Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/7081/24

Справа № 740/7081/24 Головуючий у 1 інстанції Шевченко І. М. Провадження № 33/4823/71/25 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Цьоми Р.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2024 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 28 листопада 2024 року о 08 год. 25 хв., по вул. Прилуцькій у м. Ніжині, на території військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 керував автомобілем Scania R440, р.н. НОМЕР_2 , із напівпричепом Kogel SNC 24, р.н. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей); від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник Цьома Р.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю події даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 28.11.2024 та його обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння. Разом з тим, у матеріалах справи відсутній акт приймання автомобіля іншою особою, а також докази зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та факт самого керування. Також вказує, що до адміністративного протоколу не додано безперервного відеозапису з бодікамери, натомість є лише два обрізані фрагменти та відео, на якому зафіксовано вантажний автомобіль і не видно особу водія та номерні знаки, при цьому не встановлено дату й час запису. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№183726 від 28.11.2024, ОСОБА_1 , 28 листопада 2024 року о 08 год. 25 хв., у м. Ніжині по вул. Прилуцькій, на території військової частини НОМЕР_1 , керував автомобілем Scania R440, р.н. НОМЕР_2 , із напівпричепом Kogel SNC 24, р.н. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей); від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру М505, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є неспромжними, з огляду на таке. З письмових пояснень контролера в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_3 слідує, що того дня під час перебування на чергуванні на КПП 1, близько 08 год. 00 хв., на територію військової частини заїхала «фура», р.н. НОМЕР_2 , у кабіні якої знаходилася одна людина, та зупинилася на плацу, через деякий час працівниками поліції повідомлено про перебування водія вказаного транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння (а.с.7). На переконання апеляційного суду, даний свідок не мав жодних підстав обмовляти ОСОБА_1 , його пояснення є логічними, послідовними та повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи. Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на місце події на виклик прибули працівники поліції. ОСОБА_1 перебував за кермом на передньому водійському сидінні вантажного автомобіля. Під час спілкування поліцейські виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому водій зізнався, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в закладі охорони здоров`я, проте водій відмовився. Після цього, поліцейський роз`яснив водію, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП та що стосовно нього буде складено адміністративний протокол. При цьому ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння й пояснив, що прибув на територію військової частини напередодні ввечері, будучи тверезим, та заночував в автомобілі, а потім стверджував, що керував автомобілем не він, а його товариш. Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а тому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху мав обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від виконання якого він відмовився. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять. Посилання апелянта на те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно, є непереконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою. Також, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні. Інші твердження апелянта висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення. Відтак, доводи апелянта про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту, слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Цьоми Р.А. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний