Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 650/4354/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 650/4354/24 Головуючий в 1 інстанції Сікора О.О.. Дата і місце ухвалення 13.01.2025р., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Єщенко О.В., Шевчук О.А., за участі секретаря: Челак Р.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 січня 2025 року у справі №650/4354/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив; - скасувати постанову інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області лейтенанта поліції Кирилова Ростислава Сергійовича, серії ЕНА №2960054 від 01.09.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 340 грн; - закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2960054 від 01.09.2024. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що обставини адміністративного правопорушення викладені інспектором у постанові про накладення адміністративного стягнення не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема щодо порушення підпункту правил дорожньої розмітки, а також часу вчинення адміністративного правопорушення. Також апелянт вважає, що оскаржувана постанова прийнята інспектором патрульної поліції з порушенням встановленої процедури та за відсутності відповідних доказів. Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позову. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.09.2024р. інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області лейтенантом поліції Кириловим Р.С. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2960054, згідно якої ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу марки VOLVO XC60 д.н НОМЕР_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу 340 грн. Підставою для притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності стало те, що останній здійснив стояку автомобіля в зоні дії дорожньої розмітки 1.4 жовтого кольору чим порушив п. 34 ПДР Порушення вимог розмітки проїзної частини. Не погоджуючись із правомірністю вказаної вище постанови, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що відповідачем доведено факт вчинення водієм транспортного засобу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне: Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Слід також зазначити, що за положеннями ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як вже зазначалось, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП стало порушення останнім вимог дії дорожньої розмітки 1.4, розділу 34 ПДР. Згідно п. 1.4 розділу 34 ПДР горизонтальна розмітка (жовтого кольору) - позначає місця, де заборонено зупинку транспортних засобів з тієї сторони, де вона нанесена. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил зупинки, стоянки - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звертаючись до суду першої інстанції, позивач вказував на відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП України. За нормами процесуального права виключно на підставі доказів, тобто на підставі фактичних даних, суд встановлює наявність або відсутність певних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Як встановлено колегією суддів, в даному випадку у підтвердження вчинення позивачем інкримінуємого порушення, відповідачем у справі надано до суду відеозаписи, зроблені інспекторами патрульної поліції з використанням відеокамер, що розташовані у службовому транспортному засобі та на одязі патрульних поліцейських, на яких зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Ознайомившись з наявними у справі відеозаписами, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2024р. о 16:39 год. за адрескою м. Миколаїв, шосе Херсонське 1 км., водій транспортного засобу марки VOLVO XC60 д.н НОМЕР_1 здійснив стоянку транспортного засобу в зоні дії дорожньої розмітки 1.4 розділу 34 ПДР. З нагрудної камери інспектора патрульної поліції вбачається (16 год. 42 хв. 25 сек), що водій транспортного засобу ОСОБА_1 звертався до інспектора патрульної поліції з проханням обмежитись усним попередженням у зв`язку з вчиненням першого адміністративного правопорушення. В подальшому (16год. 42хв. 40сек.), водій зазначив, що саме він здійснював маневр повороту транспортного засобу. Тобто, наявні у справі відеоматеріали беззаперечно свідчать, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного марки VOLVO XC60 д.н НОМЕР_1 , який в процесі спілкування з інспектором патрульної поліції визнав факт порушення ПДР. З приводу змісту постанови про накладення адміністративного стягнення, зокрема щодо помилок у пункті правил дорожньої розмітки, а також часом вчинення адміністративного правопорушення, судова колегія зазначає, що вказані помилки є несуттєвими та не можуть бути самостійною підставою для скасування вірно винесеної по суті постанови. Також, судова колегія зазначає, що вчинене водієм правопорушення відбулось біля будівлі ТЦ «ЕПІЦЕНТР» м. Миколаїв, шосе Херсонське 1 км., вздовж якого присутня горизонтальна розмітка 1.4 (жовтого кольору) - що позначає місце, де заборонено зупинку транспортних засобів з тієї сторони, де вона нанесена. Наявність відповідної розмітки також підтверджується оглянутими судом відеоматеріалами. Таким чином, доводи апелянта з приводу відсутності в матеріалах справи доказів у підтвердження наявності вздовж будівлі ТЦ «ЕПІЦЕНТР» саме горизонтальної розмітки 1.4 (жовтого кольору) є безпідставними. Також, судова колегія встановила, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено інспектором патрульної поліції у відповідності до вимог КУпАП з дотримання процедури, передбаченої цим Кодексом, з роз`ясненням позивачеві його прав і обов`язків, передбачених статтею 268 цього Кодексу. Зважаючи на все вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко.