Постанова 4824 № 756/5149/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19лютого 2025 року м. Київ Справа № 756/5149/24 Провадження № 22-ц/824/3995/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М. суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідачі Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшко Денисом Борисовичем, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП, - В С Т А Н О В И В: Позивач у квітні 2024 року через свого представника звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив стягнути на свою користь з відповідача ТДВ «СК «Гардіан» страхове відшкодування у розмірі 26 963,15 грн. та з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 4 696,66 грн, а також судові витрати у загальному розмірі 11 211,20 грн. У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19.12.2022 в м. Києві по вул. Зої Гайдай, 7 відбулася ДТП за участю транспортного засобу «Chevrolet Aveo», р/н НОМЕР_1 , власником якого є позивач, та транспортного засобу «Hyundai», р/н НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 . Внаслідок зазначеної ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, у результаті чого позивачу було завдано матеріальних збитків. У зв`язку з тим, що ДТП настала за участю лише забезпечених транспортних засобів, травмовані (загиблі) люди відсутні, ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у них відсутні, маючи згоду щодо обставин скоєння ДТП, невідкладно після настання вказаної ДТП безпосередньо на її місці водії транспортних засобів за допомогою інформаційної системи «Електронний європротокол» склали в електронній формі спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце за їх участі. Цивільно-правова відповідальність винної особи, тобто відповідача ОСОБА_2 на момент настання ДТП була застрахована у відповідача ТДВ «СК «Гардіан». Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» та надав усі необхідні документи та заяву про страхове відшкодування. Проте, ТДВ «СК «Гардіан» безпідставно та необґрунтовано не здійснило виплату належного страхового відшкодування. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Chevrolet Aveo», р/н НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку внаслідок ДТП склала 26 963,15 грн. У зв`язку з чим позивач вважає необхідним стягнути вказану суму з відповідача ТДВ «СК «Гардіан». Окрім того, згідно вказаного вище звіту, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Aveo», р/н НОМЕР_1 , склала 31 659,81 грн. Відтак, позивач уважає необхідним стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 різницю між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням, що становить 4 696,66 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року за вищевказаним позовом відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Справу призначено до розгляду. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 у ДТП не є доведеною належними та допустимими доказами. Не погоджуючись з судовим рішенням, 01 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, текст якої містить клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку позивача, відмовляючи у задоволені позову, Оболонський районний суд м. Києва виходив з того, що в діях водія транспортного засобу «HYUNDAI 110» р/н НОМЕР_3 - ОСОБА_2 (Відповідач-2) були відсутні порушення ПДР, при цьому посилаючись на Висновок спеціаліста N?79/81 від 15.01.2023 року, складений на замовлення Страховика (Відповідач-1), а відтак зазначив, що відсутні підстави для здійснення виплати. Позивач стверджує, що висновок спеціаліста не є належним та допустимим доказом, а тому не може бути взятий до уваги судом. Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеусу А.М. Листом Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року матеріали справи № 756/5149/24 витребувано матеріали справи з Оболонського районного суду міста Києва. Відповідно до супровідного листа матеріали справи № 756/5149/24 надійшли до Київського апеляційного суду 19 листопада 2024 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Конюшком Д. Б., на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Гардіан», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок ДТП. 3 грудня 2024 року представник ТДВ «СК «Гардіан» Черняковський А. В. засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшком Д. Б., залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року- без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2025 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що 19 грудня 2022 року о 07 год. 05 хв. в м. Києві по вул. Зої Гайдай, 7 відбулася ДТП за участю транспортного засобу «Chevrolet», р/н НОМЕР_4 , власником якого є позивач, та транспортного засобу «Hyundai», р/н НОМЕР_5 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Пунктом 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Як убачається з матеріалів справи, водії автомобілів «Chevrolet», р/н НОМЕР_4 , та «Hyundai», р/н НОМЕР_5 , на підставі вказаної вище норми законодавства за допомогою інформаційної системи «Електронний європротокол» склали в електронній формі спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце за їх участі. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Hyundai», р/н НОМЕР_5 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АР3401045 у відповідача ТДВ «СК «Гардіан». Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу № 221/04-23 від 17 квітня 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Chevrolet», р/н НОМЕР_4 , внаслідок ДТП склала 26 963,15 грн. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet», р/н НОМЕР_4 , склала 31 659,81 грн. На підтвердження своїх доводів позивач надав суду електронний європротокол з відомостями про учасників ДТП від 19.02.2022, фотознімки автомобіля «Chevrolet», р/н НОМЕР_4 , розташованого окремо у дворовій території, та обрану електронну схему ДТП, відповідно до якої автомобіль «Hyundai», р/н НОМЕР_5 , начебто здійснював рух на дозволяючу зелену стрілку на фоні червоного сигналу світлофора. У зв`язку з тим, що ДТП від 19.12.2022 була оформлена без виклику поліції, відповідач ТДВ «СК «Гардіан» не мав можливості здійснити запит до компетентних органів або до суду для отримання матеріалів (протоколу, схеми ДТП, постанови суду тощо), в яких відображені причини та обставини пригоди. Відтак, останній замовив висновок спеціаліста. Відповідно до Висновку спеціаліста № 79/81 від 15.01.2023 наданого відповідачем, за результатами дослідження визначено, що в даній дорожній обстановці дії водія т/з «Chevrolet», р/н НОМЕР_4 , - ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 10.11 ПДР України - початок руху та зміна його напрямку. У свою чергу, у даній дорожній події, на думку спеціаліста, в діях водія т/з «Hyundai», р/н НОМЕР_5 , - ОСОБА_2 . У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала. Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди. Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV). Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, провадження № 14-95цс20). У Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону). Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга, четверта статті 14 ЦК України). Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)). Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України) Відповідно до п.п. 2, 3, 6 ч. ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення). Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що позивач, звертаючись в суд з позовом, подає докази, якими він обґрунтовує зміст позовних вимог і у разі отримання відзиву на позовну заяву/заперечення після відповіді на відзив, може подати докази, якими він спростовує чи підтверджує доводи сторони відповідача. Аналогічні положення щодо права на подання доказів разом із заявами по суті учасниками справи регламентовано положеннями п. 1 ч. 5 ст. 178, ч. 3 ст. 179, ч. 3 ст. 180, ч. 3 ст. 181 ЦПК України Звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 надав у якості додатку до позовної заяви електронний євро протокол, в якому не зазначено визнання вини одним з водіїв учасників ДТП. Проколу про адміністративне правопорушення також складено не було, у зв`язку з тим, що ДТП від 19.12.2022 була оформлена без виклику поліції. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За фактом ДТП, в якій пошкоджено майно позивача немає жодного судового рішення, яким би була встановлена наявність або відсутність вини будь-якого водія. За таких обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи про відшкодування завданої шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вина водія може бути встановлена і в порядку цивільного судочинства внаслідок розгляду даної цивільної справи. Зі схеми ДТП, наданої сторонами, вбачається наявність світлофорів на дорожній ділянці, тим не менш суд першої інстанції вірно встановив відсутність світлофора у дворовій території будинку № 7 по вул. З. Гайдай у м. Києві , де черговість проїзду не обумовлена ПДР України. Згідно п. 10.11 ПДР України, у разі коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку. За таких встановлених обставин у суду першої інстанції були всі підстави для урахування вказаних вище фактичних обставин справи, щоб дійти висновку про відсутність вини відповідача ОСОБА_2 у ДТП, що сталася 19.12.2022, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки «Chevrolet Aveo», р/н НОМЕР_4 . Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції посилався на Висновок спеціаліста N?79/81 від 15.01.2023 року, складений на замовлення Страховика (Відповідач-1), що не є належним та допустимим доказом, а тому не може бути взятий до уваги судом спростовуються матеріалами справи та мотивами зазначеними в рішенні суду першої інстанції. А тому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції недотримавсь вимог ст. 263 ЦПК України є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Конюшко Денисом Борисовичем - залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року- залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна