Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/242/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/242/21 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 16.02.2021 року, просив: визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови розглянути його заяву про продовження строку перебування на території України; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути вищевказану заяву в межах діючого законодавства. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1989 року він проживає на території України. На даний час до його сім`ї входять: дружина-резидент та двоє дітей - громадяни України. 25.07.2004 року його документовано посвідкою на постійне проживання НОМЕР_1 , а згодою він отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 10.01.2008 року, виданий Дніпровським РВ УМВС в Херсонській області. У 2015 році позивач дізнався, що йому припинено українське громадянство, що стало підставою для звернення у 2017 році до Дніпровського РВ в місті Херсон УДМС в Херсонській області про продовження терміну перебування в Україні для переоформлення дозволу на імміграцію. Посадовими особами Дніпровського РВ в місті Херсон УДМС в Херсонській області відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 203 КУпАП та в подальшому вручено рішення Дніпровського РВ УДМС №22 від 20.06.2017 року про примусове повернення з території України. 02.07.2020 року позивач звернувся до УДМС в Херсонській області з заявою щодо оформлення документів на право проживання на території України. Рішенням УДМС в Херсонській області № 6501.4/13522-20 від 16.07.2020 року анульовано посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 . 17.08.2020 року на електронну адресу позивач отримав відповідь УДМС від 14.07.2020 про те, що перевіркою УДМС було встановлено, що при прийнятті Дніпровським РВ УДМС рішення №22 від 20.06.2017 року про примусове повернення позивача в країну походження або третю країну порушень вимог чинного законодавства не було допущено. Позивач вказує, що протягом тривалого часу проживає легально в Україні, підтвердженням чого виступають вище наведені дозвільні документи, що були ним отримані на законних підставах. Також вважає, що посадові особи відповідача під час розгляду його справи не врахували наявність у нього законодавчо визначених підстав для легалізації на території України без виїзду за кордон, чим здійснили втручання в право на повагу до його сімейного життя. На думку позивача, міграційний орган мав всі законні підстави ухвалити рішення про продовження йому строку перебування в Україні, однак, застосувавши надмірний формалізм, умисно обрав характер поведінки, направлений на вчинення перешкод щодо легалізації його перебування в Україні. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що станом на час звернення до відповідача з заявами у липні 2020 року та на час розгляду справи у суді, позивач перебував на території України без законних на то підстав. За вказаних обставин у відповідача були відсутні законні підстави для продовження ОСОБА_1 строку перебування на території України на підставі клопотань, поданих у липні 2020 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування наведених доводів апелянт зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення посадові особи Дніпровського РВ УДМС не залучили перекладача, чим позбавили його можливості розуміти наслідки дій суб`єкта владних повноважень. Апелянт наголошує, що його часткове розуміння російської мови не може сприйматись, як повноцінне володіння мовою та вказує на зловживання його довірою з боку посадових осіб УДМС. Вказані доводи протиправно не були прийняті судом першої інстанції. До того ж вказане рішення прийнято та підписано особою, яка не мала відповідних повноважень. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив наявність у позивача права на легітимне перебування на території України на підставі посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 . В даному контексті апелянт вказує, що існування рішення № 22 від 20.06.2017 року про його примусове повернення з України та наявність діючої на той час посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 створюють для апелянта стан правової невизначеності, який, з урахуванням принципу належного врядування, має трактуватись на користь особи. Також апелянт зазначає, що в подібній до його ситуації посадові особи відповідача приймали рішення про продовження терміну в України іншим в`єтнамським громадянам. Зважаючи на розгляд справи у порядку письмового провадження у суді першої інстанції та можливості вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, судова колегія призначила її до розгляду у порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином В`єтману, який в 1989 році прибув в Україну з В`єтману (а.с.96). 12.02.2004 року ОСОБА_1 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданою ВПРФО УМВС України в Херсонській області з терміном дії "безстроково" (а.с.13). У січні 2008 року ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Дніпровським ВМХМВ УМВС України в Херсонській області (а.с.14). 02.04.2011 року рішенням УМВС України в Херсонській області громадянину ОСОБА_1 скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ст.21 Закону України "Про громадянство України" на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 23.03.2011 року у справи №22ц-1356/2011, яке є чинним. 22.12.2015 року ОСОБА_1 документувався паспортом громадянина Соціалістичної Республіки В`єтнам № НОМЕР_3 , строк дії до 22.12.2025 року, орган видачі - Посольство В`єтнаму в Україні (а.с.12 ). 11.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області із заявою про продовження строку перебування на території України до 11.06.2016, з метою отримання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки син заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням УДМС України в Херсонській області 19.02.2014 року набув громадянство України згідно ч.3 ст.8 Закону України "Про громадянство України" ( а.с.96) З матеріалів справи вбачається, що рішенням ДМС від 28.03.2016 відмовлено у задоволенні заяви позивача на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15.02.2015 року №150 (коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження). ОСОБА_1 запропоновано виїхати з України до 15 квітня 2016 року (а.с.97). 20.06.2017 року Дніпровським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 без заборони в`їзду та зобов`язано його покинути територію України у термін до 20.07.2017 року. Вказане рішення містить особистій підпис ОСОБА_1 про вручення з поміткою, що українську мову він розуміє, перекладач не потрібен (а.с.98) 20.06.2017 року Дніпровським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області за порушення правил перебування іноземних громадян на території України відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №038772 та постанову про накладення адміністративного стягнення №038772 за ч.1 ст.203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.100-101). 02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області з письмовим клопотанням, яким просив розглянути його справу і надати йому можливість узаконити свій статус перебування в Україні, без зайвого виїзду - в`їзду в Україну, у зв`язку з важким фінансовим становищем та з урахуванням того, що він більше 10 років не покидав Україну, до документування паспортом громадянина України він отримав посвідку на постійне проживання в Україні (а.с.16). 16.07.2020 року рішенням Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області №6504.4/13522-20 громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 скасовано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 на підставі підпункту 3 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321( а.с.18). 19.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області з письмовим клопотанням, яким у доповнення до звернення від 02.07.2020 року повідомив, що підставою для оформлення дозволу на імміграцію в Україну служить отримання його сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України, у зв`язку з чим він просив на підставі пункту 7 Порядку продовження строку перебування №150 від 15 лютого 2012 року надати йому можливість законно перебувати на території України (а.с.19). 14.08.2020 року Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області листом №Д-72/6/6501-20/6501.4.5/5689-20 повідомило ОСОБА_1 має право звернутися із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" як особа, дитина якої є громадянином України (а.с.20). Вважаючи протиправними дії міграційного органу щодо відмови в задоволенні поданої зави про продовження строку перебування в Україні, позивач звернувся з даним позовом до суду. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Перш за все судова колегія визначає предмет позову з огляду на зміну позивачем позовних вимог. В межах поданої позовної заяви, яка надійшла до суду першої інстанції 26.01.2021 року, позивач просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови розглянути заяву позивача про продовження строку перебування на території України; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровського РВ у м. Херсон УДМС України в Херсонській області №22 від 20.06.2017 року про примусове повернення позивача з України; 3) зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача в межах діючого законодавства (а.с.3-11). Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення начальника Дніпровського РВ у м. Херсон УДМС України в Херсонській області № 2 від 20.06.2017 року, заявленої у первинній редакції позову від 26.01.2021 року. 15.02.2021 року на виконання даної ухвали позивач надав нову редакцію позову, яка містила наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови розглянути заяву позивача про продовження строку перебування на території України; 2) зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача в межах діючого законодавства (а.с.47-55). Ухвалою суду від 22.02.2021 року відкрито провадження у справі за вказаними позовними вимогами та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України. 22.03.2021 року позивачем подано до суду першої інстанції додаткову відповідь на відзив на позовну заяву, в прохальній частині якої зазначено: 1) задовольнити повністю адміністративний позов від 16.07.2020 року; 2) визнати Рішення УДМС в Херсонській області від 16.07.2020 року №6501.4/13522-20 протиправним та скасувати його (а.с.111-112). Відповідно до положень частини першої статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Частинами 2- 3 ст.159 КАС України встановлено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених цим Кодексом випадках. Вказане свідчить, що право позивача на зміну позовних вимог кореспондується з його обов`язком дотримання вимог процесуального закону щодо подання заяв по суті справи. Відповідно до ч.1 ст.163 КАС України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Аналіз наведених статей КАС України дозволяє судовій колегії стверджувати, що позивач не мав процесуального права заявляти нові позовні вимоги у відповіді на відзив на позовні заяву, оскільки повинен був подати саме заяву про зміну позовних вимог. Колегія суддів наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою залежить виключно від волі особи. Позивач на власний розсуд визначає межі своїх прав, які на його думку є порушені та підлягають судовому захисту. КАС України регламентує спосіб реалізації права на судовий захист. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись встановленого порядку, в тому числі щодо подання процесуальних заяв, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду, внаслідок власної поведінки. Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що процесуальний закон дає можливість збільшити розмір позовних вимог, а не кількість позовних вимог. З огляду на зазначене судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до розгляду позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення УДМС в Херсонській області від 16.07.2020 року №6501.4/13522-20, заявлену позивачем у додатковій відповіді на відзив на позовну заяву від 22.03.2021 року. Таким чином в межах предмету розгляду даної справи є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови розглянути заяву позивача про продовження строку перебування на території України та зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача в межах діючого законодавства. При цьому ОСОБА_1, подаючи апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції: скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року. Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про відмову розглянути заяву в довільній формі про продовження терміну перебування на території України. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача в межах діючого законодавства в результаті скасування рішення Дніпровського РВ у м. Херсон УДМС України в Херсонській області №22 від 20.06.2017 року про примусове повернення з України. Відповідно до ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Судова колегія роз`яснює апелянту, що при розгляді його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції перевіряє правомірність прийнятого судом першої інстанції судового рішення в межах розглянутих позовних вимог. З огляду на зазначене, судова колегія не може розглядати заявлені апелянтом нові позовні вимоги, оскільки такі не були заявлені до суду першої інстанції. Крім того, ч.1 ст.308 КАС України унормовує, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вже зазначалось, позивач вважає протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо відмови у розгляді його заяви про продовження строку перебування на території України. Відповідно до ст.1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Згідно ст.17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України. У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони. Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначає Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. №150 (далі - Порядок №150). Судова колегія акцентує увагу, що приписи вказаних нормативних актів визначають можливість продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, які на час звернення з відповідною заявою перебувають на території України на законних підставах. В свою чергу, встановлені обставини справи свідчать, що позивач з 2016 року був обізнаний про необхідність покинути територію України. Рішенням Дніпровського РВ УДМС №22 від 20.06.2017 року, з яким позивача було своєчасно ознайомлено під особистий підпис, зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України у термін до 20.07.2017 року (а.с.98). В даному випадку судова колегія не дає оцінку вказаному рішенню та процедурі його прийняття, оскільки вказане знаходиться поза межами предмету розгляду даної справи. Судова колегія констатує наявність вказаного рішення, яке свідчить про відсутність у позивача законних підстав для перебування на території України з 21.07.2017 року. При цьому, як вже зазначалось вище, приписи Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. №150 передбачають можливість продовження строку перебування виключно особам, які на час звернення з заявою знаходяться на території України легально. Крім того, п.8 Порядку №150 встановлено, що заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС. Відповідно до п.п.1 п.9 Порядку №150 для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають такі документи: у разі, коли приймаючою стороною є фізична особа: - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), копію його сторінок з особистими даними, візою (за наявності) і відміткою про реєстрацію та/або копію імміграційної картки (за наявності); - переклад українською мовою сторінок паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений в установленому законодавством порядку; - паспортний документ фізичної особи, що є приймаючою стороною (після пред`явлення повертається), та копію його сторінок з особистими даними; - копію посвідки на постійне чи тимчасове проживання або іншого документа, що підтверджує законність перебування на території України (якщо приймаючою стороною є іноземець та особа без громадянства); - документ, що підтверджує наявність фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України, чи гарантійний лист приймаючої сторони про взяття на себе зобов`язань із сплати всіх витрат, пов`язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства на території України та їх виїздом з України; - документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред`явлення повертається), та його копія, а в разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмова згода власника (співвласника) такого житла. Якщо житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування, перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається документ, що підтверджує право приймаючої сторони на користування таким житлом (ордер, договір найму/оренди/піднайму тощо) (після пред`явлення повертається), та його копія, а також письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстровано в такому житлі; - чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; - квитанція про сплату державного мита за продовження строку перебування або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати. Дослідивши подані позивачем заяви від 02.07.2020 року та 19.07.2020 року судова колегія визначає, що вказані заяви не відповідають затвердженим зразкам та не містять обов`язкових документів, які мають подаватись з відповідними заявами. З огляду на невідповідність поданих заяв вимогам п.8, 9 Порядку №150, у відповідача не було обов`язку розглядати вказані заяви за приписами Порядку №150 та приймати будь-яке рішення. В свою чергу, в матеріалах справи наявна відповідь Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області від 14.08.2020 року, оформлена листом №Д-72/6/6501-20/6501.4.5/5689-20, якою ОСОБА_1 повідомлено про результати розгляду його звернення та зазначено, що порушень вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про примусове повернення його в країну походження або третю країну не допущено. За таких обставин судова колегія не вбачає допущеної бездіяльності з боку відповідача при розгляді звернень позивача. Що стосується доводів позивача про наявність у нього законних підстав для продовження строку перебування на території України, судова колегія вважає за необхідне відхилити їх, з огляду на наступне. Як вже зазначалось вище, позивач не дотримався процедури звернення для вирішення питання про продовження терміну його перебування на території України, тому наведені обставини не перевірялись уповноваженим органом, і, як наслідок, не мають значення у контексті даних позовних вимог. В свою чергу, заявлена незгода позивача зі змістом наданої відповіді не може бути предметом розгляду, оскільки ґрунтується на суб`єктивній переоцінці позивачем актів індивідуальної дії, прийнятих відносно нього. Судова колегія визначає, що Рішення Дніпровського РВ УДМС №22 від 20.06.2017 року та Рішення УДМС в Херсонській області №6501.4/13522-20 від 16.07.2020 року на даний час є діючими та не скасовані, тому судова колегія не приймає посилання позивача на їх протиправність. Таким чином апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що під час розгляду справи не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотань позивача, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.