Ухвала КАС ВС № 160/13876/22

УХВАЛА 17 лютого 2025 року м. Київ справа № 160/13876/22 адміністративне провадження № К/990/14195/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 160/13876/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головіна Олена Сергіївна, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Юрко І.В., суддів - Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.) УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач, Украерорух), в якому просив: 1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168); 1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому з 24.02.2022 додаткову винагороду згідно з Постановою № 168 в розмірі 30000 грн щомісячно, а у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовій службі в Збройних Силах України та наказом Міністра оборони України від 02.07.2007 № 634 для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки відряджений до Дніпровського регіонального структурного підрозділу Украероруху із залишенням на військовій службі. Позивач зауважує, що за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби. Проте, відповідачем не виплачується позивачу додаткова винагорода в розмірі 30000, 00 грн, передбачена для військовослужбовців Постановою № 168, яка прийнята на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міноборони. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

4. Згідно з довідкою Дніпровського регіонального структурного підрозділу Украероруху (далі - Дніпровський РСП Украероруху) від 12.08.2021 № 23.3-05/83/05/22 майор ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, відрядженим до вказаного структурного підрозділу для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. 5. 11.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського РСП Украероруху із рапортом, в якому просив виплатити йому грошове забезпечення з 24.02.2022 згідно з Указами Президента України № 64 «Про введення військового стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» та Постановою № 168, як діючому військовослужбовцю ЗСУ.

6. Письмової відповіді на вказаний рапорт від Дніпровського РСП Украероруху не надходило.

7. На звернення позивача щодо виплат, передбачених Постановою № 168 для військовослужбовців, відряджених до Украероруху, Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України листом від 16.08.2022 № 423/В-236/173 повідомив ОСОБА_1 , що поширення положень Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до державних органів, потребує внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104, якою визначено порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій (далі - Постанова № 104). Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. 8.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що виплата щомісячної додаткової винагороди, передбачена Постановою № 168, не розповсюджується на військовослужбовців, відряджених до державних органів, позаяк умови та порядок виплати грошового та матеріального забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовані положеннями Постанови №104.

9. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 рішення суду першої інстанції змінено в його мотивувальній частині, а в іншій частині - залишено без змін. 9.1. Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, в цілому погодившись із результатом вирішення спору про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не входить до переліку міністерств та державних органів, зазначених в пунктах 1 та 2-1 Постанови № 168, а тому означене підприємство не є належним відповідачем у цій справі. У зв`язку з цим суд цієї інстанції констатував, що Постановою № 168 прямо не передбачена виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а відтак останнє не має підстав для нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, визначеної означеною постановою. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Головіна Олена Сергіївна, звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, де просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 10.1. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених у пункті 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 10.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом, касатор послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Постанови № 168 до військовослужбовців Збройних Сил, які були відряджені для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху. 10.3. На переконання касатора, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні його позовної заяви допустили неправильне тлумачення означених правових норм та не застосували положення Постанови № 168, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не врахували, що: 10.3.1. позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, відрядженим до Дніпровського РСП Украероруху для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки, із залишенням на військовій службі, при цьому за умовами Постанови №104 за відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, а виплата грошових коштів проводиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені військовослужбовці; 10.3.2. Постанова № 104 містить пряму заборону на здійснення деяких виплат, військовослужбовцям, що відряджені для проходження військової служби до державних органів, установ та організацій, а саме одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям, в той же час постанова не містить заборони на здійснення інших виплат (надбавок, доплат та винагород); 10.3.3. Постанова № 168, яка є спеціальною в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, прийнята в часі пізніше ніж Постанова №104 та поширює свою дію і на військовослужбовців, які були відряджені для проходження військової служби до Украероруху, на період дії воєнного стану; 10.3.4. грошове забезпечення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, складається не виключно із складових, визначених Постановою № 104, якою передбачено основний, проте не вичерпний перелік умов та порядок виплати грошового забезпечення, який додатково регулюється іншими постановами Кабінету Міністрів України, в тому числі і Постановою №

168. Так, скаржник підкреслює, що він у складі свого грошового забезпечення отримує, зокрема, доплату за таємність, а такий вид додаткового грошового забезпечення передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414. 10.4. Висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на те, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не зазначено в пункті 1 Постанови № 168, а тому не є належним відповідачем у справі, на переконання скаржника, є безпідставними. Касатор уважає, що це не свідчить про відсутність у нього права, як у військовослужбовця, на отримання додаткової винагороди, виплату якої повинно здійснити Державне підприємство повітряного руху, до якого його відряджено для проходження військової служби. 10.5. Поруч із цим скаржник підкреслив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 № 1281, якою створено Об`єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України (далі - ОЦВС; Постанова № 1281), до складу Украероруху входять підрозділи ОЦВС, які комплектуються фахівцями, у тому числі військовослужбовцями Збройних Сил України, відповідно до штатного розпису цього підприємства. Згідно з Положенням про ОЦВС, затвердженого Постановою № 1281, в особливий період керівництво діяльністю підрозділів системи здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил.

11. Ухвалою Суду від 01.05.2023 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду-керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.09.2023 № 1600/0/78-23 (настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з звільненням судді Калашнікової О.В., яка входить до складу постійної колегії суддів), визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25.10.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Позиція інших учасників справи

14. Від Украероруху до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , де відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити в силі з огляду на їх законність та обґрунтованість. 14.1. У цьому відзиві відповідач вказує, що Об`єднана цивільно-військово система організації повітряного руху України повністю інтегрована та є невід`ємною частиною підрозділів Украероруху, до складу яких входить цивільний і військовий персонал та технічні засоби автоматизації, зв`язку, навігації та спостереження, інженерні та інші, які як у мирний час, так і в особливий період, зокрема правового режиму воєнного стану, виконують завдання, визначені Повітряним кодексом України, Положенням про об`єднану цивільно-військову систему, Положенням про використання повітряного простору України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 954, іншими нормативно-правовими актами України з питань організації. 14.2. Відповідач указав, що у зв`язку з численними зверненнями військовослужбовців, відряджених до Украероруху, про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Украерорух з метою вжиття заходів в інтересах цих військовослужбовців звертався з питанням, чи поширюються виплати, що встановлені Постановою № 168 на військовослужбовців, відряджених до Украероруху, до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (16.03.2022 № 36 дек) щодо доцільності та можливості здійснення таких виплат, а також до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (14.07.2022). У відповідь на вказані звернення до Украероруху надійшли листи Департаменту фінансів Міністерства Оборони України, Департаменту соціального забезпечення Міністерства Оборони України, із змісту яких слідує, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, що відряджені до Украероруху здійснюється у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України на підставі Постанови №

104. Виплата додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, на військовослужбовців, що відряджені до Украероруху не розповсюджується. У цих листах також зазначено, що поширення положень Постанови № 168 на вказаних осіб можливе за умови внесення Міністерством економіки України, яке є головним розробником проектів актів Кабінету Міністрів України з питань умов і розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, змін до Постанови № 104. 14.3. Відповідач зауважує, що дійсно Постановою № 168 передбачено чіткий перелік осіб, на яких поширюється додаткова винагорода на період дії військового стану, зокрема і на військовослужбовців, які проходять службу безпосередньо у Збройних Силах України. Однак, цей перелік не передбачає виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які відряджені до інших підприємств, установ та організацій, у тому числі до Украероруху. Отже, на переконання Украероруху, передумовою для виплати спірної винагороди є внесення змін до Постанови № 104 та Постанови №1281, що регулюють порядок, підстави виплат додаткової винагороди. 14.4. Поруч із цим, Украерорух наголошує, що в особливий період підрозділи ОЦВС додатково виконують завдання, визначені наказом Генерального штабу ЗСУ від 29.01.2015 № 22 «Про затвердження Положення про особливості діяльності підрозділів об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період». Керівництво діяльністю підрозділів ОЦВС в особливий період здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил України через ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальника Украероцентру, на якого покладено функцію координації діяльності підрозділів ОЦВС на підставі відповідних наказів. 14.5. Відповідно до Положення про Украероцентр, затвердженого спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства оборони України № 232/348 від 07.07.2016 з питань, пов`язаних з обороною держави та її безпекою у особливий період, Украероцентр функціонально підпорядковується суто Генеральному штабу. 14.6. Відповідач підкреслює, що фактично з дня оголошення в Україні воєнного стану з питань, які стосуються оборони країни та її безпеки ОТУВ та ОУВ, військовослужбовці, які відкомандировані для проходження служби в Украерорусі, підпорядковується у своїй діяльності виключно військовому командуванню у порядку, визначеному наказами та розпорядженнями Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України і жодним чином не підпорядковується в цих питаннях адміністрації Украероруху, яка навіть не має доступу до відповідної військової інформації. 14.7. З огляду на зазначене, виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 відрядженим військовослужбовцям до Украероруху можлива за наявності порядку виплати додаткової винагороди, який має бути визначений керівником відповідного міністерства (в даному випадку керівником Міністерства оборони України), як це передбачено пунктом 2-1 Постанови № 168, а також відповідного наказу військового командира, начальника структурного підрозділу про виплату такої винагороди, як того вимагає пункт 1 цієї постанови. 14.8. Також зауважує, що відповідно до Законів України про державний бюджет на 2020-2023 роки, фінансування витрат на утримання підрозділів ОЦВС для Украероруху в державному бюджеті не передбачено, а саме підприємство не є розпорядником бюджетних коштів, не отримує фінансування з Державного бюджету України, а основним і єдиним його джерелом отримання коштів відповідно до статті 36 Повітряного кодексу України від 19.05.2011 № 3393-VІ є надходження за надання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів цивільної авіації, яке з початком збройної агресії російської федерації повністю відсутнє. 14.9. Таким чином, як зазначає відповідач, виплата спірної винагороди потребує також відповідного фінансування із державного бюджету України для здійснення цих виплат відрядженим військовослужбовцям до Украероруху. Висновки Верховного Суду

15. Оцінюючи доводи касаційної скарги про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи у подібних правовідносинах, де вирішував спірне питання про наявність (відсутність) у військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

16. Так, 06.02.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, як суд першої інстанції, розглянув зразкову справу №640/13029/22 за позовом військовослужбовця, відрядженого до державного органу. У цій справі Суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, визнав протиправними дії Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати на користь позивача - військовослужбовця, відрядженого Міноборони України до Державного космічного агентства України для використання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 24.02.2022 по 17.08.2022, та стягнув з цього відповідача на корить позивача указану додаткову винагороду за означений період, а у задоволенні позовних вимог до інших відповідачів відмовив.

17. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, Суд ствердно відповів на ключове питання спору: «чи наявне у військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168?».

18. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів задоволені, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Постанови № 104.

20. Оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 ухвалена за наслідком апеляційного перегляду рішення, постановленого Верховним Судом у зразковій справі, то саме ця постанова є тим зразком, за яким суди нижчих інстанцій мають застосовувати норми матеріального права у подібних правовідносинах.

21. Водночас в період між ухваленням Верховним Судом рішення від 06.02.2024 у справі № 640/13029/22 та його скасуванням за наслідками апеляційного перегляду постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду за наслідками розгляду касаційних проваджень ухвалені постанови від 29.02.2024 у справі № 320/2090/23 та від 07.03.2024 у справі № 320/10293/22, у яких Верховний Суд застосував до військовослужбовців, відряджених до державних органів, положення пункту 1 Постанови №168 та визнав право цих осіб на передбачену цією постановою додаткову винагороду.

22. Натомість у постанові від 10.10.2024 у справі № 240/21980/22 Верховний Суд застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 640/13029/22.

23. Різниця у суб`єктному складі, яка має місце у справах № 640/13029/22 (№240/21980/22) та № 320/2090/23 (№ 320/10293/22) на наш погляд не зумовлює такого різного правозастосування в частині (не)поширення на військовослужбовців, відряджених до державних органів, положень Постанови № 168, оскільки за змістовним критерієм правовідносини у цих справах є подібними.

24. Отже, беручи до уваги один із указаних висновків, Суд у цій справі буде зобов`язаний відійти від практики, що існує в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

25. На підставі наведеного, приходимо до висновку про наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.02.2024 у справі №320/2090/23 та від 07.03.2024 у справі № 320/10293/22 щодо застосування до військовослужбовців, відряджених до державних органів, положень пункту 1 Постанови №168.

26. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

27. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

28. Колегія суддів у цій справі зазначає, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

29. З огляду на ієрархічний метод подолання колізій правових норм та складність, що виникає при їх практичному застосуванні, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передати зазначену справу на розгляд судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян.

30. Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

31. Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

32. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

33. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №160/13876/22 на розгляд палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, з ініціативи суду.

34. Вирішуючи клопотання Украероруху про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 160/13876/22, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

35. Обґрунтовуючи подане клопотання Украерорух стверджує, що ця справа містить виключну правову проблему, яка полягає у формуванні єдиної судової практики щодо застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який розмежовує поняття грошового забезпечення та додаткової винагороди під час воєнного стану, та підзаконних актів, впроваджених на виконання положень вказаного Закону, які не містять чіткого законодавчого механізму реалізації військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ, організацій, свого права на додаткову винагороду під час воєнного стану. Фундаментальне значення справи № 160/13876/22, на думку відповідача, полягає у потребі висновку суду щодо застосування положень Постанови № 168 в контексті обов`язків нарахування та виплати додаткової винагороди, та, зокрема, відсутності врегульованого діючим законодавством України обов`язку державного комерційного підприємства, до якого відряджені військовослужбовці, нараховувати та виплачувати таку винагороду під час воєнного стану. Украерорух звертає увагу на те, що визначаючи право військовослужбовців під час воєнного стану на додаткову винагороду, Постанова № 168 не містить вказівок на те, що таке право військовослужбовця кореспондується з обов`язком державного підприємства, до якого може будити відряджений військовослужбовець, виплачувати цю винагороду. За таких обставин Украерорух вважає, що є підстави для передачі справи до Великої Палати Верховного Суду в порядку частини п`ятої статті 346 КАС України.

36. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

37. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі № 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак: 37.1. справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; 37.2. встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; 37.3. існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; 37.4. існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: 37.5. немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; 37.6. невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; 37.7. встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; 37.8. наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

38. Отже, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

39. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

40. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закон № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

41. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

42. Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.

43. Ураховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що зазначені у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створюють підстави для передачі на розгляд Великій Палаті Верховного Суду справи № 160/13876/22.

44. З огляду на це клопотання Украероруху про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 345, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про передачу справи № 160/13876/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. Справу № 160/13876/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Судді Верховного Суду