Постанова Одеський апеляційний суд № 496/4840/24

Номер провадження: 33/813/673/25 Номер справи місцевого суду: 496/4840/24 Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.03.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О. захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Мар`яш Лілії Валеріївни розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеса, в режимі відеоконференції, клопотання Мар`яш Лілії Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Як зазначено в постанові суду, 03.06.2024 року о 16:40 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Козацька, 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_2 , з причепом Titan, д.н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. Від продуття газоаналізатора «Драгер» ARBL 0790 та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився під відеозапис. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду адвокат Мар`яш Л.В. в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не був жодним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, справу розглянуто без його участі, копію постанови не отримував. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про надсилання судом повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, про виклик у судове засідання до суду першої інстанції. Сторона захисту наголошує, що надсилання смс- повідомлення не можна вважати належним повідомленням ОСОБА_1 , оскільки іншого повідомлення, ніж повістка КУпАП не передбачає. Тим паче ОСОБА_1 не подавав суду заявки про отримання судових повісток за допомогою смс. Жодного повідомлення про судове засідання ОСОБА_1 не отримував, також йому не надходило сповіщень у додатку «Дія». Як вбачається з матеріалів справи, з наявного супровідного листа, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 12.09.2024 року направлена ОСОБА_1 лише 04.12.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , але ОСОБА_1 не отримував, оскільки будинок за вказаною адресою пошкоджено внаслідок бойових дій. Про те, що стосовно ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 12.09.2024 року він дізнався 14.12.2024 року від захисника, та наступного дня подав апеляційну скаргу. Також, у клопотанні звертається увага на те, що ОСОБА_1 63 роки, в силу свого віку він не обізнаний та не має навичок користування державними реєстрами, зокрема сайтом Судова влада України. Підсумовуючи викладене в клопотанні, стороною захисту зазначено, що вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними , оскільки не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , пов`язані з істотними труднощами, що унеможливлювали своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк. Також, наголошується, що заява від ОСОБА_1 яка знаходиться в матеріалах справи, про розгляд справи за його відсутності, написана під тиском поліцейських, які постійно кричали та погрожували забрати автомобіль, водійське посвідчення та зателефонувати роботодавцю. Крім того, зазначено, що 20.01.2025 року постановою Одеського апеляційного суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, але при цьому судом надано оцінку лише наведеним ОСОБА_1 обставинам. В судовому засідання апеляційного суду, в режимі відеоконференції, адвокат Мар`яш Л.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та просила його задовольнити. Перевіривши матеріали провадження про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1ст. 130 КУпАП, проаналізувавши зміст клопотання та спів ставивши викладені у ньому обставини із наявними у матеріалах доказами, апеляційний суд приходить наступного висновку. При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись десятиденний строк на апеляційне оскарження, тобто з наступного дня після винесення постанови. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, які виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03). Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13). З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову була проголошена 12 вересня 2024 року. Строк на апеляційне оскарження обраховується з дня винесення постанови, а тому останнім днем на апеляційне оскарження постанови є 23 вересня 2024 року. 16.12.2024 року ОСОБА_1 вперше через засоби поштового зв`язку звернувся до місцевого суду з апеляційною скаргою, яка містила клопотання про поновлення строку, крім того 20.01.2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Мар`яш Л.В. подана апеляційна скарга (доповнена). 20.01.2025 року постановою Одеського апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишено без задоволення. Апеляційна скарга повернута особі, яка її подала. При цьому, апеляційний суд перевірив всі доводи клопотання та дійшов висновків про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. 24.01.2025 року через Електронний суд адвокат Мар`яш Л.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку без наявних на то правових підстав порушує принцип юридичної визначеності. Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. В повторному клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження сторона захисту не наводить будь-яких нових причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду ніж ті, які вже були предметом розгляду апеляційного суду. На додаток просить врахувати його вік ОСОБА_1 , якому 63 роки, і в силу свого віку він не обізнаний та не має навичок користування державними реєстрами, зокрема Судова влада України. Проте, апеляційний суд не може взяти ці обставини до уваги, оскільки вони не підтверджуються доказами та не є такими, які реально перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення. Посилання сторони захисту на час коли стало відомо про постанову судді є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП строк оскарження постанови починається з дня винесення постанови, а не з моменту того як особа дізналась про неї або отримання її копії. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 вживав заходи, спрямовані на отримання копії судового рішення, або мав перешкоди в його отриманні аж до 14.12.2024 року. Не додано таких доказів і до апеляційної скарги і не надано під час апеляційного перегляду. ОСОБА_1 будучі обізнаним про те, що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки складний протокол підписав без жодних зауважень, зазначивши, що Вину признаю, надав письмові пояснення з цього приводу, мав вжити заходів з реалізації своїх прав. Однак, таких дій не вчинив, а наведені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не перебуває у площині поважних причин, не встановлено таких і апеляційним судом, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного часу без обґрунтованих підстав, порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ: Відмовити адвокату Мар`яш Лілії Валеріївні яка діяв в інтересах особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 12 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов