Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/657/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2419/23 Справа № 211/657/21 Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Кішкіної І.В., суддів Мірути О.А., Хейло Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №211/657/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року (суддя Середня Н.Г., повний текст судового рішення складений 22 листопада 2022 року), в с т а н о в и в: В січні 2021року ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» звернулись до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , було укладено 10 травня 2007 року (до 01 січня 2019 року) договір № 1090139 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області, відповідно до якого споживач електроенергії ОСОБА_1 в точці продажу електроенергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за вказаною адресою є споживачем універсальної послуги з 01 січня 2019 року та приєднався до діючого договору про постачання електричної енергії постачальником. За період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року було спожито 69138кВт*г на загальну суму 113097,33 грн, сплачено за період розрахунку 6500,00 грн та у вересні 2020 року 4094,38 грн, всього 10594,38 грн. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 102502,95 грн за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року, 3% річних у сумі 3152,36 грн, інфляційних витрат в сумі 3746,02 грн та пеню в сумі 628,92 гривень. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичніпослуги» заборгованість за спожиту електричну енергію, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року в сумі 102502,95 грн, 3 % річних у сумі 3152,36 грн, інфляційні втрати у сумі 3746,02 грн, пеню за порушення термінів оплати фактично спожитої електричної енергії у сумі 628,92 грн та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2270,00 грн. З вказаним рішення не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в період з 01 січня 2019 року по 01 травня 2019 року включно систематично відбувались перевантаження мережі за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим виникнули збої в роботі приладів обліку спожитої електричної енергії у споживачів послуг по даній вулиці. В суді першої інстанції були витребувані докази та відповідно інформація про відключення, перепади напруги за вищезазначений період не збереглась та разом з тим, листом від 06 жовтня 2020 року №37841/1007 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» начебто повідомило відповідача, що прилад обліку EMS 135.00.1 заводський номер 227868 був направлений на експертизу та згідно з висновком експертизи № 00137 від 04 червня 2019 року - лічильник № 227868 достовірно враховує спожиту електричну енергію, однак зазначив, що він, як споживач не підписував жодної заяви на направлення лічильника на експертизу. Сама експертиза була проведена без його участі. В матеріалах справи наявний акт заміни/встановлення приладу обліку, в якому в графі «підпис споживача» зазначений начебто відповідач, однак він ніяких документів не підписував та вважає долучені документи підробленими. Зазначив, що до справи долучений розрахунок за використану електроенергію та відомість підтвердження наданих споживачем показів приладу обліку, в якому всі покази приладу вписані самостійно працівником позивача, заздалегідь не відповідають дійсності та розрахунок заборгованості складений з порушеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії. Вважає, що розрахунок проведено з завищенням спожитої електричної енергії. Зазначив, що він своєчасно вносив плату за користування електричною енергією, однак саме позивачем по даній справі надані недостовірні дані, щодо нарахування грошової суми Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, що 10 травня 2007 року між ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» як енергопостачальником та ОСОБА_1 укладено договір №1090139 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області, про користування електричною енергією в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 , а отже відповідач є споживачем послуг, що надаються ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за вказаною адресою (а.с. 28-30). Згідно із розрахунком за використану електроенергію по лічильнику побутового клієнта ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 13 січня 2021 року наявна заборгованість у сумі 102502,95 грн (а.с. 10). 26 вересня 2019 року ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» направлено на адресу ОСОБА_1 претензію про сплату заборгованості за використану електричну енергію в сумі 106597,33 грн (а.с. 21, 22). Згідно із довідкою АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» про обсяги споживання електричної енергії по особовому рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 вжиті наступні обсяги електричної енергії: січень 25930 кВт, лютий 2019 року 23421 кВт, березень 2019 року 16137 кВт, квітень 2019 року 610 кВт, травень 2019 року 470 кВт, червень 439 кВт, липень 2019 року 480 кВт, серпень 2019 року 366 кВт (а.с. 31). Листом від 09 червня 2022 року АТ «Дніпровські електромережі» повідомлено, що інформація про перевантаження напруги в мережі АТ «Дніпровські електромережі» з 2019 рік на даний час не збереглися. За заявою ОСОБА_1 прилад обліку №227868 типу 135.00.1 був направлений на експертизу. Відповідно до Акту 300137 проведення експертизи лічильника електроенергії від 04 червня 2019 року встановлено, що лічильник достовірно враховує спожиту електроенергію (а.с. 111). Відповідно до Акту №00137 проведення експертизи лічильника електроенергії від 04 червня 2019 року, складеного у присутності споживача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , встановлено, що лічильник №227868 типу EMS135.00.1 визнано непридатним для подальшої експлуатації. Заниження показників лічильника здійснювались таким чином: при контролі метрологічних характеристик виявлено, що лічильник достовірно враховує спожиту електроенергію. Лічильник не відкривався. Огляд конструкції не виконувався (а.с. 115). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 102502,95 грн за період з 01 січня 2019 року по 01 вересня 2019 року. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за наступними підставами. Відносини щодо постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 діючих з 11 червня 2018 року (далі - Правила). Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Так, відповідно до пунктів 74, 84 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Згідно із пунктом 93 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України; Частиною 1 статті 56 вказаного Закону передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надає ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно із розрахунком за використану електроенергію по лічильнику побутового клієнта ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 13 січня 2021 року наявна заборгованість у сумі 102502,95 грн. Актом №00137 проведення експертизи лічильника електроенергії від 04 червня 2019 року, складеного у присутності споживача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , встановлено, що лічильник №227868 типу EMS135.00.1 визнано непридатним для подальшої експлуатації. Заниження показників лічильника здійснювались таким чином: при контролі метрологічних характеристик виявлено, що лічильник достовірно враховує спожиту електроенергію. Лічильник не відкривався. Огляд конструкції не виконувався Згідно із пунктом 1 Загальних положень Правил користування електричної енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року, Правила регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності. Відповідно до пункту 48 ПКЕЕН побутовий споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електричних мереж і споживання електричної енергії без засобів обліку; пошкодження засобу обліку; розукомплектування та пошкодження об`єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об`єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов`язки. Матеріали справи не знайшли свого підтвердження стосовно посилань ОСОБА_1 щодо перевантаження мережі. Крім того, відповідачем не зазначено, як само перевантаження системи електропостачання могли вплинути на розмір використаної електричної енергії. Сам розмір спожитої електроенергії відповідач не оскаржує. Вказуючи на те, що розрахунок заборгованості є неправильним, відповідач не надав своїх розрахунків та не зазначив з якими показниками лічильника чи з нарахуванням яких саме сум він не згоден, тому такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. З врахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, судом надано належну оцінку наданим сторонами спору доказам, а також доводам учасників справи щодо предмету спору. Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.А. Мірута Я.В. Хейло