Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/6754/24

Справа № 740/6754/24 Головуючий у 1 інстанції Шевченко І. М. Провадження № 33/4823/70/25 Категорія - ч.5 ст.126 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Аніщенка О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Аніщенка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2024 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Польща, житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 14 листопада 2024 року о 13 год. 31 хв., у місті Ніжині, по вул. Борзнянський Шлях, 5, ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом; правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова серії ДП18 № 513309 від 02.07.2024), чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник Аніщенко О.Г. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження по справі закрити. В обґрунтування скарги посилається на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Разом з тим, зафіксовано, що ОСОБА_1 пред`явив поліцейському посвідчення водія, видане в Республіці Польща, так як він є громадянином вказаної країни і на нього поширюється дія Конвенції про дорожній рух, учасниками якої є Україна й Республіка Польща. Зазначає, що посвідчення водія видане ОСОБА_1 у 2000 році, тобто у період до запровадження дії нової редакції п. 4 b Додатку 6 в редакції, і період дії редакції Додатку 6, яка не містила вказівку на те, що у посвідченні водія має бути вказана дата закінчення строку дії посвідчення. Отже, посвідчення водія ОСОБА_1 , видане Республікою Польща, в повній мірі відповідає вимогам Конвенції, а відтак і визнається державою Україна. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши пояснення захисника Аніщенка О.Г., який підтримав апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №832241 від 14.11.2024, ОСОБА_1 , 14 листопада 2024 року о 13 год. 31 хв., у місті Ніжині, по вул. Борзнянський Шлях, 5, керував автомобілем «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом; правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова серії ДП18 № 513309 від 02.07.2024), чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.2). Отже, вказаний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 №513309 від 02.07.2024, відповідно до якої на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.3). Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що на місці події працівники поліції підійшли до автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебував на водійському сидінні. При цьому, останній не заперечував факт керування ним транспортним засобом, натомість намагався з`ясувати причину його зупинки. Доводи апелянта про те, що пред`явлене ОСОБА_1 посвідчення водія давало йому право на керування транспортними засобами територією України, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. З копії посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 від 20.03.2000 слідує, що воно видане у Республіці Польща, та у п. 4 b) не вказано дату закінчення строку дії посвідчення. Таким чином, зміст посвідчення водія не відповідає вимогам указаної вище Конвенції, а відтак, не може бути визнано державою Україна. Також ОСОБА_1 не надав жодних доказів наявності в нього міжнародного посвідчення водія, як того вимагає чинне законодавство. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Аніщенка О.Г. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний