Постанова Одеський апеляційний суд № 946/5960/24

Номер провадження: 33/813/497/25 Номер справи місцевого суду: 946/5960/24 Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П. Доповідач Кравець Ю. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасанової Л.Я. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2024 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП установив Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605.60 грн. Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: ОСОБА_1 21.07.2024 року о 22 год. 40 хв. по вул. Єдності біля буд. №141 в м. Ізмаїлі Одеської області керував автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом Schmitz Gotha, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, адвокат Байдак І.О. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції та просить скасувати постанову у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне: - матеріали справи не підтверджують факту керування автомобілем; - відеозапис долучений до матеріалів справи не містить хронологію та суть подій, що мали місце 21.07.2024 року; - працівники поліції не роз`яснили права передбачені ст. 63 Конституції України, та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння; - до матеріалів справи не долучено документів, що підтверджують належний стан технічного засобу «Alcotest», зокрема сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Також, ОСОБА_1 просить врахувати, що він на волонтерських засадах допомагає батальйону безпілотних систем ІІІ-ї ОШБ доставляти вантаж подвійного призначення (комплектуючі до систем та інше), і позбавлення права керування позбавить його такої можливості. Крім того, апеляційна скарга містить в собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якому апелянт зазначає, що постанова суду не була йому надіслана, дізнався про існування та ознайомився зі змістом постанови суду лише 25.12.2024 року та відразу звернувся з апеляційною скаргою. Розгляд справи проведено без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до судового засідання не з`явився, при цьому, надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Що стосується доводів про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом встановлено таке. Згідно положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Як вбачається з матеріалів судової справи, ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, про існування оскаржуваного рішення дізнався лише 25.12.2024 року через портал «Судова влада». З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що останньому була вручена або надіслана судом першої інстанції копія оскарженої постанови в передбачений законом строк, а тому матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не спростовують. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність оскарженої постанови, судом встановлено таке. Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №536796 від 21.07.2024 (а.с. 1) ), відповідно до якого 21.07.2024 року о 22 год. 40 хв. по вул. Єдності біля буд. №141 в м. Ізмаїлі Одеської області керував автомобілем «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом Schmitz Gotha, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів (а.с.3); - направленням на огляд водія транспортного засобу від 21.07.2024 (а.с. 2); - поясненням свідка ОСОБА_2 від 21.07.2024 року (а.с. 4); - диском з відеофіксацією події (а.с. 6). Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція). Згідно з ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 розділу 1 Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. Зокрема, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану в порядку медичного огляду у відповідному медичному закладі. Тому, у випадку наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу знаходиться у стані сп`яніння, водій, на вимогу поліцейських за положеннями пункту 2.5 ПДР України, зобов`язаний пройти медичний огляд. Отже, законодавством не передбачено право водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. Проте, вимоги зазначеного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи. За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 21.07.2024. Зокрема, відеозапис розпочинається з моменту прибуття працівників поліції на блокпост «Лощинівка», де військовослужбовець НГУ ОСОБА_2 , який повідомив, що був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , в якого були виражені ознаки алкогольного сп`яніння, для з`ясування обставин події були викликані працівники поліції, про що військовослужбовці відразу повідомили водія. Після прибуття, в ході спілкування з водієм, поліцейський повідомив ОСОБА_1 про підозру перебування його у стані алкогольного сп`яніння, наголосивши ознаки такого сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, на неодноразові пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою алкотестеру чи в закладі охорони здоров`я, водій зазначив, що не бажає проходити огляд на стан сп`яніння, роз`яснення поліцейським наслідків відмови від проходження огляду, при цьому, водій ОСОБА_4 зазначив, що все знає. Поліцейським були роз`яснені права водію та складено протокол про адміністративне правопорушення, при цьому, ОСОБА_1 повідомив працівника поліції, що свої процесуальні права йому відомі, оскільки він раніше працював в органах внутрішніх справ. Співробітником поліції, ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу та датою його розгляду, при цьому, останній відмовився від підпису в протоколі та від надання пояснень. Зазначені обставини, спростовують посилання апелянта, стосовно того, що відеозапис долучений до матеріалів справи не містить хронологію та суть подій, що мали місце 21.07.2024 року, та те, що працівники поліції не роз`яснили права передбачені ст. 63 Конституції України, та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Відтак, наявний відеозапис в цілому відображає послідовність дій поліцейських. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Вказаний відеозапис є належним доказом, оскільки на ньому чітко зафіксований факт неодноразових пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння та відмова водія від проходження такого огляду. Вказані обставини у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин фактичної відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи. Посилання апелянта, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд, спростовуються наявними відеозаписами. Так, поведінка ОСОБА_1 , що зафіксована на відеозаписі, була спрямована на небажання проходити освідування та свідчить про те, що він уникав проходження огляду на стан сп`яніння. Посилання апеляційної скарги стосовно того, що матеріали справи не підтверджують наявність перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими, оскільки відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується не перебування в стані алкогольного сп`яніння, а відмова особи яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, та підтверджується сукупністю доказів долучених до матеріалів справи. Апеляційний суд приймає доводи апеляційної скарги матеріали справи не підтверджують факту керування автомобілем, проте, зауважує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підтверджується поясненнями військовослужбовця НГУ ОСОБА_2 , який повідомив, що був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , крім того, на місці зупинки, під час перевірки документів, та складання адміністративних матеріалів, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечувався. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 на волонтерських засадах допомагає ЗСУ водночас, звертає увагу на те, що закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За наведених обставин, призначене місцевим судом стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є достатнім для критичного усвідомлення правопорушником протиправності свого вчинку, в достатній мірі слугуватиме його вихованню, а також запобігатиме вчиненню ним нових правопорушень у сфері дорожнього руху. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним. Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2024 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець