Постанова 4803 № 175/4030/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3039/25 Справа № 175/4030/24 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шахов Дмитро Артемович, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року у складі судді Васюченко О.Г. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровські електричні послуги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, пред`явленим до ОСОБА_1 , на предмет стягнення з останнього на свою користь заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01 грудня 2021 року по 31 листопада 2023 року у загальному розмірі 68 463,13 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн (а.с. 1-5), в обґрунтування якого посилається на те, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області. Відповідач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який власником домоволодіння, також є і споживачем універсальної послуги та приєднався до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору та оплатою частини боргу. За зазначеною адресою споживання електричної енергії присвоєно ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z3213829114293 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, зокрема, з 2019 року по листопад 2023 року включно. За даними ОСР було спожито по приладу обліку за період з грудня 2021 року по листопад 2023 року 73354 кВт*г. На підставі переданих об`ємів споживання за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачем здійснено розрахунок заборгованості. Таким чином, з січня 2019 року відповідач у належній формі приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» (для побутових споживачів Дніпропетровської області) за заявою приєднання, та продовжив споживати електричну енергію та періодично сплачував спожиту електричну енергію за період січень 2019 року - листопад 2023 року включно, письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні. Позивач наводить розрахунок суми заборгованості за спожиту електричну енергію за період 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2023 року: за даний період було спожито по приладу обліку 73354 кВт*г на загальну суму 106317,36 грн, сплачено на теперішній час на день звернення до суду - 44000 грн;отже, сума заборгованості становить 106317,36 грн - 44000 грн + 6145,77 грн (заборгованість на початок 01 грудня 2021 року) = 68463,13 грн. Таким чином, заборгованість за спожиту електричну енергію, станом на 30 листопада 2023 року, складає 68463,13 грн, яку відповідач у добровільному порядку не сплачує. Під час планової перевірки стану виконання умов цього договору за вказаною адресою, абонентом по якій зараз є відповідач, було виявлено, що поставлена позивачем відповідачеві електрична енергія належним чином не обліковується, оплати за спожиті послуги елетропостачання немає, внаслідок чого електропостачальнику, зараз це позивач, завдано матеріальної шкоди, про що були складені відповідні документи, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитої електро енергії. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинен нести відповідач. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування електропостачанням відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків за вказаний позивачем період всього складає 68463,13 грн. Також позивач зазначає, що пропуску позовної давності не відбулось, оскільки вимоги заявлені в межах трьох років, враховуючи триваючі правовідносини. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року позовні вимоги ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» 68463,13 грн за спожиту електричну енергію за період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн (а.с. 74-80). Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача за вказаний період у зазначеному розмірі, адже відповідачем оплата послуг позивача проводилась не в повному обсязі. В розумінні ст. 322 ЦК України, 64,65 ЖК України, власник майна зобов`язаний утримувати своє майно, а за прострочення такого виконання обов`язку, в силу ст. 610,612 ЦК України, настає відповідальність власника такого майна. В даному випадку домоволодіння за спірною адресою є власністю відповідача, який умови договору, укладеного з позивачем, не виконує належним чином, та в добровільному порядку заборгованість не сплачує. За цих встановлених обставин суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимоги повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у грудні 2024 року подав апеляційну скаргу (а.с. 86-,87), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки право власності на нерухоме майно перейшло до ТОВ Ранвей Плюс згідно Акту приймання-передачі нерухомого майна від 04 жовтня 2017 року. Відповідач вважає, що він не може відповідати за цим позовом, оскільки обов`язок виконувати вимоги позивача лежить саме на ТОВ Ранвей Плюс, який і має бути відповідачем у даній справі. Позивач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подав, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на отримання своєчасної та повної оплати за отримані послуги з електропостачання у загальному розмірі 106317,36 грн за період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2023 року, з яких відповідачем сплачено лише 44000 грн, і таке право за вказаний період підлягає захисту на підставі ст. 526, 530 ЦК України. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (електропостачальник) - суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення згідно з пунктом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії». Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року (ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області. Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» було опубліковано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у газеті «Вісті Придніпров`я» від 06 листопада 2018 року № 84 (1984), а також розміщено на офіційному веб-сайтіhttps://yasno.com.ua. (Договір). В п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено те, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв- приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Споживач електроенергії відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в точці продажу електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем універсальної послуги та приєдналася до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки продовжує споживати електричну енергію (письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні), яка постачається на об`єкт, згідно умов нового договору та оплатою частини боргу. За адресою споживання електричної енергії: АДРЕСА_1 код точки комерційного обліку 62Z3213829114293 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , власником є відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, зокрема, з 2019 року по листопад 2023 року включно. Згідно пунктів 4.3, 4.13, 5.1.2.30 ПРРЕЕ, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року виконує відповідний оператор систем розподілу. Позивачем було отримано обсяги розподіленої електричної енергії від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (ОСР - оператор системи розподілу) по коду точки комерційного обліку 62Z3213829114293 споживача за адресою: АДРЕСА_1 . За даними ОСР було спожито по приладу обліку за період з грудня 2021 року - листопад 2023 року 73354 кВт*г. На підставі переданих об`ємів споживання за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , позивачем здійснено розрахунок заборгованості. Таким чином, з січня 2019 року відповідач у належній формі приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» (для побутових споживачів Дніпропетровської області) за заявою приєднання, а також продовжив споживати електричну енергію та періодично сплачував спожиту електричну енергію за період січень 2019 року - листопад 2023 року включно, письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні. Відповідно до умов п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії. Згідно п. 5.10 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 3.1. Договору). Розрахунок суми заборгованості за спожиту електричну енергію за період 01 грудня 2021 року - 30 листопада 2023 року наступний: за даний період було спожито по приладу обліку 73354 кВт*г на загальну суму 106317,36 грн сплачено на теперішній час на день звернення до суду - 44000 грн; сума заборгованості становить 106317,36 грн - 44000 грн + 6145,77 грн (заборгованість на початок 01 грудня 2021 року) = 68463,13 грн. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що заборгованість за спожиту електричну енергію, станом на 30 листопада 2023 року складає 68463,13 грн, яку відповідача ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплачує. Разом з цим судом першої інстанції встановлено, що позивачем було виявлено неповноту оплати за спожиті послуги елетропостачання, внаслідок чого електропостачальнику, яким є позивач, завдано матеріальної шкоди, про що були складені відповідні документи, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитої електро енергії. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинен нести відповідач. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування електропостачанням відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків за вказаний позивачем період всього складає 68463,13 грн. Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (електропостачальник) - суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення згідно з пунктом 13 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії». Так, пунктом 13 Розділу XVII «Прикінцеві та Перехідні положення» встановлено, що суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж чотирьох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання. Постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року (ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області. Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» було опубліковано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у газеті «Вісті Придніпров`я» від 06 листопада 2018 року № 84 (1984), а також розміщено на офіційному веб-сайтіhttps://yasno.com.ua. (Договір). В п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь- яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено те, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв- приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в частині власності квартиру користуються нею для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей. Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. З договору та пояснень причетних осіб встановлено, що теплопостачання відповідачем використовується без обліково, відповідальність за це несе відповідач. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Згідно ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням. Позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, зокрема, з 2019 року по листопад 2023 року включно, а відповідач, який є власником спірного домоволодіння, не виконує зобов`язання по сплаті цих комунальних послуг у повному обсязі. Згідно пунктів 4.3, 4.13, 5.1.2.30 ПРРЕЕ, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року виконує відповідний оператор систем розподілу. За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. За положеннями ст. 641, 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Згідно з частиною третьою статті 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Таким чином, з січня 2019 року відповідач у належній формі приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» (для побутових споживачів Дніпропетровської області) за заявою приєднання, а також продовжив споживати електричну енергію та періодично сплачував спожиту електричну енергію за період січень 2019 року - листопад 2023 року включно, письмові звернення щодо відключення об`єкту і наміру розірвати публічний договір відсутні. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 22 лютого 2018 року по справі № 641/2634/16 залишивши без змін ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року. Постанова мотивована тим, що «За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження умов договору відбувається протягом місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Згідно ч. 3 ст. 205 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням». Відповідно до умов п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії. Згідно п. 5.10 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 3.1. Договору). В розділі «Термін оплати» комерційної пропозиції «Побутова» (в редакціях від 01 січня 2019 року, 01 квітня 2019 року та 01 липня 2019 року умови є незмінними) до Договору зазначено, що: розрахунковий період становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше ніж 10 робочих днів від дати його отримання споживачем, однак не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Зазначений пункт комерційної пропозиції «Побутова» кореспондується з пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Відтак, розрахунок суми заборгованості за спожиту електричну енергію за період 01 грудня 2021 року - 30 листопада 2023 року наступний: за даний період було спожито по приладу обліку 73354 кВт*г на загальну суму 106317,36 грн сплачено на теперішній час на день звернення до суду - 44000 грн; сума заборгованості становить 106317,36 грн - 44000 грн + 6145,77 грн (заборгованість на початок 01 грудня 2021) = 68463,13 грн. Ціни (тарифи) застосовувалися: відповідно до Постанови НКРЕКП № 220 від 26 лютого 2015 року, за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір заборгованості з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2020 року; відповідно до Постанови КМУ № 483 від 05 червня 2019 року з 01 січня 2021 року. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пп. 1 п. 6.2. Договору зазначається, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору. Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. В добровільному порядку відповідач не бажає виконати свої зобов`язання за вищевказаною адресою та сплатити повну суму заборгованості за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим постачальник вимушений звертатися до суду задля відновлення свого порушеного права. Суд першої інстанції встановив, що лічильник знаходиться в помешканні відповідача, договір на послуги електропостачання між позивачем та відповідачем укладений, відкрито особовий рахунок і плата за користування спожитим електропостачанням відповідачем частково проводиться. Правовідносини сторін є триваючими. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника квартири, які проживають з ним в квартирі, яка йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування даним приміщенням. За таких обставин суд першої інстанції вважав доведеним вину відповідача в завданні збитків позивачеві згідно наданого розрахунку кількості спожитої послуги з електропостачання і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цією послугою з урахуванням часу користування нею, сезонності та наявних показників. Статтею 66 ЖК Української РСР установлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Відповідно до вимог цієї статті калькуляційною одиницею є 1 кв.м загальної площі. Комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату. Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Пунктом 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача послуг оплачувати такі у строки, встановлені договором або законом. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону). Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері регулювання і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (ст. 5 - 7). Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 7 Закону, ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення тарифів щодо оплати побутових, комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, та погодження цих питань з підприємствами, установами й організаціями, які не належать до комунальної власності. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін/тарифів, а також по контролю за цінами/тарифами. У Цивільному кодексі України (ст. 319) визначено, що власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, інтересам суспільства. Водночас, ч. 1 ст. 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Статтями 20, 21 цього Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом; а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Чинне цивільне законодавство передбачає принцип свободи договору (ст. 3 ЦК України). Отже, у споживача є обов`язок оплати спожитих послуг саме за встановленим тарифом виникає із договору, укладеного із виробником/постачальником послуг. Відповідно до ч. 7, 10 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається. У разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів. Доводи скаржника проте, що він не є власником спірного домоволодіння, за адресою якого споживаються послуги позивача, а тому не є належним відповідачем у справі, колегія суддів не приймає до уваги, адже наданий відповідачем Акт приймання-передачі нерухомого майна від 04 жовтня 2017 року, не є належним підтвердженням переходу права власності від ОСОБА_1 до ТОВ Ранвей Плюс. Скаржник не надав підтвердження проведення державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння за наведеною адресою за ТОВ Ранвей Плюс, а, в силу ч.4 ст.334 ЦК України, моментом виникнення права власності за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №911/1278/20, є момент здійснення державної реєстрації на нерухоме майно. Також скаржник жодними належними та допустимими доказами не спростував розрахунок позивача заборгованості по оплаті послуг позивача як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача, як власника домоволодіння, на користь позивача заявленої суми заборгованості за спожиті комунальні послуги позивача, з чим повністю погоджується і колегія суддів. Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Скаржник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 133,137,141, 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шахов Дмитро Артемович залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 03 березня 2025 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна