Постанова 4851 № 520/32346/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2025 р. Справа № 520/32346/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 23.12.24 у справі № 520/32346/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі за текстом також відповідачі), у якому просив: - визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області №04-49/305 від 29.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічної грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області №04-49/305 від 29.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічної грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити індексацію заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 до моменту прийняття рішення у цій справі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №204950002486 від 21.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 14.06.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області №04-49/305 від 29.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічної грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував приписи статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 за № 2017-ІІІ, якими визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін; державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону №2017-111); статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалися. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що в цій частині рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з наданням неналежної оцінки фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не приймало жодного рішення по суті звернення позивача за перерахунком пенсії, а відтак, оскільки оспорюване рішення прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, то на останнього і має бути покладений обов`язок відновлення порушених прав позивача. Звертає увагу, що оскільки з 01.01.2023 та з 01.01.2024 у суддів, які працюють на відповідних посадах, базовий розмір, з якого визначається посадовий оклад, не змінювався і залишився на рівні 2102 грн, підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області №04-49/305 від 29.05.2024 згідно зі ст. 142 Закону № 1402 немає. Вказує на дискреційні повноваження пенсійного органу в спірних правовідносинах. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не скористався. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області правом на висловлення свого ставлення до апеляційних скарг не скористалося. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційних скарг, що рішенням Вищої ради правосуддя № 2006/0/15-18 від 27 вересня 2018 року позивач - ОСОБА_1 , звільнений з посади судді Комінтернівського районного суду міста Харкова у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Комінтернівського районного суду м. Харкова №02-03/168 від 5 жовтня 2018 року позивач відрахований зі штату суду. З 09.10.2018 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та згідно з довідкою отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року за №1402-VІІІ. 14.06.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої було долучено довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 від 29.05.2024 року № 04-49/305. Заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за наслідками її розгляду прийнято Рішення о/р№204950002486 від 21.06.2024, яким позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». В зазначеному Рішенні о/р№204950002486 від 21.06.2024, зокрема, зазначено, що Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 за № 1082-ІХ, Законом України Про державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 за № 1928-ІХ, Законом України Про державний бюджет України на 2023 рік від 23.11.2022 за № 2710-ІХ та Законом України Про державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 за № 3460-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. Тобто розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2021-2024 рік не змінився. Позивач, уважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідки протиправною, звернувся до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як суддя у відставці, має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою від 29.05.2024 року №04-419/305, виданою Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківський області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічної грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021. У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити індексацію заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 до моменту прийняття рішення у справі, суд першої інстанції відмовив як передчасних, зазначивши, що судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Статтею 130 Основного Закону України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. 30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 за №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII), статтею 142 якого урегульовано порядок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зокрема, відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з положеннями ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Отже, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій. Водночас розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV). Положеннями ст.1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум. Положеннями ст. 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", разом із установленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн. Слід зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися. Законом № 1402-VІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів, а тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.1 розділу II Порядку заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п. 2 розділу II Порядку № 3-1). Відповідно до п. 3, 4 розділу II Порядку № 3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Пунктом 2 розділу III Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів. Відповідно до п. 3 розділу IV Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку. Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Приймаючи рішення №204950002486 від 21.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 14.06.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області посилалося на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2021-2024 рік не змінився. Проте відповідачем не взято до уваги те, що за правилами зазначених правових норм підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З матеріалів справи судом установлено, що 14.06.2024 позивач звернувся із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. До заяви позивачем було додано, зокрема, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021 від 29.05.2024 за №04-419/305, яка видана Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківський області. Отже, з огляду на викладені положення норм права, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач, як суддя у відставці, має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою від 29.05.2024 за №04-419/305, виданої Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківський області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічної грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021. З огляду на зазначене висновок суду першої інстанції про протиправність прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішення №204950002486 від 21.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за заявою від 14.06.2024 та, як наслідок, наявність підстав для його скасування, з покладенням на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області №04-49/305 від 29.05.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічної грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2021, є обґрунтованим і законним. З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області має здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області №04-49/305 від 29.05.2024. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 23 жовтня 2024 року у справі №160/28273/23, від 19 листопада 2024 року у справі № 200/653/24, в яких касаційний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанції, в яких зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача пенсійний орган, в якому позивач перебуває на обліку. Крім того, у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і прийняв нове рішення, яким зобов`язав здійснити перерахунок пенсії позивача пенсійний орган, в якому позивач перебуває на обліку. Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції в цій частині, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Разом з цим щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити індексацію заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 до моменту прийняття рішення наданій справі, колегія суддів зазначає таке. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 за № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ). Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі за текстом - Закон № 1282-ХІІ). Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Положеннями пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Отже, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078. Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань». В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003). Отже, відповідач протиправно не здійснив індексацію щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу, з огляду на що колегія суддів уважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити індексацію заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 до моменту прийняття рішення у цій справі. Суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині як передчасних. Доводи апеляційної скарги позивача приймаються колегією суддів у якості належних. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що є підставою для його скасування в цій частині з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі № 520/32346/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати. Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити індексацію заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2021 до моменту прийняття рішення у цій справі. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №520/32346/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк