Постанова Запорізький апеляційний суд № 322/2082/24

Дата документу Справа № 322/2082/24 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/330/25Головуючий у 1-й інстанції Гасанбеков С.С. Єдиний унікальний №322/2082/24Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2025 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Добриня Ярослава Олексійовича на постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 21.11.2024 року о 00 год. 40 хв. на 83 км автомобільної дороги Павлоград-Токмак, блокпост З-16 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ Sens» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі захисник Добринь Я.О. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що судом першої інстанції не в повній мірі встановлено усі обставини та досліджено докази, що призвело до передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Матеріали провадження не містять доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . ОСОБА_1 протягом огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі заперечував перебування у стані сп`яніння та не погодився з отриманими результатами. Апелянт посилається на порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 доставлено до медичного закладу для проведення огляду після спливу 02 год. 25 хв. з моменту встановлення підстав для його проведення. Роздруківка зі спеціального технічного приладу, за допомогою якого встановлено стан сп`яніння ОСОБА_1 відсутня. Біоматеріал у ОСОБА_1 відібрано не було, лабораторне дослідження не проводилось, лікарем використано алкотестер, який неможливо ідентифікувати. На переконання апелянта, належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відсутні. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 і його захисник Добринь Я.О. не з`явились. У поданій апеляційній скарзі захисник наполягав на апеляційному розгляді без його участі та без участі ОСОБА_1 . Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги їх було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, за допомогою SMS-повідомлення та через додаток «Viber» відповідно. Згідно із ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 і його захисника Добриня Я.О. до суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності в судовому засіданні. До початку апеляційного розгляду за допомогою підсистеми «Електронний суд» захисник Добринь Я.О. подав заяву, у якій він просив повернути апеляційну скаргу без розгляду у зв`язку із втратою актуальності даного апеляційного розгляду, тобто фактично відмовився від поданої апеляційної скарги. Апеляційний суд зауважує, що чинними нормами КУпАП не передбачено право апелянта до початку апеляційного розгляду відмовитись від поданої ним апеляційної скарги та відповідно не регламентовано дії апеляційного суду у разі відмови апелянта від поданої ним апеляційної скарги. Відтак, апеляційний суд не вправі приймати відмову захисника від поданої ним апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно досліджено обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у - протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №178537 від 21.11.2024 року, підписаному особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якого водій ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; - направленні водія на огляд до КНП «ОКЗНПД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 21.11.2024 року, відповідно до якого водія ОСОБА_1 направлено та доставлено до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння; - висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №10000 від 21.11.2024 року згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння; - долученим до матеріалів справи відеозаписом. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх оформленні, не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року. В ньому зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть вчиненого адміністративного правопорушення. Твердження апелянта про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не ґрунтуються на матеріалах справи. Апеляційний суд звертає увагу, що наявний в матеріалах провадження відеозапис не містить заперечень ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом. Навпаки водій на уточнення працівника поліції щодо обставин події зазначив: «Я їхав, мене зупинили». ОСОБА_1 не відмовлявся, що саме він керував транспортним засобом та не вказував, що водієм є інша особа; особисто підтвердив, що він керував автомобілем із д.н.з. НОМЕР_1 (часовий інтервал 2024/11/21, 01:24:06 01:24:18). Водночас згідно з постановою уповноваженої особи Відділення поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області серії ББА №619847 від 21.11.2024 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення ним передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП адміністративного правопорушення. Відомостей про оскарження даної постанови у встановленому законом порядку апеляційному суду не надано. Вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, з-поміж іншого, було зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ЗАЗ Sens» д.н.з. НОМЕР_1 під час події, що сталася 21.11.2024 року. У зв`язку з чим апеляційний суд вважає слушними твердження районного суду щодо встановлення факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Вказаних висновків суд дійшов на основі повного, всебічного дослідження обставин справи та зібраних доказів. Перевіряючи аргументи захисника щодо недотримання встановленого нормами чинного законодавства часу доставки водія до закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду на стан сп`яніння та порушення процедури його проведення, апеляційний суд акцентує увагу на наступному. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння регламентовано ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому «Інструкція»). Відповідно до п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та п.7 Розділу І Інструкції у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до вказаної статті КУпАП. При цьому положеннями п.9 Розділу ІІ Інструкції закріплено, що з метою забезпечення достовірності результатів оглядів водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З дослідженого відеозапису встановлено, що працівником поліції внаслідок виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу, на що водій відповів згодою (часовий інтервал 2024/11/21, 01:24:37 01:25:57). У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не погодився з отриманими результатами тестування, водія було направлено до закладу охорони здоров`я. На переконання апеляційного суду, саме з моменту виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння о 01 год. 24 хв. 21.11.2024 року в уповноваженої особи виникли підстави для законної вимоги щодо проведення огляду водія на стан сп`яніння та розпочався відлік передбаченого п.9 Розділу ІІ Інструкції 2-годинного часового інтервалу. Всупереч протилежним аргументам апелянта, час доставки ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я о 03 год. 05 хв. 21.11.2024 року не виходить за межі регламентованого нормами чинного законодавства проміжку часу. Доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення огляду у закладі охорони здоров`я не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Остаточний діагноз, на підставі якого видано висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння, ставиться лікарем не тільки на підставі результатів тестування спеціальним технічним засобом, як помилково вважає апелянт, оскільки лікарем було враховано й загальну клінічну картину, що об`єктивно зафіксовано засобами відеозапису. Аргументи апеляційної скарги захисника про заперечення водієм факту перебування в стані сп`яніння спростовуються змістом наявного відеозапису, яким навпаки зафіксовано пояснення ОСОБА_1 під час проходження медичного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я щодо вживання ним алкогольного напою з конкретизацією часу (часовий інтервал 2024/11/21, 03:13:09 03:13:37). Крім того, в апеляційній скарзі захисника виражено незгоду із висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння. Проте, даний Висновок ніким у встановленому законом порядку не оскаржено та повторний медичний огляд на стан сп`яніння в іншій медичній установі ОСОБА_1 не пройдено. Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. У зв`язку з наведеним, у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Добриня Ярослава Олексійовича залишити без задоволення. Постанову судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2024 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар