Постанова Одеський апеляційний суд № 520/6577/17

Номер провадження: 22-ц/813/718/25 Справа № 520/6577/17 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.01.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В. за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року у цивільній справі за заявою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поворот виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, встановив: У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ») з позовом, який згодом уточнила та остаточно просила визнати незаконним та скасувати наказ в.о. голови ДП «АМПУ» від 05 травня 2017 року № 474-к «По особовому складу», яким її було звільнено із займаної посади; поновити її на посаді начальника служби управління персоналом апарату управління ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення 11 травня 2017 року до дня поновлення на роботі у розмірі 8 902 242,18 грн; стягнути з ДП «АМПУ» моральну шкоду у розмірі 115 200 грн. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 10 березня 2020 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року скасовано. Визнано незаконним наказ в. о. голови ДП «АМПУ» від 05 травня 2017 року № 474-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби управління персоналом апарату управління ДП «АМПУ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби управління персоналом апарату управління ДП «АМПУ» із 10 травня 2017 року. Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання постанови Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника служби управління персоналом апарату управління ДП «АМПУ» з 10 травня 2017 року. Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі залишено без змін. Постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що роботодавець не мав законних підстав для звільнення позивачки. Разом із тим, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що на орган, який поновив працівника на роботі, законом покладено обов`язок ухвалити рішення про виплату такому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та безпідставно відмовив у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки апеляційний суд не встановив, чи виплачувалася позивачці будь-яка соціальна виплата, пов`язана з тимчасовою непрацездатністю та народженням дитини, тобто не встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для її вирішення, постанова апеляційного суду скасована в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Одеського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 541 637,48 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. 20 жовтня 2023 року ДП «АМПУ» звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення щодо цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ДП «АМПУ», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимоги заяви обґрунтовані тим, що на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року ДП «АМПУ» видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі та відшкодовано присуджену на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями від 06.04.2020 № 6374 на суму 80 500 грн, № 6376 на суму 18 000 грн, № 6377 на суму 1 500 грн Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви ДП «АМПУ». У апеляційній скарзі ДП «АМПУ», посилаючись на обставини, якими обґрунтовано заяву про поворот виконання постанови Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про поворот виконання вказаного вище судового рішення. У судовому засіданні представник скаржника ДП «АМПУ» - адвокат Перейму Д.О. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 адвокат Шахновський О.О. заперечував проти задоволення скарги. Заслухавши суддю -доповідача, пояснення представників учасників справи за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує про таке. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним нормам, виходячи з такого. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд керувався вимогами ст. ст. 444,446 ЦПК України, і виходив з того, що перебування цивільної справи № 520/6577/17 у суді касаційної інстанції, на час розгляду поданої боржником заяви, унеможливлює вирішення порушеного ДП «АМПУ» питання, пов`язаного з виконанням рішення суду, тому дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог заяви про поворот виконання судового рішення, оскільки вказана справа не перебуває в Київському районному суді м. Одеси. Щодо підстав наведеного висновку суду, апеляційний суд зауважує про таке. Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. За своєю природою інститут повороту виконання судового рішення передбачає повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Порядок та умови повороту виконання рішення, регулюються ст.ст.444-445 ЦПК України. Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо скасувавши рішення, він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Згідно ч.ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. Згідно ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року N 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала. Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом апеляційної чи касаційної інстанції чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року (справа N 336/9595/14). Стаття 445 ЦПК України регулює особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Зокрема, у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Отже, наведеними вище нормами не передбачено таких підстав для відмови у повороті виконання рішення суду у порядку, передбаченому ч. 9 ст. 444 ЦПК України, з яких судом відмовлено в задоволенні заяви ДП «АМПУ». Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення судом, зокрема боржника, у порушення вимог ч. 10 ст. 444 ЦПК України про розгляд поданої ним заяви про поворот виконання рішення суду, оскільки у справі відсутні відомості щодо належного повідомлення стягувача та боржника про розгляд вказаної заяви, що відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заяви ДП «АМПУ» та стягнення з позивачки ОСОБА_1 80 000 грн моральної шкоди, колегія суддів виходить з такого. Згідно ч.2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Так, Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року по справі N 336/9595/14 ( провадження N 61-14640сво18), виклав висновки щодо особливості застосування ст. 382 ЦПК України у редакції чинній на жовтень 2016 року, зміст якої тотожний ст. 445 ЦПК України у редакції на день постановлення оскаржуваної ухвали та її апеляційного перегляду. Касаційний суд виснував, що положення частини другої статті 382 ЦПК України 2004 року встановлюють обмеження повороту виконання виключно щодо судових рішень, постановлених в одній з таких категорій справ: про стягнення аліментів; про стягнення заробітної плати; про стягнення інших, крім заробітної плати, виплат, що випливають з трудових правовідносин. При цьому під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Обставин, що передбачені ч.2 ст. 445 ЦПК України, в якості виняткових випадків, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено, і про наявність таких, а саме, обґрунтування судового рішення на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивачки, скаржник не вказує. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ ДП «АМПУ», підлягає задоволенню частково, а оскаржувану ухвалу суду потрібно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ДП «АМПУ» про поворот виконання рішення, з викладених вище підстав. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поворот виконання рішення щодо цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 27 січня 2025 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький М.В. Назарова