Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/3451/25

Справа № 740/3451/25 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М. Провадження № 33/4823/766/25 Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Бредюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2025 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Місцевим судом встановлено, що 16 червня 2025 року, о 03 год 50 хв, по вул. Шевченка, 96, у м. Ніжин Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «Шевроле авео», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота; від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник Бредюк О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження по справі закрити, на підставі ст.247 КУпАП. Вважає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, оскільки судом неправильно надана оцінка доказам та показанням ОСОБА_1 , а також відеозапису. Зазначає, що ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , на які послався працівник поліції, є суб`єктивними, не підтверджені об`єктивними доказами та викликають сумніви. Вказує, що місцевий суд не надав належну оцінку тому факту, що поліцейський не зачитував протокол ОСОБА_1 , не роз`яснював вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом і також є порушенням вимог ч.4 ст.256 КУпАП. Захисник звертає увагу на те, що наявне в матеріалах справи направлення водія на медичний огляд не містить запису про відмову ОСОБА_1 від проведення огляду та не вручалося останньому. Дії поліцейського у вигляді питання до ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відповідають положенням законодавства, оскільки поліцейський має висунути саме вимогу. Також матеріали справи поза розумним сумнівом не містять відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, просив розглянути справу без його участі. Заслухавши пояснення захисника Бредюка О.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 363100 від 16.06.2025, ОСОБА_1 , 16 червня 2025 року, о 03 год 50 хв, по вул. Шевченка, 96, у м. Ніжин Чернігівської області, керував автомобілем «Шевроле авео», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота; від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2). Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП. Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення комендантської години. Під час спілкування працівник поліції виявив у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, про що йому було повідомлено. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер або в закладі охорони здоров`я, проте водій відмовився в категоричній формі. При цьому, працівником поліції останньому було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду. Після цього, відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення та ознайомлено з його змістом. Від підпису, надати пояснення та отримати копію протоколу ОСОБА_1 відмовився (а.с.6). Відмова від виконання вимоги поліцейських пройти медичний огляд ОСОБА_1 була очевидною. Він затягував час, спочатку погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але потім, категорично відмовився, отже свого обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння як водій не виконав. Відтак, проаналізувавши даний відеозапис, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, а саме про те, що він будь-яким чином намагався уникнути огляду, а потім категорично відмовився від його проведення. При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП. На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп`яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, від продуття якого він відмовився, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, і зумовило таку його поведінку. Доводи апелянта про не висунення поліцейським саме категоричної вимоги ОСОБА_1 про огляд на стан сп`яніння, не є слушними, оскільки як убачається з відеозапису, спілкування поліцейського і ОСОБА_1 не обмежувалося лише питанням поліцейського про те, чи потрібно їхати у лікарню, і з характеру та змісту спілкування було очевидним наполягання поліцейського на тому, щоб водій пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці чи в медичному закладі. Після отримання відмови від водія, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що у такому разі відносно нього буде складено протокол, зазначено, що відповідальність за відмову від огляду на стан сп`яніння така ж, як і за керування автомобілем у стані сп`яніння, відтак до відома ОСОБА_1 було доведено правове значення відмови від огляду на стан сп`яніння. Критика апелянтом дій працівників поліції у даному випадку є безпредметною, з огляду на те, що виконання вимог поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння є обов`язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейських у визначеному законом порядку. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять. Твердження апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно яких у останнього були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, які встановлені працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Те, що ОСОБА_1 заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв, не звільняло його від обов`язку пройти медичний огляд на спростування підозр поліцейських чи їх підтвердження. Щодо доводів про необґрунтованість вимоги поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, місцевий суд правильно зазначив, що запах алкоголю з рота є нормативно визначеною ознакою алкогольного сп`яніння (п. 3 розділу І Інструкції). При цьому, законодавством не передбачено будь-яких спеціальних засобів чи певного порядку того, яким чином поліцейський має установлювати дану ознаку. Відтак, слід дійти висновку, що за нормативним регулюванням даних відносин, така ознака алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота, поліцейським може бути установлена за допомогою дистанційних органів чуття, що сприймають подразнення на відстані, а саме нюху. Будь-який відеозапис, на даному етапі розвиту технологій, не передає запахів, а тому суд позбавлений можливості при перегляді відеозапису з`ясувати наявність чи відсутність запаху алкоголю з рота ОСОБА_1 . Положеннями Інструкції передбачено таку ознаку алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота, і за змістом норм Інструкції саме працівник поліції приймає рішення про проведення огляду водія якщо є ознаки сп`яніння, а відтак саме поліцейський визначений уповноваженою особою на виявлення у водія ознак сп`яніння. Оскільки, саме працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , та поліцейський спілкувався з водієм ОСОБА_1 у безпосередній близькості, поліцейський перебував при виконанні службових обов`язків і уповноважений на виявлення ознак сп`яніння у водіїв, та відчув запах алкоголю від ОСОБА_1 , про що і зазначив йому, та не зняв питання про огляд і після видихування повітря ОСОБА_1 безпосередньо на поліцейського, суд доходить висновку про безпідставність доводів про недоведеність наявності у ОСОБА_1 запаху алкоголю. При цьому, оцінюючи відповідно до ст.252 КУпАП докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння у категоричній формі, у тому числі і на місці, що не займає багато часу, лише з мотивів недовіри до технічних засобів поліції. Проте недовіра водія до технічних засобів вимірювання вмісту алкоголю в організмі не передбачена законодавством обставиною, яка звільняє водія від обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння. У поясненнях, наданих у судовому засіданні місцевого суду, ОСОБА_1 не виключив, що можливо якийсь запах міг бути через використання ним ополіскувача для зубів. Враховуючи викладене, доводи захисника про необґрунтованість вимоги поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, є неспроможні. При цьому, ураховуючи що почервоніння очей не визначено законодавством ознакою алкогольного сп`яніння, місцевий суд виключив дане твердження з встановлених судом обставин правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке не вручалося останньому, у зв`язку з його відмовою від проведення такого огляду, що зафіксовано на відеозаписі працівника поліції (а.с.3). Більш того, направлення, у даному випадку, судом не може бути взято до уваги, оскільки відносно ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відсутність підтвердження роз`яснення ОСОБА_1 його прав на місці події в даному випадку не є істотним недоліком, оскільки за своїм змістом права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, реалізуються на стадії розгляду справи в суді. ОСОБА_1 у повній мірі використав своє право на захист, при розгляді справи місцевим судом скористався послугами захисника - адвоката Бредюка О.М., який протягом усього часу судового розгляду здійснював його юридичний захист. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Заболотний