Постанова Черкаський апеляційний суд № 691/392/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/298/24 Справа № 691/392/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Подорога Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2024 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В. за участю правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Новікова Ю.А. на постанову Городищенського райсуду Черкаської обл. від 23.04.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Го- родище Черкаської обл., має вищу ос- віту, не одружений, працює операто- ром мойки ФОП, проживає АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами, строком 1 рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн., В С Т А Н О В И В: Згідно постанови суду першої інстанції, 22.03.2024 р. о 11:30 год. в м. Городище по вул. Гагаріна Черкаської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-21099, р/номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису нагрудного реєстратора, від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі його іншому водієві, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду захисник Новіков Ю.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, суд не звернув уваги на те, що правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатися, на що звертав увагу Пленум Верховного Суду в п. 27 Постанови від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адмінправопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Відеозапис долучений до матеріалів справи доказів керування ОСОБА_1 автомобіля не містить. Згідно правових висновків Верховного Суду поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи, та, як наслідок, вимагати огляд на стан сп`яніння (рішення від 15.03.2019 р. справа № 686/11314/17; від 23.10.2019 р. справа № 357/10134/17), а тому провадження по справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адмінправопорушення. Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши правопорушника ОСОБА_1 , який підтримав апеляційні вимоги, просив їх задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адмінправопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмінправопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адмінправопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинене адмінправопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмінвідповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та іншими. Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вищевказані вимоги закону місцевим судом дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується зібраними у справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суд вжив заходи для всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_2 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується: протоколом про адмінправопорушення серії ААД № 000548, яким зафіксовані обставини вчинення адмінправопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 22.03.2024 приблизно об 11:30 год. керував автомобілем ВАЗ-21099, р/номер НОМЕР_1 , в Черкаській обл. у м. Городище по вул. Гагаріна з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився (а. пр. 2); відеозаписом з нагрудного реєстратора події, яким зафіксовано вимогу поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі та відмову останнього від такого огляду (а. пр. 6); направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.03.2024 р. (а.пр.3). В протоколі про адмінправопорушення ОСОБА_1 власноруч виклав такі пояснення: «З порушенням згідний, вину визнаю, в подальшому зобов`язуюсь не вчиняти подібного», які він засвідчив своїм підписом, в направленні на огляд водія останній також підтвердив відмову від проходження оглядом своїм підписом. Фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені цілком вірно, а доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах достатніх, належних та допустимих доказів його вини, твердження що від проходження огляду він не відмовлявся є необґрунтованими. Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд дійшов висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою поліції факту відмови водія ОСОБА_1 22.03.2024 р. об 11:30 год. від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони, що і стало підставою для складання відносно нього протоколу про адмінправопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена зібраними та перевіреними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, та які узгоджуються між собою та у своєму взаємозв`язку і у своїй сукупності повністю доводять вину останнього. Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп`яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов`язаний пройти огляд, цей обов`язок покладений на нього п. 2.5 ПДР України. Обов`язки водія транспортного засобу, як суб`єкта правовідносин це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 відмовився виконати законну вимогу працівника поліції та пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду. Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених ст. ст. 33, 34 та 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника, є спів розмірним до вчиненого і справедливим. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постанову суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тому що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів і без надання їм належної оцінки, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з матеріалів провадження, зокрема з відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, що становить склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судом встановлено, що підстави для огляду водія на стан сп`яніння виникли у поліцейського об 11: 50 год., що відображено у відповідному направленні. Проходження ОСОБА_1 наркологічного дослідження (СITO TEST) комбінований тест № 10 від 22.04.2024, проведений на підставі самозвернення о 14:30 год. в КНП «Городищенське МО», результат дослідження негативний, то суд обґрунтовано зауважив, що проходження самостійного огляду ОСОБА_1 о 14:40 год., тобто через 2:50 год. є порушенням вимог Інструкції, а тому результат наркологічного дослідження є недопустимим доказом у справі. Пунктом 9 р. ІІ Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Тому, безпідставними апеляційний суд вважає доводи скарги про те, що працівники поліції допустили порушення порядку та інструкцій направлення водіїв транспортних засобів на огляд з метою виявлення стану сп`яніння. Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки проходження такого огляду є обов`язком водія. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Таким чином, з урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а постанова суду є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає. Будь-які докази відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і захисником та правопорушником суду апеляційної інстанції не надані. Під час апеляційного перегляду апеляційним судом встановлена відсутність підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд вірно застосував норми матеріального права, без порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим судом повно та всебічно досліджені матеріали справи. Порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Городищенського райсуду Черкаської обл. від 23.04.2024 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Новікова Ю.А. залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Белах А. В.