Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/5555/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2025 року м. Хмельницький Справа № 688/5555/24 Провадження № 33/820/160/25 Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., Перепелиці В.Л. та його захисника Рівнячка Л.С., апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, в с т а н о в и л а: Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини. Постановою суду встановлено, що 27 листопада 2024 року о 00 год. 46 хв. в м. Шепетівка Хмельницької області по вул. Захисників України, 3 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився в медичному закладі КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня», із застосуванням приладу Алкофор, результат 1.1‰, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки транспортував травмовану дружину у лікарню. Така дія була викликана необхідністю невідкладного її доставлення до медичного закладу, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Загроза її життю та здоров`ю була реальною, а не уявною, що підтверджується перебуванням останньої на стаціонарному лікуванні. Вказане, на його думку, підтверджується також і безперервним відеозаписом події, з якого вбачається погане самопочуття ОСОБА_2 , знаходження її на візку, а отже, на його думку, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та надати відповідну правову оцінку, чого суд першої інстанції не зробив. Вказує і на те, що працівники поліції безпідставно зупинили його транспортний засіб, без відповідних на те підстав, які передбачені ст.35 ч.1 ЗУ «Про Національну поліцію України», при цьому не пояснили причину його зупинки. Зазначає, що доказом керування транспортним засобом став диск із відеофайлами, на яких не відображено а ні факту зупинки, а ні напрямку його руху, що свідчить про те, що відеозапис не був безперервним, тобто змінювався (редагувався) поліцейським. Крім того, посилається на його недопустимість, з огляду на те, що на ньому відсутній цифровий підпис як автора оптичного диску так і особи, яка виготовила дану копію, оскільки таку вимогу передбачено нормами КАСУ. Наголошує апелянт і на тому, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній запис щодо характеристики технічного засобу, яким проводилась відеофіксація події, не зазначено переліку документів, що додаються до нього та відсутні дані про участь свідків при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим зазначає, що під час проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, лікар використав муштук, який не був належним чином упакованим у герметичну целофанову упаковку, тобто був раніше у користуванні, і як наслідок результати такого огляду не відповідають дійсності. Також, на його думку, протокол про адміністративне правопорушення складений без додержання вимог ст.256 КУпАП, оскільки працівники поліції не забезпечили реалізацію його прав, а саме скористатися юридичною допомогою адвоката, на присутності якого він наполягав. Окрім того, посилається на те, що йому не було надано на ознайомлення копій протоколу про адміністративне правопорушення та висновку за результатами його медичного огляду. Таким чином, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, відсутні належні та допустимі докази його вини у вчиненні даного адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження закриттю через відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення. Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник Рівнячок Л.С. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду з підстав викладених у ній. Мотиви суду Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №182899 від 27.11.2024 року, з якого вбачається, що 27 листопада 2024 року о 00 год. 46 хв. в м. Шепетівка Хмельницької області по вул. Захисників України, 3 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився в медичному закладі КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня», із застосуванням приладу Алкофор, результат 1.1‰, чим порушив п.2.9 «а» ПДР України (а.с.1); - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 було виявлено такі ознаки: різкий запах алкоголю з роба, тремтіння рук, почервоніння очей та обличчя(а.с.4); - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.11.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей, тремтіння рук. Огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичній установі проводився за допомогою приладу Алкофор, результат становив 1.1‰ (а.с.5); - висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.11.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.6); - відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, що додані на диску, до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.11.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, результат огляду становив 1.1‰ (а.с.9). Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. За результатами апеляційного перегляду провадження суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що в його діях відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, є надуманими, і спростовуються наведеними доказами по справі у їх сукупності та взаємозв`язку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що за обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки транспортував травмовану дружину до лікарні у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я, на переконання суду, не є слушними, враховуючи наступне. Відповідно до ст.17 КУпАПособа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно ст.18 КУпАПне є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. В постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Апеляційний суд вважає, що небезпека, про яку вказує ОСОБА_1 , а саме те, що він діяв у стані крайньої необхідності, оскільки віз дружину у лікарню, могла бути усунута іншим способом, зокрема шляхом виклику карети швидкої медичної допомоги, виклику таксі, звернення за допомогою про транспортування дружини до лікарні до інших осіб, які мешкають у м. Шепетівка та ін.. Як вбачається із повідомлення КНП «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за №71 від 10 січня 2025 року, 27 листопада 2024 року о 00 год. 18 хв. поступив виклик до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), однак виїзд бригади екстреної медичної допомоги не здійснювався у зв`язку із відмовою останньої (а.с.22). Апеляційний суд зауважує, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вправі був повторно викликати бригаду екстреної медичної допомоги чи скористатися послугами служби таксі. За таких обставин, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому не може вважатись таким, що вчинене особою в стані крайньої необхідності, на що посилається апелянт. Твердження апелянта про те, що працівники поліції безпідставно зупинили його транспортний засіб, без відповідних на те підстав, на увагу не заслуговують за таких підстав. За змістом Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також відповідно до Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 08.07.2020 р., на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Перепустка - це виданий комендатурою документ, що надає особам, зокрема тим, які керують транспортними засобами, дозвіл на перебування в певний період доби на території, де запроваджено комендантську годину. Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Під час дії комендантської години Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи. Національної поліції для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться. Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021р. №1456уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення. Всі положення цих нормативних актів узгоджуються зі ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію». Із матеріалів відеозапису подій від 27.11.2024 року, вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 00 год. 46 хв., тобто під час дії комендантської години, встановленої на території Хмельницької області на час дії воєнного стану. Також, з відеозапису вбачається і те, що працівники поліції висловлювали законні вимоги до ОСОБА_1 , а саме: пред`явити посвідчення водія, документи на транспортний засіб та у зв`язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп`яніння пройти такий огляд. Отже, за вказаних обставин зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години і перевірка його документів є законними. Посилання апелянта на те, що на відеозаписі місця події відсутні факти його зупинки та руху, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки із відеозапису вбачається протилежне, а саме зупинення поліцейськими транспортного засобу «Kia Sportage» під керуванням ОСОБА_1 . Не погоджується апеляційний суд із доводами апелянта з приводу того, що відеозапис не був безперервним, з огляду на наступне. У пункті 5 Розділу ІІ, пункті 1 Розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 зазначено, що включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі, на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції. Долученим до справи відеозаписом події з камери поліцейського вбачається, що відеозапис проводився безперервно, зокрема на йому містяться відповідні файли, на яких зафіксовано подію, яка відображає чітку і логічну послідовність дій 27 листопада 2024 року (з 00 год. 46 хв. по 01 год. 20 хв.), а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. На ньому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу «Kia Sportage», під керуванням ОСОБА_1 , проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та його результат. При цьому будь - яких зауважень чи заперечень до змісту протоколу чи щодо дій працівників поліції ОСОБА_1 не висловлював. Підстави вважати вказаний відеозапис таким, що не є безперервним та змінювався (редагувався) поліцейським, на що у своїй апеляційній скарзі посилається апелянт, у апеляційного суду не має. Посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріали відеозапису події мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідно до норм КАСУ, апеляційний суд вважає такими, що на увагу не заслуговують, враховуючи наступне. Згідно ст. 251 ч. 1 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів. Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 6.11.2015 р. № 1376 до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Також статтею 266 КУпАП передбачено, що матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, норми КУпАП не містять вимог про те, що відеофайли долучені до протоколу про адміністративне правопорушення повинні бути засвідченні електронним цифровим підписом їх авторів і особи уповноваженої на виготовлення їх копій. За таких обставин, апеляційний суд вважає відеозапис місця події належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, а зафіксована на ньому інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Апеляційний суд вважає безпідставними посилання у апеляційній скарзі на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, враховуючи наступне. Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Не зазначення характеристик технічного засобу, яким проводилась відеофіксація події та самого переліку документів, які додаються до протоколу, на що посилається у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не є обов`язковою вимогою при його складанні. Більше того, у графі 11 вказано, що до протоколу додаються інші матеріали справи. Що ж стосується доводів про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано даних про участь свідків під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд відхиляє їх, з огляду на те, що за змістом ст.266 ч.2 КУпАП обов`язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп`яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. З урахуванням наявності такого відеозапису, залучення двох свідків у даному провадженні не обов`язкове. Вимог щодо обов`язкової участі двох свідків при фіксації огляду на стан сп`яніння не містять і положення ст.130 КУпАП України. Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що під час проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, лікар використав муштук, який не був належним чином упакованим у герметичну целофанову упаковку, оскільки із відеозапису події вбачається, що лікар дістав відповідний прилад у який вставив трубку, яка була герметично запакована, після чого запропонував продути її ОСОБА_1 (а.с.9). Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що працівники поліції повинні були б забезпечили під час його огляду на стан сп`яніння юридичною допомогою адвоката про присутність якого він заявляв, враховуючи наступне. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 2 червня 2011 року, з наступними змінами, містить вичерпний перелік суб`єктів права на безоплатну правову допомогу, підстави її надання та порядок подання звернень про надання безоплатної (вторинної) правової допомоги. Жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також обов`язку працівника поліції при огляді водія на стан сп`яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника. Разом з тим, як вбачається із матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КупАП (а.с.2-3). У суді першої інстанції ОСОБА_1 в повній мірі скористався своїми правами, у тому числі і послугами захисника Рівнячка Л.С. Апеляційний суд також вважає, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості висловити свої доводи щодо обставин провадження, висловлювати правову позицію в ході апеляційного перегляду, скористався правом на оскарження постанови суду, а тому відсутні підстави вважати, що було порушено його права, в тому числі і право на захист. Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було надано на ознайомлення копії протоколу про адміністративне правопорушення та висновку про результати його медичного огляду, то такі, на переконання апеляційного суду, не свідчать про істотні порушення під час оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній міг ознайомитись із відповідними матеріалами та зробити з них копії у суді першої інстанції у будь-який зручний час. Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду. Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає. Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: