю. Береговий