Постанова Волинський апеляційний суд № 155/1855/24

Справа № 155/1855/24 Головуючий у 1 інстанції: Сметана В. М. Провадження № 22-ц/802/181/25 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 лютого 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Карпук А. К., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Горохівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2024року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 грудня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3688739, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 гривень, які остання зобов`язалася повернути та сплатити проценти та інші платежі, пов`язані з виконанням договору. Вказує, що ТОВ «Маніфою» виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів, яка станом на дату подання позовної заяви становить 61461,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 51461,00 гривень - заборгованість за відсотками. Позивач зазначає, що 02 листопада 2022 року ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №02-11/2022, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним договором. На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №3688739 від 12 грудня 2021 року у розмірі 61461,00 гривень та судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3688739 від 12 грудня 2021 року в розмірі 15970 гривень 00 копійок та 629 гривень 43копійок судового збору. У задоволенні решти позовних вимов відмовлено. Не погодившись із даним рішенням суду в частині відмови у вимозі щодо стягнення відсотків, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права в цій частині, просить скасувати рішення суду першої інстанції щодо цих вимог позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що підписавши даний договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор, ОСОБА_1 підтвердила отримання та була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору № 3688739 від 12.12.2021 року, передбачених законодавством. Зазначає і те, що при його укладанні ОСОБА_1 був наданий також і графік платежів за даним кредитним договором, який відображає актуальні відомості щодо погашення заборгованості. Також відповідачу було надано право ознайомитися із Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», де були відображенні всі умови укладання таких електронних договорів. Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості розмір непогашеного кредиту відповідача складає 61 461,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості, який додано до позовної заяви, дана сума складається із 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за відсотками - 51461,00 грн, заборгованість за комісією - 0.00 грн, що є предметом позовних вимог. Вказує, що відповідачка відповідно до наданого розрахунку внесла лише деякі платежі щодо погашення заборгованості, однак дана сума є недостатньою для повного погашення боргу. З урахуванням вище викладених аргументів, нарахування процентів, які відображені у розрахунку заборгованості, є цілком правомірним. ОСОБА_1 мала можливість користуватися кредитними коштами, а тому нарахування процентів є допустимою та погодженою істотною умовою кредитного договору № 3688739 від 12.12.2021 року. Відтак, відповідач не виконала взяте на себе зобов`язання ні перед первісним кредитором (ТОВ ««МАНІФОЮ»), ні перед новим кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у зв`язку з чим позов про стягнення заборгованості, у тому числі й щодо відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором підлягає задоволенню. Відповідачка не скористалася своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Згідно із вимогами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, то відповідно до норм ст.367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині рішення не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Правовідносини щодо даного правочину регулюються ЦК України, +4 посилання, нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено. Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Судом установлено, що 12 грудня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики №3688739, відповідно до якого відповідачці були надані кошти в позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, в сумі 10000,00 гривень строком на 30 днів. Даний договір відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором z47247 (а.с. 29-37). Отже, договір №3688739 від 12 грудня 2021 року було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до п.п.2.4.2-4 договору встановлено середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,29350% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Також встановлено, що відповідачкою підписано анкету клієнта та Паспорт позики в електронній формі за допомогою електронного цифрового підпису, в якому зазначені умови надання позики (а.с.23-28). Додатковою угодою №1 від 11 січня 2022 року до договору позики №3688739 від 12 грудня 2021 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 погодили продовжити строк позики до 10 лютого 2022 року, на 30 днів, середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий 1,99000 % (а.с.42). Згідно із копією довідки про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір позики №3688739 від 12 грудня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Маніфою», на номер телефону НОМЕР_1 , надіслано одноразовий ідентифікатор z47247 (а.с.46). Відповідно до копії листа №2782_240820160406 від 20 серпня 2024 року, 12 грудня 2021 року перераховано грошові кошти в розмірі 10000,00 гривень на карту № НОМЕР_2 (а.с.50). Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір про надання позики №3688739 від 12 грудня 2021 року був укладений з позичальником ОСОБА_1 , про що не заперечувала і сама боржниця в поданій нею заяві (а.с.89). Судом також встановлено, що 02 листопада 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №02-11/2022, у відповідності до якого останній отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №36887319 від 12 грудня 2021 року, що також підтверджується копією витягу з реєстру боржників (а.с.51-62). Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №3688739 від 12 грудня 2021 року вбачається що за період з 12 грудня 2021 року по 02 листопада 2022 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 61461,00 гривень, з яких 10000,00 гривень - тіло кредиту та 51461,00 гривень - нараховані проценти (а.с.47-49). Доводи апеляційної скарги щодо стягнення нарахованих процентів у повному обсязі не заслуговують на увагу колегії суддів і спростовуються наступним. За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до договору, строк позики - період, протягом якого позика передається у власність позичальнику, визначений договором. Початковий строк позики визначається п. 2.3.4 договору. Разом з тим, строк позики може бути продовжено шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди. У випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена додатком № 1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою. Додатковою угодою №1 від 11 січня 2022 року до договору позики №3688739 від 12 грудня 2021 року, ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 узгодили, що встановлений до 11 січня 2022 року основним договором строк позики продовжити до 10 лютого 2022 року, тобто ще на 30 днів, середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий 1,99000 % Отже, погоджений сторонами у договорі позики строк кредитування, з урахуванням додаткової угоди до договору кредиту, складає в загальному 60 днів - до 10 лютого 2022 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції, в межах першого розрахункового періоду терміном 30 днів повинна застосовуватися базова процентна ставка у розмірі 1,29350%, в межах другого терміну 30 днів - основна процентна ставка у розмірі 1,99 %. Таким чином, з урахуванням положень підписаного сторонами договору позики строк кредитування закінчився - 10 лютого 2022 року, а отже зазначені ТОВ «Кредит-Капітал» відсотки, нараховані поза межами строку кредитування, до стягнення не підлягають. Також судом правильно було враховано часткове погашення позичальницею боргу в сумі 3880,50 гривень, що співпадає із сумою, яка зазначена в додатку до договору позики №3688739 від 12 грудня 2021 року та в графіку нарахування процентів. Тому слід дійти висновку, що позичальником було сплачено нараховані проценти за користування позикою в межах строку дії договору за період з 12 грудня 2021 року по 11 січня 2022 року. Дана обставина підтверджена наданим позивачем графіком нарахуванням процентів (а.с.39-40) та не заперечується апелянтом. Із урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що проценти, передбачені договором, можуть бути нараховані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування та обґрунтовано дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення тіла кредиту в сумі 10 000 грн та процентів в сумі 5970,00 грн, а всього - 15970 грн. Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого в даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування в оскаржуваній частині. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2024 року в даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді