Постанова Одеський апеляційний суд № 523/19229/20

Номер провадження: 22-ц/813/926/25 Справа № 523/19229/20 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.03.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Ощадбанк» у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Аліної С.С. 20 листопада 2023 року у м. Одеса, - встановила: У грудні 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитним договором. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27 березня 2018 року між сторонами було укладено Заяву про приєднання №1342865 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», а також надано платіжну картку та пін-конверт до неї. Згідно умов Договору комплексного обслуговування, ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в сумі 30000,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 11.11.2020 року становила 29903,72 грн., яка складалась із: заборгованості за кредитом (основним боргом) 26586,56 грн.; відсотки за користування кредитом 2534,36 грн.; заборгованість за розрахунково-касове обслуговування 78,44 грн.; пені за несвоєчасне погашення основного боргу 91,25 грн.; пені за несвоєчасне погашення процентів 35,70 грн.; трьох процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу 519,14 грн.; трьох процентів річних за несвоєчасне погашення процентів 53,24 грн.; втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів 5,03 грн. Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань, встановлених договором, позивач змушений був звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2023 року у задоволенні позову АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» було відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ «Ощадбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора; АТ «Ощадбанк» вжито всіх заходів для з`ясування та підтвердження факту смерті ОСОБА_1 , та подано заяву кредитора у визначені законодавством України строки; у боржника ОСОБА_1 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , наявне спадкове майно, в межах якого апелянт може задовольнити свої вимоги за невиконання зобов`язання. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника АТ «Ощадбанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2018 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про приєднання №1342865 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», а також надано платіжну картку та пін-конверт до неї. Шляхом підписання цієї Заяви про приєднання до Договору, ОСОБА_1 беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на час підписання цієї заяви на приєднання була розміщена на інтернет-сторінці банку, та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. Також 28.03.2018 року між сторонами було укладено Заяву на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов Договору комплексного обслуговування, за умовами якої ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в сумі 30000,00 грн. зі сплатою 11,00 % річних за користування кредитними коштами на момент укладення цього кредитного договору. Факт виконання банком своїх зобов`язань (перерахування коштів позичальнику) підтверджується випискою по картковому рахунку. В порушення умов договірних зобов`язань, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Заявою про приєднання №1342865 від 27.03.2018 року та за Заявою на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії від 27.03.2018 року, які разом з складовими є кредитним договором, не виконував, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на 11.11.2020 року становила 29903,72 грн., яка складалась із: заборгованості за кредитом (основним боргом) 26586,56 грн.; відсотків за користування кредитом 2534,36 грн.; заборгованості за розрахунково-касове обслуговування 78,44 грн.; пені за несвоєчасне погашення основного боргу 91,25 грн.; пені за несвоєчасне погашення процентів 35,70 грн.; трьох процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу 519,14 грн.; трьох процентів річних за несвоєчасне погашення процентів 53,24 грн.; втрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів 5,03 грн. В процесу розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.06.2022 року витребувано від Суворовської державної нотаріальної контори м. Одеси належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від Суворовської державної нотаріальної контори м. Одеси надійшла відповідь, що спадкоємці померлого ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.05.2023 року замінено первісного відповідача ОСОБА_1 на його правонаступника - ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України», суд першої інстанції виходив з того, що про смерть позичальника Банку стало достовірно відомо 16.12.2021 року. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки у клопотанні про витребування доказів Банк зазначав, що 16.12.2021 року при телефонній розмові з родичкою боржника позивачу стало відомо про смерть позичальника, однак достовірних підтверджень факту смерті ОСОБА_1 у Банка не було, у зв`язку із чим позивач просив витребувати актовий запис про смерть боржника (т. 1 а.с. 57, 72, 75, т. 2 а.с. 92). 28.03.2022 року на адресу суду першої інстанції надійшла копія актового запису про смерть ОСОБА_1 , однак, матеріали справи не містять доказів, що судом вказаний доказ був направлений на адресу Банка. 01.06.2022 року Банк ознайомився з матеріалами справи та звернувся до суду першої інстанції із заявою про витребування відомостей з нотаріальної контори та Центру надання адміністративних послуг, в якому позивачем зазначено, що в ході судового розгляду йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 помер. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що передбачений ст. 1281 ЦК України шестимісячний строк, протягом якого кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, розпочався з 01.06.2022 року - дати подачі Банком клопотання, в якому позивачем зазначено, що про смерть ОСОБА_1 йому стало відомо саме 01.06.2022 року, і доказів протилежного матеріали справи не містять. Відтак, подача 26.10.2022 року АТ «Державний ощадний банк України» претензії кредитора до Суворовської державної нотаріальної контори м. Одеси відбулась у межах шестимісячного строку, передбаченого положеннями ст. 1281 ЦК України. Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами ст. ст. 1281 і 1282 ЦК України. Згідно ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Встановлені ст. 1281 ЦК України строки є строками, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право. Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання. Наявність встановлених законом строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту. Встановлення темпоральних обмежень як для подання заяви про прийняття чи відмову від спадщини, так і для пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, збалансовує інтереси учасників спадкових відносин та унеможливлює продовження стану невизначеності у цивільних відносинах, які зазнають змін у зв`язку зі смертю одного з їх учасників. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців позичальника регламентуються приписами ст. 1281 ЦК України. Тобто ст. 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених порукою (іпотекою). Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань (пункти 55-62 постанови від 1.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц, пункт 69.5 постанови від 13.03.2019 року у справі № 520/7281/15-ц, пункт 39 постанови від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17, пункт 99 постанови від 03.11.2020 року у справі № 916/617/17). Приписи ст. 1281 ЦК України не містять особливих застережень щодо порядку задоволення вимог кредитора у разі, якщо смерть боржника настала після пред`явлення позову до нього під час розгляду судової справи. Отже, якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у ст. 1281 ЦК України, а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі як правонаступники відповідного учасника справи на підставі ст. 55 ЦПК України. Водночас потрібно пам`ятати, що підставою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. З огляду на наведене, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді), суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч. 2 та 3 ст. 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах. Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2024 року у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24). Згідно з п.п 2.1 п. 2 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів. За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі. Відповідно до пунктів 1.1-1.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Під час звернення спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану. У разі неможливості пред`явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця або відсутності інформації в реєстрі, нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть. З огляду на зазначені положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відсутність у позивача свідоцтва про смерть спадкодавця не може розцінюватися як об`єктивна обставина, яка утруднила йому можливість звернутися до нотаріуса із заявою кредитора. Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Отже, кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України через консульські установи). Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 і 3 ст. 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті). Зі спливом строків, визначених ст. 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права. З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, враховуючи те, що про смерть боржника Банку стало достеменно відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи 01.06.2022 року, без відомостей про спадкоємців, а з вимогою кредитора у розумінні ст. 1281 ЦК України Банк звернувся 22.10.2022 року, до отримання інформації про видачу свідоцтв спадкоємцям боржника, можна зробити висновок, що вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 позивачем заявлено у межах шестимісячного строку з часу отримання інформації про смерть позичальника, що відповідає правильному застосуванню ст. 1281 ЦК України, а тому висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення та втрати права вимоги до спадкоємців боржника є помилковим. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_1 за законом на підставі того, що вона постійно проживала зі спадкодавцем за місцем своєї реєстрації на час відкриття спадщини. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України» та необхідність їх часткового задоволення шляхом стягнення суми боргу з правонаступників боржника в межах вартості спадкового майна. Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Указані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника у разі його смерті за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника. Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного ст. 1281 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, і вказане є підставою для скасування заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.11.2023 року, та постановлення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Державний ощадний банк України». Щодо судових витрат. Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача. За вимогами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі викладеного, з ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» підлягають стягненню судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги в загальній сумі 6128 грн. Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2023 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), як правонаступника ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601) суму боргу у розмірі 29903,72 гривень в межах вартості спадкового майна. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601) судові витрати в сумі 6128 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 10 березня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе