Постанова Житомирський апеляційний суд № 0603/2-162/11

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №0603/2-162/11 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 0603/2-162/11 за скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк Олени Володимирівни про закінчення виконавчого провадження, за участю боржника ОСОБА_1 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Хуторної І.Ю. в с т а н о в и в: У червні 2024 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду із вказаною скаргою, в якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк Олени Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №74026820 від 10.06.2024 року. На обґрунтування скарги зазначало, що 26.09.2012 року Бердичівський районний суд Житомирської області рішенням по справі № 2-162/11 задовольнив позов Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , стягнувши із останнього заборгованість у розмірі 258 694,87 грн., в тому числі: 29 328,40 доларів - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.) 2 832,58 доларів (еквівалент - 22 448,20 грн.) - заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн.) - прострочені відсотки, пеня - 3 334,88 грн. 02 лютого 2024 року державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк Оленою Володимирівною, за результатами розгляду заяви про примусове виконання судового рішення відкрито виконавче провадження №74026820 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державно-експортно-імпортний банк України» борг 258 694,87 грн., в тому числі: 29 328,40 доларів - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.), 2 832,58 грн. доларів (еквівалент 22 448,20 грн.) - заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн.) прострочені відсотки, пеня 3 334,88 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700,00 грн. 16.02.2024 року в.о. начальника Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Більський О.Л. звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із заявою, в якій просив надати роз`яснення резолютивної частини рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 року у справі № 2-162/11 за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, роз`яснивши в якому розмірі та в якій валюті судом визначено до стягнення грошові кошти. 23.02.2024 року боржник ОСОБА_1 сплатив банку самостійно визначну суму боргу по кредиту у розмірі 258 694,90 грн., якої він вважав достатньою для виконання судового рішення. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.04.2024 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 10.06.2024 року, у задоволенні заяви виконуючого обов`язки начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Більського Олександра Леонідовича про роз`яснення судового рішення відмовлено. 10.06.2024 року державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк Оленою Володимирівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». У своїй постанові державний виконавець вказала, що рішення суду виконано: (квитанції № 11, 12 від 23.02.2024 року.) У постанові також виконавець вказав залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн., оскільки боржником ОСОБА_1 до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.06.2024 року було надано квитанцію про сплату боргу у розмірі 258 694,87 грн. Вказує, оскільки судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, а саме укладений 24.10.2007 року між ВАТ «Державний експортно- імпортний банк України» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Боржник) кредитний договір № 52107С126, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 31 450,00 доларів США строком до 16.10.2028 року та щомісячною сплатою процентів, державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2024 року у задоволені скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк Олени Володимирівни про закінчення виконавчого провадження №74026820 від 10.06.2024 року відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити вимоги скарги, визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк О.В. про закінчення виконавчого провадження №74026820 від 10.06.2024 року. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що судовим рішенням від 26.09.2012 року Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області по справі №2-162/11 задоволено позов АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 , стягнуто заборгованість з останнього у розмірі 258 694,87 грн., в тому числі: 29 328,40 доларів - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.) 2 832, 58 доларів (еквівалент - 22 448,20 грн.) - заборгованість по процентам, 61, 10 доларів (еквівалент 484, 22 грн.) - прострочені відсотки, пеня - 3 334,88 грн. Вважає, що відмовляючи у задоволенні скарги суд безпідставно посилається на ту обставину, що начебто в рішенні суду загальна сума боргу визначена в національній валюті- гривні та про те, що банком не оскаржувалося таке судове рішення. Поза увагою залишено закріплену в резолютивній частині рішення суму боргу у валюті кредиту доларах США, суд посилається на ту обставину, що до стягнення підлягає сума у загальному розмірі 258 694,87 грн., без жодного обґрунтування та посилання на те, чим обумовлена необхідність визначення загальної суми у доларовому еквіваленті. Вказує, що складові суми заборгованості, такі як борг по кредиту, процентам та простроченим процентам зазначені у валюті кредиту та підлягають до стягнення у розмірі, визначеному саме у валюті кредиту. Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд посилається на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.04.2024 року, якою сам же відмовив державному виконавцю, на примусовому виконанні якого перебувало рішення суду про стягнення боргу від 26.09.2012 року №2-162/11, у його роз`ясненні, без жодних обґрунтувань, посилаючись на ту обставину, що у позовній заяві банку та рішенні суду від 26.09.2012 року у справі №0603/2-162/11 не було вказано доларового еквівалента до гривні - загального розміру боргу, що склав 258 694,87 грн. Разом з тим, як вбачається із самої резолютивної частини рішення суду таке значення фізично не є можливим, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином з викладеного вбачається, що обрахунок пені на прострочене зобов`язання здійснюється виключно у національній валюті - гривні. Вказує, що роблячи висновок про наявність загальної суми боргу, яка підлягає до стягнення, суд грубо проігнорував складові боргу, визначені у валюті кредиту, які також зазначені у резолютивній частині рішення без жодних належних обґрунтувань. Зазначає, що єдиною підставою, про яку зазначив у своїй постанові від 10.06.2024 року у даній справі суд апеляційної інстанції щодо роз`яснення судового рішення «в даному випадку резолютивна частина рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2012 року з урахуванням ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2024 року є цілком зрозумілою і не припускає кількох варіантів тлумачення», знову ж таки оминаючи увагою необхідність зазначення загальної суми боргу у валюті кредиту, за наявності стягнення складових частин такого боргу, окрім пені у валюті кредиту - доларах США. Вказує, що посилання на наявність судових рішень про відмову у роз`ясненні судового рішення у даному випадку не має братися до уваги, оскільки судом відмовлено у роз`ясненні резолютивної частини рішення виключно посилаючись на те, що резолютивна частина рішення є зрозумілою та не підлягає роз`ясненню. Тобто, беручи за основу ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області та постанову Житомирського апеляційного суду від 10.06.2024 року про відмову у роз`ясненні рішення суду у даній справі, суд фактично змінює резолютивну частину рішення від 26.09.2012 року по справі №2-162/11 вказуючи на те, що до стягнення підлягає сума боргу у розмірі 258 694,87 грн., разом з тим не вирішуючи питання про зафіксовану у резолютивній частині цього ж рішення суму, яка зазначена наступним чином: «в тому числі: 29 328,40 доларів - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.) 2 832, 58 доларів (еквівалент - 22 448, 20 грн.) - заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн.) - прострочені відсотки, пеня - 3 334,88 грн.» Звертає увагу, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, а саме укладений 24.10.2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 кредитний договір №52107С126, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 31 450,00 доларів США строком до 16.10.2028 року та щомісячною сплатою процентів. Враховуючи викладене, державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу. Тобто зобов`язання залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Отже, стягувачем зараховано перераховані боржником 23 лютого 2024 року кошти на погашення заборгованості за рішенням суду у розмірі 6 722,79 доларів США, про що боржникові на його звернення до банку про надання довідки про відсутність заборгованості та припинення іпотечного договору було повідомлено листом від 02.04.2024 року №0000608,/9772-24. Така ж інформація 29.02.2024 року була надана державному виконавцю Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегінального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його запит від 26.02.2024 року. У разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України. З огляду на зазначене, виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті. Звертає увагу суду, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржників, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення. Просили апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі. Боржник ОСОБА_1 скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив доводи апеляційної скарги залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2024 року - без змін. На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що основна позиція скаржника полягає в тому, що державним виконавцем та судом при винесенні оскаржуваної ухвали змінено зміст договірного зобов`язання в частині валюти його виконання. Проте, це не відповідає дійсності та обставинам справи, а є черговим зловживанням банком процесуальними правами, оскільки останній намагається усунути свій «прорахунок» здійснений у 2010 році, коли банком достроково було заявлено до стягнення суму боргу за кредитом та банком самостійно обрано спосіб захисту його інтересів та валюту здійснення такого - «гривня». Зазначає, що у рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 року у справі №2-162/11 та у дублікаті виконавчого листа №0603/2-162/11, виданого 15.11.2019 року, вказано про стягнення з нього на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитним договором №52107С126 від 24.10.2007 року в розмірі 258 694,87 грн., в тому числі: 29 328,40 доларів - заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.), 2 832,58 грн. доларів (еквівалент 22 448,20 грн.) - заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн.) прострочені відсотки, пеня 3 334,88 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700,00 грн. Вказана у виконавчому документі сума погашена в повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 23.02.2024 року №11 на суму 258 694,90 грн. та квитанцією від 23.02.2024 року №12 на суму 1 700,00 грн. Звертає увагу суду, що виправлені описки в судовому рішенні та виконавчому листі шляхом зазначення у процесуальних документах після слова долар словами «США» не змінюють валюту та суму стягнення, яку визначив позивач та задовольнив суд у рішенні від 26.09.2012 року у справі №2-162/11, оскільки стягнення мало здійснюватися у національній валюті - гривні у сумі 258 694,87 грн. Отже, ним як боржником виконано рішення у сумі та у спосіб, визначений судовим рішенням та виконавчим документом. 11.06.2024 року йому було видано копії постанови про закінчення виконавчого провадження №74026820 від 10.06.2024 року. Таким чином, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 року у справі №0603/2-162/11 та дублікат виконавчого листа від 15.11.2019 року виконано в повному обсязі та належним чином, а дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Представник скаржника у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. В судовому засіданні ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, скерував до суду заяву, в якій просив розглянути дану справу без їх участі. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду у справі № 2-162/11 від 26.09.2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м. Житомирі до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу задоволені. Суд стягнув із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 , в розмірі 258 694,87 грн, в тому числі: 29 328,40 доларів заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.), 2 832,58 доларів (еквівалент 22 448,2 грн.) заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн.) прострочені відсотки, пеня 3 334,88 грн (а.с.7). Постановою від 02.02.2024 року ВП №74026820 державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк О.В. було відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа № 0603/2-162/11, виданого 15.11.2019 року, про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк» боргу в розмірі 258 694,87 грн., в тому числі: 29 328,40 доларів заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.), 2 832,58 доларів ( еквівалент 22 448,20 грн.) заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн.) прострочені відсотки, пеня 3 334,88 грн, а також виконавчого збору в розмірі 28 456,44 грн. (а.с.8). Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.04.2024 року у задоволенні заяви виконуючого обов`язки начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Більського Олександра Леонідовича про роз`яснення судового рішення в частині валюти платежу та загальної суми боргу було відмовлено. Відмова у роз`ясненні судового рішення мотивована тим, що рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 року у справі № 2-162/11 за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 щодо розміру боргу, який підлягає до стягнення та складає 258 694,87 грн. є зрозумілим та не підлягає роз`ясненню. У рішенні суду чітко визначено загальну суму боргу, яка підлягає до стягнення, без зазначення її доларового еквівалента. Зазначення іншої суми боргу призведе до зміни змісту рішення суду (а.с.12). Постановою від 10.06.2024 року Житомирським апеляційним судом залишено без змін вказану вище ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 03.04.2024 року (а.с.14-16). Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 03.04.2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10.06.2024 року. Відповідно до квитанції від 27.02.2024 року ОСОБА_1 сплатив на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» 258 694,87 грн. заборгованості за кредитним договором № 52107с126 від 24.10.2007 року (а.с.45). Постановою ВП № 74026820 від 10.06.2024 року державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк О.В. виконавче провадження за виконавчим листом 0606/2-162/11 виданим 15.11.2019 року закрито на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно постанови залишок нестягненої суми за виконавчим документом складає 0 грн., оскільки боржником ОСОБА_1 до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.06.2024 року було надано квитанцію про сплату боргу у розмірі 258 694,87 грн.(а.с.17). Відмовляючи у задоволенні вимоги скарги, суд першої інстанції виходив з того, що банк, пред`являючи позов до ОСОБА_1 , просив достроково стягнути борг за кредитним договором № 52107С126 від 24.10.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 258 694,87 грн., без визначення доларового еквівалента загальної суми боргу така ж сума боргу стягнута за рішенням Бердичівського міськрайонного суду у справі № 2-162/11 від 26.09.2012 року. Оскільки рішення суду, на виконання якого видано дублікат виконавчого листа від 15.11.2019 року, виконано в повному обсязі так як боржник сплатив борг в розмірі 258 694,87 грн., а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином оскаржуване рішення було прийнято відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця та права заявника не були порушені. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до частини 1 статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя ст.451 ЦПК України). За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Судом першої інстанції було встановлено, що на примусовому виконанні державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк О.В. перебував виконавчий лист №0603/2-162/11 від 19.10.2012 року про стягнення боргу із ОСОБА_1 на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк» боргу в розмірі 258 694,87 грн, в тому числі: 29 328,40 доларів заборгованість по кредиту (в еквівалентному відношенні 232 427,57 грн.), 2832,58 доларів ( еквівалент 22 448,2 грн.) заборгованість по процентам, 61,10 доларів (еквівалент 484,22 грн.) прострочені відсотки, пеня 3 334,88 грн, а також виконавчого збору в розмірі 28456,44 грн. (а.с.8). Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.04.2024 року у задоволенні заяви виконуючого обов`язки начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Більського Олександра Леонідовича про роз`яснення судового рішення в частині валюти платежу та загальної суми боргу, суд відмовив. Відмова у роз`ясненні судового рішення мотивована тим, що рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2012 року у справі № 2-162/11 за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 щодо розміру боргу, який підлягає до стягнення та складає 258 694,87 грн. є зрозумілим та не підлягає роз`ясненню. У рішенні суду чітко визначено загальну суму боргу, яка підлягає до стягнення, без зазначення її доларового еквівалента. Зазначення іншої суми боргу призведе до зміни змісту рішення суду. Постановою від 10.06.2024 року Житомирський апеляційний суд залишив без змін вказану вище ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 03.04.2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 03.04.2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10.06.2024 року. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до квитанції від 27.02.2024 року ОСОБА_1 сплатив на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» 258 694,87 грн. заборгованості за кредитним договором № 52107с126 від 24.10.2007 року (а.с.45). Постановою ВП № 74026820 від 10.06.2024 року державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк О.В. виконавче провадження за виконавчим листом 0606/2-162/11 виданим 15.11.2019 року закрито на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно постанови залишок нестягненої суми за виконавчим документом складає 0 грн., оскільки боржником ОСОБА_1 до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.06.2024 року було надано квитанцію про сплату боргу у розмірі 258 694,87 грн. Отже, встановивши, що під час виконання виконавчого листа №0603/2-162/11 від 19.10.2012 року розмір заборгованості, визначений у рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 2-162/11 від 26.09.2012 року, яке банк не оскаржив та яке набрало чинності, становив 258 694,87 грн., і на виконання якого видано дублікат виконавчого листа від 15.11.2019 року, який виконано в повному обсязі, так як боржник сплатив борг в розмірі 258 694,87 грн., суд першої інстанції, з чим погоджується колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку про правомірність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення, оскільки обставини щодо розміру заборгованості встановлені судовим рішенням у справі № 2-162/11 від 26.09.2012 року, не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади. Доводи заявника, що загальна сума боргу має бути визначена у доларовому еквіваленті, зокрема, складові суми заборгованості, такі як борг по кредиту, процентам та простроченим процентам зазначені у валюті кредиту та підлягають до стягнення у розмірі, визначеному саме у валюті кредиту, суд відхиляє. Посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 лютого 2020 року у справі №750/2000/18, постанові Верховного Суду України від 01.11.2017 у справі №697/307/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №30/5005/9937/2012, від 09.10.2018 у справі №910/25711/13, від 10.10.2019 у справі №921/346/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, не можна визнати обґрунтованими, оскільки сформульовані висновки не є релевантними до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги щодо невиконання рішення суду у зв`язку із відсутністю доказів стягнення коштів саме у розмірі 29 328,40 доларів США, а не в гривневому еквіваленті в розмірі 258 694,87 грн., які були сплачені боржником на виконання рішення, висновку суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом. Таким чином, оскільки оскаржуване рішення було прийнято відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця та права заявника не були порушені, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, правомірно відмовив у задоволенні скарги. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду, відсутність підстав для скасування ухвали та задоволення скарги АТ«Державний експортно-імпортний банк України», оскільки оскаржуване рішення та дії державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожнюк Олени Володимирівни про закінчення виконавчого провадження були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень державного виконавця. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року. Головуючий Судді