Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/3822/13-ц

Справа № 130/3822/13-ц Провадження № 22-ц/801/610/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2025 рокуСправа № 130/3822/13-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В., за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №130/3822/13-ц за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року, яку постановив суддя Порощук П.П. в Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області, повний текст складено 15 січня 2025 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду зі зазначеною скаргою, яку мотивував тим, що 26 червня 2024 року з Державного реєстру речових праві на нерухоме майно він дізнався про наявність обтяження номер запису № 9154510 від 24 березня 2015 року у вигляді арешту нерухомого майна, а саме 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний арешт було накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серії та номер №45359242 від 18 березня 2015 року видавник ВДВС Жмеринського МРУЮ. При зверненні до виконавчої служби він отримав відповідь, що у Жмеринському відділ ДВС у Жмеринському районі Вінницької області знаходилось виконавче провадження №45359242 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АльфаБанк» заборгованості в розмірі 316920,23 грн. Виконавче провадження було відкрито 10 листопада 2014 року, 18 березня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника, 24 березня 2015 року було зареєстроване обтяження №9154510 на все нерухоме майно боржника, 09 червня 2015 року винесено постанову про повернення ВД стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). При цьому зазначено, що повернення ВД стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.47Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна. Вважає зазначені дії неправомірними, оскільки при поверненні виконавчого документу стягувачу державний виконавець був зобов`язаний провести всі необхідні дії із завершенням виконавчого провадження, зокрема зняти арешт, накладений на майно боржника, однак цього не зробив. Невжиття заходів щодо зняття арешту з його майна накладеного в межах виконавчого провадження №45359242, є протиправною бездіяльністю органу ДВС. ОСОБА_1 зазначив, що на теперішній час відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №130/3822/13 від 19 червня 2014 року, що свідчить про відсутність претензій стягувача. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Таким чином просив суд 1). визнати неправомірною бездіяльність Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі в.о. начальника відділу, яка полягає у не знятті арешту з майна боржника серії та номер №45359242 від 18 березня 2015 року у тому числі з 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , що накладений в рамках виконавчого провадження №45359242. 2). зобов`язати посадових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт із нерухомого майна ОСОБА_1 , що накладений в межах виконавчого провадження №45359242 (номер запису обтяження №9154510 від 24 березня 2015 року). Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, тому відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги, не звернув увагу, що на теперішній час відсутні будь-які відкритті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №130/3822/13 від 19 червня 2014 року, що свідчить про відсутність претензій стягувача та порушення його прав, яке полягає у наявності спірного обтяження у виконавчому провадженні, яке знищено та завершено. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №384431170 від 26 червня 2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано 1/3 квартири АДРЕСА_2 . 24 березня 2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 45359242 виданий 18 березня 2015 року видавник ВДВС Жмеринського МРУЮ, державним реєстратором реєстраційної служби Левінським А.А. накладено арешт на зазначене майно. Номер запису обтяження 9154510. Також, 28 березня 2024 року державним реєстратором Бертман Р.П. на підставі рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на майно серія та номер 51578503 виданий 27 березня 2024 року видавник відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт все нерухоме майно ОСОБА_1 . Номер запису про обтяження 54333517 (спеціальний розділ). 27 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою, в якій просив зняти арешт з майна, а саме з 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , в додатках заяви серед іншого вказав відповідь начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Сускова А.О. від 25 червня 2024 року. Листом Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16 липня 2024 року заявника ОСОБА_1 було повідомлено, що у відділі перебувало виконавче провадження №45359242 про стягнення боргу в розмірі 316920,23 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк». 10 листопада 2014 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття ВП. 18 листопада 2014 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору. 18 березня 2015 року винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника. 24 березня 2015 року було зареєстровано обтяження №9154510 на все нерухоме майно боржника. 09 червня 2015 року винесена постанова про повернення ВД стягувачеві п.4 ч.1 ст.47 (стягувач перешкоджає або не здійснює авансування). Повідомлено, що оскільки виконавчий документ був повернутий стягувачу, зняття арешту за п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 18 березня 2015 року), дана стаття не передбачає. Роз`яснено, що відповідно ч.5 ст.60 зазначеного закону, в усіх інших випадках незавершеного провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення строк зберігання яких становить один рік. Тому надати документи виконавчого провадження неможливо. За відповіддю начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Сускова А.О. від 25 червня 2024 року на звернення ОСОБА_2 повідомлено, що згідно відомостей АСВП встановлено, що на примусове виконання до Жмеринського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області надійшла заява представника ТОВ «Кредитні ініціативи» Гончар В.М. від 02 червня 2016 року про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист по справі №130/3822/13-ц виданий 19 червня 2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АльфаБанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 316920,23 грн та судового збору в розмірі 3169,20 грн та 07 липня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51578503 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа. Начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснено перевірку законності виконавчого провадження, за результатом якої постановою №12/4.1-12 від 24 червня 2024 року скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження №51578503 від 07 липня 2016 року та зобов`язано державного виконавця відділу провести дії, передбачені п.6 ч.4 ст.4 Закону. 24 червня 2024 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття виконання. Згідно листа керівника апарату Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, матеріали цивільної справи №130/3822/13-ц за позовом ПАТ «Альфа банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищена за строками зберігання, який визначений переліком судових справ, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання затвердженого наказом ДСА України від 11 лютого 2017 року №22. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов`язки та права державного виконавця визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII (статтею 11 Закону № 606-XIV). Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Так, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно із положеннями статті 11 цього Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. В силу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Отже, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 425/1341/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 522/15772/16- ц. На даний час порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника врегульовано ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. З наведеної норми слідує, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження. У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження. Як вбачається з копії виконавчого лист №130/3822/13 від 19 червня 2014 року (т.2 а.с.53 на звороті) міститься відмітка про те, що 24 червня 2024 року виконавчий документ повернуто стягувачу згідно п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто та перераховано 8018,82 грн боргу та 2601 грн виконавчого збору. Залишок боргу 308901,41 грн, виконавчого збору 29091,02 грн. Таким чином, рішення суду, на виконання якого Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області 19 червня 2014 року було видано виконавчий лист №130/3822/13-ц, не виконано, виконавчий збір не сплачено, що також не спростовано скаржником ОСОБА_1 . Відтак, скаржником не доведено обов`язку державного виконавця щодо зняття арешту з майна при поверненні виконавчого документа стягувачу. У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 333/395/22 (провадження № 61-9753св23) зроблено висновок, що арешт майна боржника є заходом, який застосовується для забезпечення виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є завершеним. Лише факт такого повернення, зокрема через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна та коштів. Стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Тоді як за заявою боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України. Близький за змістом висновок сформульовано у постановах Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 202/1182/22, від 15 лютого 2023 року у справі № 202/1183/22, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 521/14329/20, в ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 754/19209/21, постановах Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити певні дії - відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2025 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Войтко Ю.Б. Матківська М.В.