Постанова 4808 № 354/843/24

Справа № 354/843/24 Провадження № 33/4808/177/25 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Яремчаського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір, ВСТАНОВИВ: Суддя суду першої інстанції встановив, що 23 квітня 2024 року приблизно о 13 год. 00 хв. у м. Яремче по вул. Свободи водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки OPEL ASTRA, д.н.з НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення його в діях. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та ґрунтується на помилках та неточностях, які суд допустив при прийнятті рішення. Зазначає, що справу розглянули у його відсутності незаконно, оскільки він подавав клопотання про відкладення справи. Наголошує, що під час зупинки у нього були відсутні ознаки сп`яніння, а також йому не роз`ясненні наслідки відмови від проходження огляду на не роз`яснено право на допомогу адвоката. Вказує, що не відмовлявся від огляду взагалі, оскільки відмовився лише продувати тестер. Звертає увагу, що суд не мав права, згідно закону, брати до уваги пояснення поліцейського викладені у рапорті та протоколі, оскільки такі документи не є доказами. Також наголошує, що матеріали справи не містять доказів правомірності його зупинки. Зазначає, що працівники поліції не відсторонили його від керування, що доводить його тверезість та відступіть реальних ознак сп`яніння. Наголошує, що працівники поліції були зацікавлені у розгляді протоколу судом та визнання його винуватим. В судове засідання апеляційного суду з`явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якому роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП. Він підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просив скасувати постанову судді, закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»). Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими. Твердження апелянта про, що справу розглянули у його відсутності незаконно, оскільки він подавав клопотання про відкладення справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи не є слушним, оскільки ОСОБА_1 мав достатньо часу для залучення захисника та ознайомлення з матеріалами справи, проте в судове засідання ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, і подавав заяви про відкладення розгляду справи. Так судові засідання призначались на 30 травня 2024 року, 25 липня 2024 року, 10 жовтня 2024 року, 14 листопада 2024 року, 30 грудня 2024 року. В судове засідання 30 грудня 2024 ОСОБА_1 не з`явився. Вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 знав про адміністративне провадження відносно нього у Яремчанському міському суді Івано-Франківської області та був належним чином повідомлений, оскільки ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, своїм правом на подачу суду письмових пояснень, заперечень не скористався, поважність причин неявок не повідомляв, доказів того, що перебуває на службі у ЗСУ не надав. При цьому, враховую, що ОСОБА_1 достеменно відомо про перебування справи в суді першої інстанції, оскільки він подавав клопотання про відкладення судового розгляду. Відомості про те, що ОСОБА_1 залучав захисника, в матеріалах справи відсутні. Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та право на захист у цьому випадку не порушено. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 квітня 2024 року серії ААД № 585330 (а.с. 1) 23 квітня 2024 року приблизно о 13 год. 00 хв. у м. Яремче по вул. Свободи водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Astra, д.н.з НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився. Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським ВП №1 м. Яремче Надвірнянського РВП старшим сержантом поліції Римаруком А.Д., з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 від підпису та дачі пояснень відмовився. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3) вбачається, що ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та відмовився підписувати акт. Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Яремчанської ЦМЛ (а.с. 4) на такий огляд направлявся ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння, такі як: порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, проте не пройшов огляд в медичному закладі у зв`язку з відмовою. В рапорті від 23 квітня 2024 року (а.с. 2) поліцейський ВП №1 м. Яремче Надвірнянського РВП старший сержант поліції Римаруком А.Д., доповідає начальнику про те, що 23 квітня 2024 року було зупинено транспортний засіб марки OPEL ASTRA, д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 в якого не були включені денні ходові вогні. Під час спілкування з водієм в нього були виявлені певні ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у зв`язку з чим на нього було складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховую, що рапорти поліцейських за своїм правовим змістом є документами, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами. Тому твердження апелянта про те, що суд не мав права, згідно закону, брати до уваги пояснення поліцейського викладені у рапорті та протоколі, оскільки такі документи не є доказами не є слушним. На відеозаписі, який міститься на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 5), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано, як працівник поліції звертається до ОСОБА_1 , як до водія транспортного засобу марки Opel Astra, д.н.з НОМЕР_1 , та вказує, що він керував транспортним засобом в населеному пункті без включених денних ходових вогнів. Далі працівник поліції вказує, що при спілкуванні з ОСОБА_1 було виявлено явні ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. У зв`язку з цим працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер, але від такої пропозиції ОСОБА_1 відмовився. Після відмови працівник поліції запропонувала ОСОБА_1 пройти такий огляд у медичному закладі, але ОСОБА_1 від такого також відмовився. Далі працівник поліції пояснила ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та повідомила про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення. Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення. Твердження апелянта про те, що під час зупинки у нього були відсутні ознаки сп`яніння, а також йому не роз`ясненні наслідки відмови від проходження огляду на не роз`яснено право на допомогу адвоката не є слушним та спростовується відеозаписом з якого вбачається, що працівник поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявила та оголосила йому ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Також відеозаписи фіксують як працівник поліції в подальшому пояснила ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Відсутність зафіксованого моменту роз`яснення прав ОСОБА_1 не доводить, що працівниками поліції не було роз`яснено йому його права. Також слід зазначити, що реалізація прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та під час розгляду справи судом, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції тому вважаю, що у даному випадку не порушено права ОСОБА_1 на захист. Твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від огляду взагалі, оскільки відмовився лише продувати тестер також не є слушним та спростовується відеозаписами на яких зафіксована відмова ОСОБА_1 пройти огляд як на місці, так і в медичному закладі. Твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів правомірності його зупинки не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо факту відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі, а саме це, згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху ставиться у вину ОСОБА_1 . Апелянт посилається на те, що працівники поліції не відсторонили його від керування, що доводить його тверезість та відступіть реальних ознак сп`яніння, однак такі доводи є голослівними, адже ці обставини не підлягають встановленню, перевірці, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином вище викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог п.п. 2.5. Правил дорожнього руху водієві визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку). Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні приписи містить Інструкція. Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні у матеріалах справи докази, в тому числі і відеозаписи підтверджують, що ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу і йому, як водію транспортного засобу запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, від такої пропозиції поліцейського ОСОБА_1 відмовився. Оскільки ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на місці, поліцейські запропонували пройти огляд у медичному закладі, проте від такого останній теж відмовився. Такі дії ОСОБА_1 правильно було розцінено працівниками поліції як відмова від проходження огляду та стали підставою для оформлення протоколу. Твердження апелянта про те, що працівники поліції були зацікавлені у розгляді протоколу судом та визнання його винуватим не слушними, оскільки з відеозапису вбачається ввічливе та коректне спілкування працівників поліції з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому таке твердження апелянта не підтверджено жодним доказом. ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду заявив, що відмовився від проходження огляду у зв`язку з тим, що багато його знайомих проходили огляд продуваючи прилад, показники якого не відповідали дійсності. Крім того багато його знайомих проходили огляд і в медичному закладі, де також лікарі робили не правилі висновок про перебування осіб в стані сп`яніння. Вважаю, що таке твердження апелянта не доводить правомірність відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб, як на місці за допомогою приладу Драгер, так і в медичному закладі. Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу у якого працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності до закону, відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння у відповідності до закону, чим порушив п.п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі, за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Яремчаського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло