Ухвала КАС ВС № 640/16655/21

УХВАЛА 13 березня 2025 року м. Київ справа №640/16655/21 адміністративне провадження №К/990/37126/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вищого адміністративного суду України (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач 2), в якому позивач просив: - визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо невидачі йому довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.02.2021; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду, передбаченого статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Верховного Суду згідно зі статтями 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 19.02.2020 в розмірі 143 067, 45 грн щомісячно.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.02.2021. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Вищий адміністративний суд України видати ОСОБА_1 передбачену Розділом ІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління ПФУ № 6-1 від 07.06.2019), довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі положень статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402, та передбачений Додатком 4 Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вищого адміністративного суду України.

3. Постановою Верховного Суду від 27.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, з моменту виникнення такого права, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2022 - залишено без змін.

4. Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №640/16655/21. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21 протягом 30 днів з дати прийняття цієї ухвали. 5. 28.05.2024 відповідач 2 надіслав до Суду звіт про виконання судового рішення, у якому зазначав, що на виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувало позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді, виходячи з розміру суддівської винагороди судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами; виплата нарахованої заборгованості за період з 19.02.2020 по 26.12.2023 у розмірі 4 405 707 грн 09 коп. буде здійснена у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

6. Ухвалою від 06.06.2024 Верховний Суд не прийняв поданий відповідачем 2 звіт від 28.05.2024 як належне документальне підтвердження виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у повному обсязі (а саме в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді після здійснення його перерахунку) та установив Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у зазначеній частині, з дня отримання ним копії цієї ухвали; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до Верховного Суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21 з письмовими доказами на підтвердження виплати заборгованості. 7. 21.08.2024 відповідачем 2 подано до Верховного Суду звіт про виконання рішення суду, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило, що виплату заборгованості, що виникла на виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 за період з 19.02.2020 по 26.12.2023, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Також відповідач 2 повідомив, що з метою виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві направлено лист до Пенсійного фонду України з проханням профінансувати заборгованість в сумі 4 405 707, 09 грн для виконання рішення суду в повному обсязі (вих. №2600-0501-5/119040 від 12.06.2024). Однак, розглянувши запит щодо виділення коштів на виконання рішення суду стосовно ОСОБА_1 - отримувача щомісячного довічного грошового утримання, Пенсійний фонд України повідомив, серед іншого, що Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік на сьогодні не затверджено; сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена в бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік після його затвердження; сума коштів, що нарахована на виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21, виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Таким чином, відповідач 2 вважав, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконало постанову Верховного Суду від 27.11.2023 згідно покладених зобов`язань. 8. 22.08.2024 відповідачем 2 через підсистему "Електронний суд" подано звіт про виконання рішення суду, який аналогічний за змістом тому, що поданий 21.08.2024.

9. Ухвалою від 12.09.2024 Верховний Суд не прийняв поданий відповідачем 2 звіт від 21.08.2024 як належне документальне підтвердження виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у повному обсязі (а саме в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді після здійснення його перерахунку) та установив Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у зазначеній частині; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом шести місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до Верховного Суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21 з письмовими доказами на підтвердження виплати заборгованості. 10. 03.03.2025 відповідачем 2 через підсистему "Електронний суд" подано звіт про виконання рішення суду, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило, що виплату заборгованості, що виникла на виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 за період з 19.02.2020 по 26.12.2023, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Також відповідач 2 повторно повідомив, що з метою виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві направлено лист до Пенсійного фонду України з проханням профінансувати заборгованість в сумі 4 405 707, 09 грн. для виконання рішення суду в повному обсязі (вих. №2600-0501-5/119040 від 12.06.2024), однак Пенсійний фонд України повідомив, серед іншого, що сума коштів, що нарахована на виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21, виплачуватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. До звіту про виконання рішення суду відповідач 2 додав: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; рішення №930010835797 від 17.05.2024 про перерахунок довічного грошового утримання; лист до Пенсійного фонду України №2600-0401-5/29784 від 20.02.2025; докази відправки звіту позивачу; Тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на І квартал 2025 року. 11. 11.03.2025 відповідачем 2 до Верховного Суду подано звіт про виконання рішення суду, який аналогічний за змістом тому, що поданий 03.03.2025.

12. Вирішуючи питання прийнятності звіту про виконання судового рішення, Суд виходить з такого.

13. З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

14. Згідно із пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

15. Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

16. Отже розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом №4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

17. Відповідно до частини другої статті 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

18. Відповідно до частини третьої статті 382-2 КАС України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

19. Правовий аналіз вказаних положень КАС України дає підстави дійти висновку, що у випадку подання до суду суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення він повинен бути оформлений відповідно до частини другої статті 382-2 КАС України, водночас необхідно додати докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи.

20. Згідно з частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

21. Частиною другою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

22. Аналізуючи долучені до звіту про виконання судового рішення докази, а саме лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Пенсійного фонду України №2600-0401-5/29784 від 20.02.2025 та Тимчасовий розпис доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на І квартал 2025 року, Суд вважає, що вжиті боржником заходи для виконання рішення суду є недостатніми, виходячи з наступного.

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 КАС України.

25. У відповідності до положень частини четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

26. Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, які викладені у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04), саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Комітет міністрів розглянув заходи, запроваджені Урядом України для забезпечення виконання рішень Суду у справах, в яких порушується питання тривалого невиконання остаточних рішень національних судів.

27. Комітет міністрів ухвалив тимчасову резолюцію (СМ/Ке80ІІ(2008)1), у відповідних положеннях якої зазначено: «Комітет міністрів висловлює особливу занепокоєність у зв`язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів; рекомендує органам влади:

1. Забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень.

2. Призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

28. Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України», тощо).

29. Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

30. Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Порядок №649).

31. Відповідно до Порядку №649, який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

32. Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

33. Пунктом 5 Порядку №649 установлено, що для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

34. За змістом пунктів 6-9 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України. Засідання комісії є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її складу і проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць. Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання. Рішення комісії приймаються відкритим голосуванням і вважаються прийнятими, якщо за них проголосували більшість присутніх на її засіданні членів. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів.

35. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що законодавством визначений чіткий та послідовний механізм активних дій боржника (органу Пенсійного фонду України, визначеного судом боржником у виконанні судового рішення), які повинні бути виконані ним для погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень.

36. У даному ж випадку, з`ясовуючи, які саме заходи, направлені на виконання судового рішення у даній справі, вживалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, Судом встановлено наступне: 1) з часу набрання рішенням суду законної сили (27.11.2023) останнє залишається невиконаним більше 15 місяців і за весь цей період відповідач (боржник) направив до Пенсійного фонду України, тобто органу вищого рівня, уповноваженого на виділення коштів для погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, лише два листа (за вих. №2600-0501-5/119040 від 12.06.2024 та за вих. №2600-0401-5/29784 від 20.02.2025); 2) обов`язок подання до Верховного Суду чергового звіту про виконання судового рішення у справі було встановлено ухвалою суду від 12.09.2024, однак лист за вих. №2600-0401-5/29784 було направлено відповідачем 2 до Пенсійного фонду України лише 20.02.2025, тобто лише через 161 день (після постановлення ухвали) та всього за 21 день до закінчення установленого Судом шестимісячного строку. Такі дії (бездіяльність), щонайменше, свідчать про порушення визначених пунктами 3, 5, 8 частини другої статті 2 КАС України критеріїв (обґрунтовано, добросовісно, пропорційно), якими повинен керуватися суб`єкт владних повноважень, і, як видається, останні не були спрямовані на реальне виконання судового рішення. Відтак, Суд констатує, що за таких обставин, у такі стислі строки до завершення терміну для подання звіту про виконання судового рішення боржником, відсутність відповіді Пенсійного фонду України була формально-юридично передбачуваною. 3) стверджуючи про відсутність необхідного бюджетного фінансування для погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві втретє подано звіт про виконання рішення суду, який по суті є аналогічним за змістом попереднім; 4) Суду не надано жодних доказів подання відповідачем до Пенсійного фонду України пакету документів (документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою), передбачених пунктом 5 Порядку №649 і необхідних для підтвердження суми, що підлягає виплаті; 5) відсутні докази вжиття керівником боржника активних, розумних та достатніх дій, які свідчили б про належне виконання ним обов`язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі №640/16655/21, боржником за яким є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Зокрема, не вчинено жодних активних дій по з`ясуванню стадії перевірки Пенсійним фондом України обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, обставин утворення органом вищого рівня комісії для розгляду цього питання, наявності чи відсутності прийнятого такою комісією рішення стосовно виплати заборгованості позивачу у справі №640/16655/21 та результат цього рішення.

37. Такі дії (бездіяльність) відповідача 2 у сукупності та в цілому, як видається, не можна вважати належними, достатніми та дієвими заходами з метою виплати позивачу коштів, що свідчить про недотримання такого особливо важливого принципу «належного урядування», який згідно практики Європейського Суду з прав людини передбачає, зокрема, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

38. У той же час, Верховним Судом неодноразово акцентувалася увага Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на необхідності вжиття завершальних заходів для виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023, які не повинні обмежуватися при цьому лише направленням запитів на виділення коштів до центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного забезпечення, а також актуалізацію перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень, ухвалених не на користь Фонду, ініціювання зміни системного підходу до виконання таких рішень.

39. При цьому поважних, виняткових обставин, які б дійсно унеможливлювали або ж ускладнювали виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у визначений судом строк, відповідачем в останньому своєму звіті про виконання судового рішення не наведено.

40. У контексті вказаного Суд вважає за необхідне звернути увагу на правила, наведені у частинах третій - шостій статті 382-3 КАС України, відповідно до яких у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України. Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

41. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає.

42. У даному випадку суд констатує ігнорування рішення суду та його тривале невиконання. Вчинені відповідачем 2 заходи з метою виконання судового рішення не видаються достатніми та не можуть бути аргументом наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту, якою, крім іншого, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

43. Відтак, враховуючи тривале (більше 15 місяців) невиконання рішення суду та порушення у зв`язку із цим прав позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, Суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_2 штрафу за невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі.

44. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн. Тому, з огляду на положення частини третьої статті 382-3 КАС України, якою передбачена можливість суду для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір такого штрафу може становити від 60 560,00 грн. до 121 120,00 грн.

45. Відтак, враховуючи всі наведені обставини у сукупності, Суд, беручи до уваги розмір заборгованості перед позивачем, тривалість невиконання рішення суду та поведінку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, приходить до висновку про наявність підстав для накладення на керівника органу штрафу у розмірі 60 560,00 грн., який, на переконання суду, є достатнім для спонукання відповідача 2 в особі керівника вжити заходів по реальному виконанню рішення суду.

46. До того ж, Суд дійшов висновку про необхідність встановлення додатково відповідачу 2 (боржнику) нового строку для надання звіту про виконання рішення.

47. Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

48. Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне надати відповідачу 2 строку для надання звіту про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21 - три місяці з дня отримання цієї ухвали суду. Керуючись статтями 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ: Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві у прийнятті звіту про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати Верховному Суду звіт про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали. Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, що звіт про виконання постанови Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №640/16655/21 має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України. Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса місяця роботи: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) штраф у розмірі 60 560,00 грн. за невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі. Штраф стягнути у такому порядку: - 30 280,00 грн. на користь Державного бюджету України. Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5); - 30 280,00 грн. на користь позивача - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ). Дана ухвала є виконавчим документом. Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.Г. Стеценко А.І. Рибачук А.Ю. Бучик , Судді Верховного Суду