Постанова Черкаський апеляційний суд № 691/1224/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/59/25 Справа № 691/1224/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Подорога Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2025 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану на постанову Городищенського райсуду Черкаської обл. від 14.11.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має середню освіту, працює водієм, не одружений, прожи- ває АДРЕСА_1 , притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., - В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 21.10.2024 р. о 21:48 год. керував автомобілем DAF XF 105.460, р/номер НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX KIS3WA, р/номер НОМЕР_2 , по вул. Асфальтна у с. Валява Черкаської обл. у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alcotest Drager 6810», результат тесту позитивний 0,96 ‰, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення у його діях. Клопотання про поновлення строку обґрунтовує тим, що лише 18.11.2024 р. на офіційному веб-сайті побачив, що надано загальний доступ до судового рішення, копія судового рішення після судового засідання йому не надавалася, після судового засідання не висилалася йому, а тому пропустив строк на подання апеляційної скарги з поважних причин. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на його думку протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам закону, а тому без усунення недоліків розгляд справи був неможливий. Протокол про адмінправопорушення не містить інформації про конкретне місце вчинення правопорушення, зазначено лише вулицю та населений пункт, не вказано номер будинку, район, що унеможливлює суд пересвідчитися у підсудності справи саме Городищенському райсуду Черкаської обл. Зауважує, що доданий до справи запис з нагрудного відеореєстратора DSJ 21100200 є неналежним та недопустимим доказом, а саме доказ не засвідчений електронним цифровим підписом, що тягне за собою визнання доказу неприпустимим і є підставою для скасування судового рішення. При цьому суд не звернув уваги на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 липня 2018 р. № 904/8549/17, за якою незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до вимог ст. 258 КУпАП постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Матеріали справи містять дані про отримання копії рішення від 14.11.2024 р. ОСОБА_1 лише 22.11.2024 р. та 25.11.2024 р. він подав апеляційну скаргу до суду (а. пр. 14), але апеляційний суд зауважує що строк на оскарження апелянт не пропустив, а тому зазначений строк поновленню не підлягає. Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724 1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов`язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить. Ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 8.11.2005 р., в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 3.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003). Згідно ч. 1 ст. 2772 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адмінвідповідальності, вручається не пізніш як за 3 доби до дня розгляду справи в суді, у ній зазначаються дата і місце розгляду справи. Правопорушник ОСОБА_1 протягом тривалого часу до суду апеляційної інстанції не з`являвся, про дату і час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом SMS-повідомлення у додатку «Viber», які він отримував на мобільний номер телефону зазначений ним в заяві про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SМS-повідомлення (а. пр. 7), крім того суд апеляційної інстанції направляв судову повістку на домашню адресу апелянта. Судову повістку отримав його батько ОСОБА_2 (а. пр. 27). Будь яких заяв або клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, або про розгляд апеляційної скарги без нього ОСОБА_1 суду не надавав, тому апеляційний суд вважає, що останній належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги та можливість розглянути справу без участі правопорушника. Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП. Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі. Суд першої інстанції правильно встановив, що 21.10.2024 р. о 21:48 год. по вул. Асфальтна у с. Валява Черкаської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем DAF XF 105.460, р/номер НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX KIS3WA, р/номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місті зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alcotest Drager 6810», результат тесту позитивний та склав 0,96 ‰, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР 1 № 155885 від 21.10.2024 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні. ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень під час складання протоколу та отримання копії протоколу, але це є його правом та отримав тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Що свідчить про те, що останній обізнаний про те, з яких підстав стосовно нього складено протокол про адмінправопорушення; актом огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 (а. пр. 6), відповідно до якого в нього встановлені ознаки алкогольного сп`яніння різкий запах алкоголю з порожнини рота, що і стало підставою для пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння; додатком до протоколу роздрукованим чеком від 21.10.2024 р., тест № 3891 результат 0,96 ‰ (а. пр. 5); відеозаписом з нагрудної відеокамери працівника поліції (а. пр. 3), долученими до матеріалів справи. На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими. На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений судом апеляційної інстанції, зафіксовано, як працівники поліції на патрульному автомобілі догнали автомобіль DAF XF 105.460, р/номер НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX KIS3WA, р/номер НОМЕР_2 , в населеному пункті. Підставою для зупинки зазначеного автомобіля стало те, що у поліцейських були підозри про можливе порушення водієм ПДР України, а саме керування автомобілем водієм у стані алкогольного сп`яніння. Поліцейські пропонують водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного приладу на місці зупинки, на що водій погоджується і з другої спроби продуває спецприлад, який показує позитивний результат 0,96 ‰, і хоча водій не погоджується з результатом огляду на місці, бажання їхати до медичного закладу не висловив, поліцейські перейшли до процедури складання документів, роз`яснили права і обов`язки водію. Після перегляду відеозапису події, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням інструкцій. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам закону, а саме не містить інформації про конкретне місце вчинення правопорушення, зазначено лише вулицю та населений пункт, не вказано номер будинку, район, що може викликати сумніви у підсудності справи Городищенському райсуду Черкаської обл., тому що у протоколі про адмінправопорушення вказано місце його складання, а саме: Черкаська обл., Черкаський р-он, с. Валява, що відноситься до територіальної підсудності саме Городищенського райсуду Черкаської обл. Доводи апеляції про те, що доданий до справи відеозапис з нагрудного реєстратора DSJ 21100200 є неналежним та недопустимим доказом, тому що відеозапис не засвідчений електронним цифровим підписом, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, тому що норми чинного КУпАП не встановлюють обов`язкової вимоги застосовувати норми Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» до доказів, які долучаються працівниками поліції до протоколів про адмінправопорушення. Обов`язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів, достатній для розгляду справи в суді. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії». Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами. Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження. ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України. Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Городищенського райсуду Черкаської обл. від 14.11.2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Белах А.В.