Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/4155/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1449/25 Справа № 175/4155/23 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Воронка Віталія Васильовича та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТзДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди (а.с. 1-6), в обґрунтування якого посилалась на те, що 10.03.2022 року приблизно о 10 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , керуючи на достатніх правових підставах технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Suzuki New Sx4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині вулиці Двірцева в м. Краматорську, Донецької області, з боку вулиці Ювілейна, в напрямку нерегульованого перехрестя з вулицею Ярослава Мудрого, на якому йому потрібно було їхати прямо, та яка відносно проїжджої частини вулиці Двірцевої є головною. В той самий час по проїжджій частині вулиці Ярослава Мудрого з боку вулиці Паркової в напрямку вказаного перехрестя, тобто зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_1 , головною дорогою рухався автомобіль марки «Nissan X-Trail» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру, наблизившись до перехрестя вулиць Двірцева - Ярослава Мудрого, не дав дорогу автомобілю марки «Nissan X-Trail» р.н. НОМЕР_2 , що рухався головною дорогою, ОСОБА_1 виїхав на вказане перехрестя, де передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв зіткнення з правою боковою частиною вказаного автомобіля. В результаті даної ДТП водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, і знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого. Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в медичному закладі - міській лікарні №1 м.Краматорська Донецької області, внаслідок травми грудної клітини і живота з розривами органів черевної порожнини і зачеревного простору, що супроводжувалось масивною внутрішньою крововтратою. Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 16.11 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та суспільно небезпечними наслідками у вигляді смерті ОСОБА_3 . Відповідно до вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 року, залишеного без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2023 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Тобто в наслідок вищезазначеної ДТП загинув чоловік позивачки - ОСОБА_3 , а тому позивачу завдана майнова та моральна шкода. На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТзДВ СК «Альфа-Гарант» - поліс № 207870554. Позивач подала до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про страхове відшкодування, в якій просила провести належне відшкодування, яке складається із моральної шкоди, витрат на поховання, та шкоди, пов`язаної із пошкодженням (фізичним знищенням) транспортного засобу. В липні 2023 року позивач отримала від ТзДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування шкоди пов`язаної із пошкодженням (фізичним знищенням) транспортного засобу - автомобіля «Nissan X-Trail» р.н. НОМЕР_2 . Відшкодування моральної шкоди та витрат на поховання позивач від страховика не отримала. Після смерті свого чоловіка позивач знаходиться у душевній депресії, не знаходить собі місця, не може адекватно сприймати навколишнє середовище, не може адаптуватися до нормального життя. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 було вщент зруйновано її особисте життя, вона залишилась сама, були понівечені всі плани сім`ї на подружнє життя. ОСОБА_1 не намагався зв`язатись з позивачем, не висловив позивачу слів співчуття та не пропонував грошової допомоги на поховання. Тому враховуючи, що глибина фізичних та душевних страждань позивача є значною та відчутною, вчиненням протиправних дій ОСОБА_1 , а морально-психологічний стан позивача внесені негативні зміни, що внесло в її життя душевний та моральний дискомфорт, з урахуванням істотних вимушених змін у житті позивача, зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, керуючись принципами розумності та справедливості, позивач вважає, що їй заподіяна моральна шкоду у розмірі 500 000,00 грн, яка буде достатньою для компенсування її емоційних страждань. ОСОБА_1 частково відшкодована моральна шкода у розмірі 130 000,00 грн. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на її користь відшкодування моральної шкоди в сумі 78 000,00 грн та відшкодування витрат на поховання в сумі 16 080 грн, а всього 94 080,00 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 на її користь відшкодування моральної шкоди в сумі 292 000,00 грн. Також покласти на відповідачів всі судові витрати. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 року позовні позовом ОСОБА_2 до ТОВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задоволено. Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 78 000 грн та відшкодування витрат на поховання в сумі 16 080 грн, а всього 94 080 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 292 000 грн. Стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» судовий збір на користь держави у розмірі 940,80 грн. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 2 920 грн (а.с. 97-100). Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року стягнуто з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 1 949, 45 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 050, 55 гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 137-138). В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 292 000 грн та в частині стягнення з нього судового збору на користь держави у розмірі 2 920 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 141-144). В апеляційній скарзі відповідач ТОВ СК «Альфа-Гарант» посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ТОВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в сумі 78 000 грн та відшкодування витрат на поховання в сумі 16 080 грн, стягнення з ТОВ СК «Альфа-Гарант» судового збору на користь держави у розмірі 940,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 151-156). Позивач не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційні скарги у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін враховуючи наступне. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого виконкомом Ясногірської селищної ради м. Краматорськ Донецької області, ОСОБА_2 , є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 10.03.2022 приблизно о 10 годині 15 хвилин, в світлий час доби водій ОСОБА_1 , маючи при собі посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», керуючи на достатніх правових підставах технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Suzuki New Sx4» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині вулиці Двірцева в м. Краматорську, Донецької області, з боку вулиці Ювілейна, в напрямку нерегульованого перехрестя з вулицею Ярослава Мудрого, на якому йому потрібно було їхати прямо, та яка відносно проїжджої частини вулиці Двірцевої є головною. В той самий час по проїжджій частині вулиці Ярослава Мудрого з боку вулиці Паркової в напрямку вказаного перехрестя, тобто зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_1 , головною дорогою рухався автомобіль марки «Nissan X-Trail» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру, наблизившись до перехрестя вулиць Двірцева - Ярослава Мудрого, не дав дорогу автомобілю марки «Nissan X-Trail» р.н. НОМЕР_2 , що рухався головною дорогою, виїхав на вказане перехрестя, де передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв зіткнення з правою боковою частиною вказаного автомобіля. Відповідно до висновку судової медичної експертизи №107 від 22.03.2022, в результаті даної ДТП водій ОСОБА_3 отримав наступні тілесні ушкодження: поєднана тупа травма грудної клітини та живота, комплекс якої склали крововиливи живота в області епігастрія та передньою поверхні грудної клітини справа, правобічні переломи 4-6 ребер по передній підпахвовій лінії з розривами паріетальної плеври, лівобічні переломи 3-7 ребер по передній підпахвовій лінії, розриви печінки, селезінки, підшлункової залози, брижки тонкої та обідкової кишки, магістральних судин зачеревного простору, що супроводжувалось кровотечою в праву плевральну порожнину (близько 200 мл крові), в черевну порожнину (не менше 500 мл крові) та зачеревний простір, що ускладнилось інфікуванням гематоми зачеревного простору з розвитком гнійно-некротичного запалення (флегмони). Зазначені ушкодження стосовно до живих осіб по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, і знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Краматорським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 року, залишеного без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2023 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» - поліс №207870554. Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи. Так, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Пунктом 2.1 статті 2 Закону №1961-IV визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до частини першої статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Відповідно до статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Статтею 27 Закону №1961-IV визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого. Приписами пункту 27.3. статті 27 Закону №1961-IV встановлено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Аналізуючи зазначені норми Закону, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі №554/858/19 дійшов висновку, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. З огляду на викладене, враховуючи, що позивач є особою, яка за законом має право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю її чоловіка, судом першої інстанції відповідно до вимог пункту 27.3. статті 27 Закону №1961-IV вірно розраховано, що виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час дорожньо-транспортної пригоди загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 78 000,00 грн (6 500,00 х 12 = 78 000,00 грн), яке підлягає виплаті позивачу. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на правомірність відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування моральної шкоди в зв`язку із ненаданням нею Страховій компанії документи, що містять вичерпну інформацію про коло осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування для вирахування частки страхової виплати, яка підлягає виплаті позивачу, а саме Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану, що повинен містити інформацію про батьків та дітей загиблого, а також про перебування ОСОБА_3 на момент смерті у шлюбі, оскільки надання таких документів страховику статтею 35 Закону №1961-IV не передбачено. Клопотань до суду про витребування такої інформації ТзДВ СК "Альфа-Гарант" не заявляло. Про звернення до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування інших, крім позивача, осіб ТДВ СК "Альфа-Гарант" не повідомляло. Також, колегія суддів зауважує, що особи визначені п. 27.3. ст. 27 Закону №1961-IV не були позбавлені права звернутись із самостійними заявами до Страховика. Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на поховання в розмірі 16 080,00 грн, які підтверджуються належними доказами наявними в матеріалах справи. Доводи ТзДВ СК "Альфа-Гарант" щодо незгоди з доказами наданими позивачем на підтвердження витрат на поховання колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані доводи фактично зводяться до переоцінки вказаних доказів, разом з тим, оцінка доказів є виключно прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи чинним законодавством не передбачена. Таким чином, доводи апеляційної скарги ТзДВ СК "Альфа-Гарант" не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, викладених в мотивувальній частині оскарженого рішення. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21)). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Судом встановлено, що ОСОБА_2 пережила великий стрес від втрати близької людини. Після смерті чоловіка, у ОСОБА_2 з`явилися проблеми зі здоров`ям, втратила душевний спокій, нормальний сон, апетит, стала роздратованою. Позивач знаходиться у душевній депресії, не знаходить собі місця, не може адекватно сприймати навколишнє середовище, не може адаптуватися до нормального життя. ОСОБА_1 частково відшкодована моральна шкода у розмірі 130 000 грн. Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань перенесених позивачем, яка втратила чоловіка, неможливість поновити попереднє становище внаслідок його загибелі, а також істотність вимушених змін у її житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на її моральному стані, а також враховуючи розмір суми моральної шкоди стягнутої з відповідача ТзДВ СК "Альфа-Гарант", а також добровільну виплату моральної шкоди відповідачем ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача становить 292 000,00 грн (500 000,00 грн - 78 000,00 грн - 130 000,00 грн) є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження моральних страждань, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки сам факт загибелі чоловіка є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача. Доводи скарги про те, що позивач перебувала із загиблим у шлюбі не значний проміжок часу взагалі не свідчить відсутність моральних страждань позивача та жодним чином не може бути головним чинником для зменшення розміру моральної шкоди. Доводи апеляційних скарг, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянти не скористались наданими їм правами, не обґрунтували свої доводи апеляційних скарг, не надали суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційних скаргах зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Воронка Віталія Васильовича та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна