Постанова 4873 № 910/23034/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" грудня 2021 р. Справа№ 910/23034/13 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Куксова В.В. Яковлєва М.Л. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.12.2021. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 (суддя Комарова О.С., повний текст рішення складено 20.07.2021) за скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" на дії державного виконавця у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електромотор" до Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" про стягнення 280 482, 08 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 задоволено позов, внаслідок чого стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Електромотор» заборгованість у розмірі 270 000, 00 грн, пеню у розмірі 7 220, 29 грн, 3% річних у розмірі 3 261, 79 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 5 609, 64 грн. 13.01.2014 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ. 07.07.2021 від відповідача надійшла скарга на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в якій скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо незняття арешту з коштів на рахунках ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал», накладеного постановами ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві у виконавчому провадженні № 49201982 та зобов`язати скасувати арешт коштів, накладений постановами в рамках виконавчого провадження № 49201982 від 03.11.2015. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на дії державного виконавця - відмовлено. Відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, викладених у скарзі, оскільки за висновком суду дії органу виконавчої служби вчинені відповідно до закону в межах наданих повноважень, а право скаржника жодним чином не порушене. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з коштів на рахунках скаржника. Апелянт вважає, що з урахуванням того, що наказ №910/23034/13 був виданий 13.01.2014, повернутий стягувачу без виконання 30.06.2016 до теперішнього часу повторно до виконавчої служби не надходив, строки пред`явлення до виконання закінчились, враховуючи те, що матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання, а на позабалансовому рахунку філії обліковується постанова про арешт коштів ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» від 11.12.2015 ВП №49201982, винесена ВДВС Шевченківського РУЮ, заявник вважає, що зазначені обставини є саме тими іншими випадками, які надають право суду зняти арешт з майна. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділуГПК України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Зобов`язано Господарський суд міста Києва надіслати матеріали справи №910/23034/13 на адресу Північного апеляційного господарського суду. 18.08.2021 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/23034/13. Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у зв`язку перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, який не є головуючими суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/23034/13. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 для розгляду справи №910/23034/13 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Поновлено Приватному акціонерному товариству «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.09.2021. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4340/21 від 13.09.2021, у зв`язку з перебуванням суддів Кропивної Л.В. та Куксова В.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 12.10.2021. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5020/21 від 12.10.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за раніше визначеною датою та часом. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 на 09.11.2021. У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 09.11.2021, не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 призначено на 21.12.2021. Учасники справи своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. 21.12.2021 в судове засідання з`явився представник відповідача, підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності державного виконавця та представника позивача за наявними у справі матеріалами. За змістом ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 задоволено позов, внаслідок чого стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Електромотор» заборгованість у розмірі 270 000, 00 грн, пеню у розмірі 7 220, 29 грн, 3% річних у розмірі 3 261, 79 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 5 609, 64 грн. 13.01.2014 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ. Вказаний наказ був пред`явлений стягувачем на виконання до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ). 03.11.2015 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49201982. 11.12.2015 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) накладено стягнення на кошти на рахунках ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» у сумі звернення стягнення 87 000, 00 грн, у тому числі на рахунок відкритий у філії - Головного управління по місту Києву та Київській області Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі - АТ «Ощадбанк», МФО 322669) у межах виконавчого провадження № 49201982. 11.12.2015 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), у межах виконавчого провадження № 49201982, винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 7 900, 00 грн. 11.12.2015 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 49201982 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100, 00 грн. 30.06.2016 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 49201982 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». 07.02.2020 заявник звернувся із запитом № 97 до АТ «Ощадбанк» про надання інформації по рахунку, на який отримав відповідь від 02.03.2020 № 46-13/2028/2187БТ, в якій повідомлялось, що за даними АТ «Ощадбанку», на позабалансовому рахунку філії - Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (МФО 322669) обліковується постанова про арешт коштів ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал», код ЄДРПОУ 00260652, від 11.12.2015 ВП № 49201982, винесена ВДВС Шевченківського РУЮ. ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал», для з`ясування обставин накладення арешту на кошти, звернулось до Шевченківського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) з заявою про видачу копії постанови про повернення виконавчого документу стягувану, на яку 17.03.2020 отримало відповідь від 02.03.2020 № 49201982/30, в якій повідомлялось про те, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень державним виконавцем 03.11.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа. Заходи щодо виявлення майна боржника виявились безрезультатними, суму боргу, виконавчого збору, та витрат на проведення виконавчих дій боржником не сплачено. На підставі вищевикладеного та керуючись п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час) державним виконавцем 30.06.2016 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію якої, разом з оригіналом виконавчого документу направлено на адресу стягувача. 22.06.2021 ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» звернулось до Шевченківського РВ ДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) з клопотанням про зняття арешту накладеного на майно (кошти) боржника № 529 у ВП № 49201982, на яке отримало відповідь від 25.06.2021 № 529/30 про відмову у знятті арешту накладеного на рахунок ПрАТ «КЕЗ «Транссигнал» у виконавчому провадженні № 49201982 від 03.11.2015, на підставі того, що інформація стосовно погашення боржником заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат у відділі відсутня, у зв`язку із чим відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Заявник вважає відмову Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в знятті арешту накладеного на рахунок відкритий у філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (МФО 322669) UA543226690000026000300848590 у виконавчому провадженні № 49201982 від 03.11.2015 неправомірною, та такою, що порушує право заявника на власність. Звернувшись до суду із скаргою на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заявник наголошує, що арешт на майно та кошти на рахунках, накладений у виконавчому провадженні № 49201982, на даний час існує без належної правової підстави, оскільки зазначене виконавче провадження закінчено, а обтяження у вигляді арешту не знято й порушує права скаржника на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи скарги та апеляційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виходячи з наступного. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчий документ, виданий на виконання рішення господарського суду, може бути пред`явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; Частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 Закону № 606-XIV). За приписами частин 1, 2 статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Разом з цим, згідно із частиною четвертою статті 50 Закону № 606-XIV підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Тобто, якщо на виконанні перебуває постанова про стягнення виконавчого збору, вона є таким же самостійним виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню. Як вбачається з матеріалів справи, у межах виконавчого провадження № 49201982 не було стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Скаржник, посилаючись на положення ч. 6 ст. 28 Закону № 606-XIV, зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору у сумі 7 900, 00 грн, яка винесена у межах виконавчого провадження № 49201982 державним виконавцем в окреме провадження не виводилась та стягнення за нею не відбувалось, а відтак, з огляду на закінчення виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, боржник наполягає, що відповідачем протиправно не знято арешт у завершеному виконавчому провадженні. Однак, суд не вбачає за можливе погодитись з такими доводами, оскільки проаналізувавши положення ч. 6 ст. 28 Закону № 606-XIV в контексті даних обставин, суд дійшов висновку, що положення ч. 6 ст. 28 Закону № 606-XIV не можуть застосовуватись у спірному випадку, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, у той час як відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору передбачено лише у випадку завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV. Крім того, з огляду на те, що боржник не оскаржував постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження і ці постанови не скасовані, то відповідно у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту на підставі ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 25 листопада 2020 року в справі № 755/16496/19 та від 16 березня 2020 року в справі № 331/329/13. Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дії державного виконавця щодо незняття арешту з коштів боржника здійснені у відповідності до норм Закону, в межах наданих повноважень, у спосіб та порядок передбачені Конституцією та законами України, а тому доводи скаржника, викладені в скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано, як і не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Таким чином, оскільки дії органу виконавчої служби вчинені відповідно до закону в межах наданих повноважень, а право скаржника жодним чином не порушене, то відсутні підстави для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на дії державного виконавця. Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/23034/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі № 910/23034/13 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/23034/13 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2022 Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді В.В. Куксов М.Л. Яковлєв