Ухвала КАС ВС № 990/11/23

УХВАЛА 04 березня 2025 року м. Київ справа №990/11/23 адміністративне провадження №П/990/11/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Смоковича М. І., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р., секретаря судового засідання - Борисевича О. Ю., за участі: представника позивача - адвоката Герасименка М.В., представника відповідача - Байдаченко О. І., представника третьої особи (Служби безпеки України) - Оніщука С. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про залучення співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України, Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним і скасування Указу (в частині), та у с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), громадянин, як зазначено в позовній заяві, Словацької Республіки звернувся за посередництва свого представника - адвоката Герасименка М. В. до Президента України Зеленського В. О. про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року № 727/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 727/2022) в частині введення в дію пункту 246 додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо ОСОБА_1 , ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Верховний Суд ухвалою від 24 січня 2023 року відкрив провадження у справі за цим позовом, а також - за клопотанням представника позивача - залучив до участі у справі Службу безпеки України і Раду національної безпеки і оборони України (далі - СБУ і РНБО відповідно) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Представник позивача - адвокат Герасименко М. В. заявив клопотання (від 02 вересня 2024 року) про залучення Апарату РНБО як співвідповідача за цим позовом, у зв`язку з чим просив також визнати протиправним і нечинним рішення РНБО від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині пункт 246 Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтовуючи це клопотання його автор зазначив про те, що 09 лютого 2023 року на адресу суду надійшли пояснення Апарату РНБО України від 07 лютого 2023 року № 412/23-02/2-23; Апарат РНБО у цих поясненнях посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року у справі № К/800/9858/15, відповідно до якої рішення РНБО про застосування персональних санкцій без введення його дію відповідним указом Президента України не є обов`язковим до його виконання органами виконавчої влади. На думку представника позивача, висловлена думка (автора пояснень) лише підтверджує той факт, що рішення РНБО не може оскаржуватися окремо від Указу Президента України. Тому вважає, що визнання нечинним лише Указу № 727/2022 у тій частині, яка стосується позивача, не призведе до визнання нечинним рішення РНБО в частині, яка стосується позивача, тому що не зумовить до його [рішення РНБО] автоматичного скасування. Отож, виснував представник позивача, за таких обставин рішення РНБО щодо позивача продовжуватиме існувати та залишиться у додатку до рішення РНБО на сайті РНБО. Як наслідок, зазначив представник позивача, рішення РНБО щодо позивача бачитиме необмежене коло осіб і вважатиме, що стосовно останнього все ще застосовані (діють) санкції. З цієї причини представник позивача переконує у тому, що недостатньо визнати нечинним тільки Указ № 727/2022 (щодо позивача), але потрібно також визнати нечинним рішення РНБО щодо позивача, яке цим Указом введено в дію, адже тільки в такий спосіб можуть бути відновлені порушені права позивача. У цьому контексті додав, що рішення суду неможливо буде виконати щодо РНБО, позаяк цей орган не є юридичною особою і не має власного ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до листа Апарату РНБО від 06 грудня 2022 року № 3582/31-05/2-22, РНБО не має власної організаційної структури, поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення її діяльності здійснює Апарат РНБО. Наприкінці представник позивача зазначив про те, що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Апарату РНБО як «юридичної правосуб`єктної особи» і акцентував на важливості визначення правильних учасників справи і залучення саме Апарату РНБО як співвідповідача для недопущення утруднення виконання рішення суду або неможливості його виконання. На судовому засіданні представник позивача підтримав це клопотання з наведених підстав. Представник відповідача і представник третьої особи висловили заперечення щодо задоволення цього клопотання з мотивів його безпідставності. Суд заслухав думку представників сторін і третьої особи і під час постановлення цієї ухвали керувався таким. Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Відповідно до статті 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі - Закон № 183/98-ВР) Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. За статтею 2 Закону № 183/98-ВР Рада національної безпеки і оборони України керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України. Порядок функціонування Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом Відповідно до статті 6 Закону № 183/98-ВР персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також інші особи, визначені Президентом України. Згідно з частинами першою-третьою статті 8 Закону № 183/98-ВР інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, який підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України. Апарат Ради національної безпеки і оборони України є юридичною особою. Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України та його структура затверджуються Президентом України за поданням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Відповідно до пункту 1 Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446/2005 (далі - Положення), Апарат Ради національної безпеки і оборони України (далі - Апарат Ради) є державним органом, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України (далі - Рада). За текстом пункту 3 Положення, Апарат Ради: 1) готує матеріали для розгляду на засіданнях Ради, проекти рішень Ради, указів Президента України про введення в дію відповідних рішень Ради, інших актів Президента України з питань національної безпеки і оборони, доручень Голови Ради національної безпеки і оборони України членам Ради, пов`язані з виконанням покладених на неї функцій; 2) забезпечує здійснення контролю за станом виконання рішень Ради, актів та доручень Президента України, контроль за виконанням яких покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України; . Згідно зі статтею 10 Закону № 183/98-ВР рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади. Зважаючи на наведене, Суд під час вирішення клопотання представника позивача виходить передусім з того, що юридичну дію рішень РНБО закон опосередкував виданням указів Президента України, які, власне, «надають» цим рішенням дії, тобто настання юридичних наслідків для суб`єктів, яких ці рішення [РНБО] стосуються. Без введення в дію (указом Президента України) рішення РНБО не створюватиме юридичних прав та обов`язків, що дає підстави вважати про помилковість доводів представника позивача щодо необхідності залучити другого відповідача (Апарат РНБО) й виокремити оскарження рішення РНБО від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» як окремий (самостійний) предмет цього позову. Варто зауважити також, що Президент України вводить в дію (своїми указами) рішення РНБО, а не Апарату РНБО. У цьому зв`язку Суд підкреслює, що статус суб`єкта владних повноважень не пов`язується з наявністю у нього статусу юридичної особи (тобто, такого може і не бути), а визначається на основі його функцій (повноважень) у спірних правовідносинах. Тому наявність в Апарату РНБО статусу юридичної особи не може бути підставою, щоб вважати Апарат РНБО самостійним суб`єктом [владних повноважень] у правовідносинах, що виникають у зв`язку з ухваленням рішення РНБО щодо застосування санкцій, а також для зрівнювання правового статусу РНБО, рішення якої Президент України вводить в дію своїм указом, з Апаратом РНБО, завданням якого, відповідно до Закону № 183/98-ВР, є інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності РНБО. Крім цього, Суд звертає увагу на те, що підвідомчість спорів Верховному Суду як суду першої інстанції, визначена у частині четвертій статті 22 КАС України. Залучення до участі у справі співвідповідача чи другого відповідача, спір про оскарження актів, дій чи бездіяльності якого не охоплюється підвідомчістю Верховного Суду як суду першої інстанції, може зумовити зміну підсудності адміністративної справи (принаймні в частині), що закон не дозволяє. З уваги на наведені мотиви, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Герасименка М. В. про залучення до участі у цій справі Апарату РНБО як другого відповідача. Керуючись статтями 2, 9, 48, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд у х в а л и в: У задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі №990/11/23 другого відповідача - Апарат Ради національної безпеки і оборони України, відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Повний текст виготовлено 05 березня 2025 року. Головуючий суддя М. І. Смокович Судді А. В. Жук Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко О. Р. Радишевська