Постанова 4851 № 520/21922/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 р. Справа № 520/21922/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 02.12.24 у справі № 520/21922/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі за текстом також відповідачі), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 01.08.2024 за № 963280853823; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №208 від 25.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №209 від 25.07.2024 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №210 від 25.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №211 від 25.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 01.08.2024 за № 963280853823. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №208 від 25.07.2024, починаючи з 01.01.2021; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №209 від 25.07.2024, починаючи з 01.01.2022; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №210 від 25.07.2024, починаючи з 01.01.2023; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №211 від 25.07.2024, починаючи з 01.01.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 484,48 коп. Решту судових витрат залишено за позивачем. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а не Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відставці, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відставці регулюється приписами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.08.2008 за № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 за № 7-2 зі змінами), а Порядок 22-1 не регулює спірні правовідносини. Просить урахувати, що щомісячне довічне грошове утримання судді відставці призначено позивачу саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, де зберігаються усі відповідні документи. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач, з урахуванням нормативно-правового регулювання щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відставці, приймаючи рішення від 01.08.2024 за № 963280853823, діяв правомірно. Звертає увагу, що Закон №1082-ІХ, Закон №1928-ІХ, Закон №2710-ІХ не змінював складові для визначення базового розміру посадового окладу судді, як про це стверджує позивач, а лише запроваджують розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року та з 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що суддівська винагорода не виплачена відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є помилковими, оскільки ця норма визначає лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, тоді як конкретний розмір прожиткового мінімуму визначається нормами закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами, внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення спеціалістом управління, за принципом екстериторіальності, визначений структурний підрозділ Пенсійного фонду України, який сформував атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу, а саме - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке за наслідками розгляду заяви позивача від 26.07.2024 прийнято рішення від 01.08.2024 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання згідно з поданими довідками, яке є правомірним. Позивач правом на подання відзиву на апеляційні скарги відповідачів не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківський області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Донецьким апеляційним господарським судом надано довідки про розмір суддівської винагороди позивача для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на з 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 від 25.07.2024 за №208, №209, №210 та №211 відповідно. 26.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою для перерахунку довічного грошового утримання, в якій просив здійснити перерахунок довічного грошового утримання з 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024, визначеного в довідках від 25.07.2024 за №208, від 25.07.2024 за №209, від 25.07.2024 за №210 та від 25.07.2024 за №211, виданих Донецьким апеляційним господарським судом. Заява позивача розглянута ГУ Пенсійного фонду України у місті Києві з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 25.11.2005 за № 22-1 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 01.08.2024 за №963280853823 відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці з посиланням на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року становив 2102,00 гривень. Відповідач зазначив, що оскільки станом на 01.01.2024 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір прожиткового мінімуму, з якого обчислюються посадові оклади, не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді відставці згідно зі ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відсутні. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом в цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстава відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною, оскільки органи пенсійного фонду зобов`язані здійснити відповідний перерахунок, виходячи з встановленого з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку обов`язок щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві як орган, який прийняв протиправне рішення про відмову у такому перерахунку. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1402-VIII). За приписами ч.1 ст. 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Водночас суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142Закону №1402-VI). За приписами ч.3 ст. 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 за №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 за №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 за № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Частиною 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII). Відповідно до частини 3статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. За правилами частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Згідно з частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено базовий розмір посадового окладу судді (апеляційного суду), який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII, з огляду на таке. Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України). Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон «№966-XIV»). Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Колегія суддів зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені: ч.2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами); ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій); ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" (встановлює перелік до основних соціальних і демографічних груп населення). Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Згідно із правовою позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII вихначено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а). Враховуючи наведене довідки від 25.07.2024 за №208, від 25.07.2024 за №209, від 25.07.2024 за №210 та від 25.07.2024 за №211, видані Донецьким апеляційним господарським судом, є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Згідно з п.6 Розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України. Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку. Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України. Згідно з п.7-9 Розділу IV Порядку №3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю. Отже, підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є відповідна довідка у тому числі подана за зверненням судді у відставці. При цьому Верховний Суд уже розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 зазначив, що довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. Згодом такий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 та від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21, від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24. Застосовуючи зазначений висновок до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 за № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), на підставі ст. 7 Закону № 2710, є неправомірною. Позивач з дотримання вказаних вимог звернувся з заявою до органів ПФУ про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок. Враховуючи наведене позивач має право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки суду про суддівську винагороду, в яких зазначено розмір суддівської винагороди судді, який визначено станом на 01 січня календарного року. Водночас, з урахуванням вказаних обставин, такий порахунок, відповідач повинен проводити автоматично. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 01.08.2024 за № 963280853823 є протиправними. Разом з цим колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є органом Пенсійного фонду України, у якому позивач перебуває на обліку та який здійснює виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу, а тому суд першої інстанції необґрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачу, з урахуванням раніш виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 25.07.2024 за №208, від 25.07.2024 за №209, від 25.07.2024 за №210 та від 25.07.2024 за №211, виданих Донецьким апеляційним господарським судом. Відповідний обов`язок має бути покладено саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому позивач перебуває на обліку. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 23 жовтня 2024 року у справі №160/28273/23, від 19 листопада 2024 року у справі № 200/653/24, в яких касаційний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанції, в яких зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача пенсійний орган, в якому позивач перебуває на обліку. Крім того, у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і прийняв нове рішення, яким зобов`язав здійснити перерахунок пенсії позивача пенсійний орган, в якому позивач перебуває на обліку. Доводи апеляційних скарг у відповідних частинах приймаються колегією суддів у якості належних. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 2422,16 грн (968,96 грн - за подання позовної заяви та 1453,20 грн - за подання апеляційної скарги). Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень 2422,16 грн (по 1211,08 грн) на користь позивача. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 520/21922/24 скасувати. Прийняти постанову, якою якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 01.08.2024 за № 963280853823. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді відставці на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №208 від 25.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2021; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №209 від 25.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2022; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №210 від 25.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2023; на підставі довідки Донецького апеляційного господарського суду №211 від 25.07.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 08 коп. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 08 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк