Постанова 4819 № 766/15902/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 11 лютого 2025 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/15902/20 Номер провадження: 22-ц/819/158/25 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Склярської І.В., суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2024 року (під головуванням судді Скрипніка Л.А.), у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 22.11.2016. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 22 500,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунком. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбаченим договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Відповідачем порушено зобов`язання за кредитним договором. Станом на 24.09.2020 відповідач має заборгованість у розмірі 22 251,71 грн., яка складається з наступного: 17 694,86 грн. - заборгованість за тілом кредит, 4556,85 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 22 251,71 грн. станом на 24.09.2020 та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2024 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Суд постановив: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22.11.2016 року № б/н станом на 24.09.2020 року у сумі 22 251 (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят одна) гривень 71 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення,яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Аргументи учасників справи (1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Особа, яка подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, послалася на наступні обставини. Так, 22.11.2016 між нею та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого вона отримала у користування кредитну картку НОМЕР_1 із встановленим лімітом кредитних коштів 1 000 грн., з подальшим збільшенням до 20 000 грн. 28.01.2020 кредитний ліміт на її новій картці (взамін втраченої) було збільшено до 22500 грн, про що вона обізнана не була. Судом першої інстанції не враховані наведені нею обставини про її звернення до поліції у січні 2020 року, з приводу крадіжки гаманця та банківської картки, виданої ПриватБанком. З відповідною заявою вона звернулася до банку, де її видали нову банківську картку та порекомендували звернутися до поліції. ОСОБА_1 зазначає, що дії працівників поліції з приводу розгляду її заяви не призвели до її позитивного очікування щодо встановлення особи, яка вкрала в неї банківську картку, шляхом дослідження записів з камер спостереження банкомату, розташованого в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . На її думку, банк повинен був надати суду докази того, що саме вона знімала кошти в банкоматі, проте він жодним чином не надав відповідної допомоги їй, як клієнту банку після повідомлення про крадіжку банківської картки, а навпаки вважає її відповідальною за наслідки протиправних дій невстановленої особи. Отже, вважає, що суд ухвалив рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи. Позиція інших учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Рух апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції 26 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 30 грудня 2024 року ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху та витребувано матеріали справи. Скаржнику надано строк для усунення недоліків, а саме - для надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 153 грн., або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір». 06 січня 2025 року, на виконання ухвали суду, надійшла заява ОСОБА_1 08 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до суду апеляційної інстанції. 09 січня 2025 року ухвалою апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами. 20 січня 2025 ухвалою апеляційного суду справу призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами. Інформація про дату розгляду справи (20.01.2025) оприлюднена на офіційному веб-сайті Херсонського апеляційного суду. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (тут і далі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. (п. 14.12). Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк (п. 14.14.). Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI "Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами констатував, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Відповідно до частини першої - другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги або заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані підтверджуються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22.11.2016 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 22.11.2016 про приєднання до Умов та Прави надання банківських послуг у Приват Банку (а.с.14). Сторонами підтверджено, що згідно цієї заяви Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заява не містить будь-яких умов кредитування; та в ній зазначено, що позичальниця згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання послуг (а.с.14). Також з матеріалів справи вбачається, що 19.12.2017 ОСОБА_1 підписала документ без назви у якому наявна інформація про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація щодо штрафів та зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 03.01.2018 (а.с.15-16). Банком надана довідка про те, що в межах підписаного кредитного договору б/н ОСОБА_1 були надані кредитні картки: 01.04.2017 НОМЕР_1 та 28.01.2020 НОМЕР_2 (а.с.12). Надана банком довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) свідчить про старт карткового рахунку з 01.04.2017 та кредитний ліміт з 19.12.2017 20 000 грн., з 28.01.2020 22 500 грн. (а.с.13). Виписка за договором б/н по банківському рахунку містить інформацію про встановлення 19.12.2017 кредитного ліміту в сумі 20 000 грн. та початку користування коштами з 23.01.2018 (а.с.83-85). 26.01.2020 о 17:54:35 внесено в ЄРДР відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 , про те, що 26.01.2020 близько 09:45 біля магазину АТБ, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , невідома особа вчинила крадіжку гаманця заявниці, в якому знаходилась банківська картка « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з якої в подальшому зняли грошові кошти (№ НОМЕР_3 ) (а.с 123,160). Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 28.08.2020, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020230040000299 від 26.01.2020 закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Мотивувальна частина постанови містить висновок, що в ході доручення слідчого оперативними співробітниками не надалось можливим встановити чи спростувати факт причетності конкретної особи до кримінального правопорушення; під час досудового розслідування ніколи не може бути виключено факт втрати майна, речей, документів або грошей шляхом легковажного ставлення до них (а.с.125,161). Виписки по банківському рахунку надані позивачем та відповідачкою (а.с. 83-85, 124), містять банківські операції від 25.01.2020 про поповнення рахунку на 10 грн. та від 26.01.2020 про зняття готівки у банкоматі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , на суму: 1000 грн; 1000 грн.; 3000 грн; 5000 грн; 4000 грн. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідачки до банку з заявою про крадіжку банківської картки, блокування картки одразу після виявлення її зникнення. Матеріали справи свідчать про здійснення банківських операцій по зняттю готівки безпосередньо у банкоматі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , тобто шляхом фізичного застосування банківської картки, що без застосування ПІН коду, або телефону відповідачки неможливо. Проте, про крадіжку ПІН-коду банківської картки чи телефону, які використовуються при знятті коштів у банкоматі із застосуванням банківської картки, відповідачкою не повідомлялося і не доводилося. Таким чином, наведені обставини, доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті банківської картки, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а отже, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Відповідачкою не спростовано, що заборгованість за тілом кредиту складає 17 694 грн. 86 коп. А її доводи про відсутність заборгованості, внаслідок крадіжки банківської картки, спростовуються вищенаведеним. Разом з тим, перевіряючи розрахунок заборгованості, суд першої інстанції мав також здійснити його перевірку на відповідність умовам укладеного кредитного договору щодо нарахування відсотків за користування кредитним коштами. З матеріалів справи вбачається що підписана 22.11.2016 сторонами анкета-заява умов щодо відсоткової ставки не містить, а підписаний відповідачкою документ від 19.12.2017 з визначенням розміру відсоткової ставки за користування кредитним коштами, був чинним та зберігав актуальність щодо наведеній в ньому інформації до 03.01.2018. Слід зазначити, що виписка по рахунку надана банком відповідачці по кредитній картці № НОМЕР_1 з датою її відкриття 01.04.2017, містить посилання банку «угода №SAMDNWFCO00039579523 від 19.12.2017» (а.с.124). Судова колегія застосовує у спірних правовідносинах висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Сукупність наведених обставин унеможливлює дійти висновку про обґрунтованість нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 4 556 грн. 85 коп., стягненню не підлягає. Анкета-заява також не містить умов сплати комісії за зняття коштів, а отже відраховані банком суми комісії за зняття коштів та відсотки за користування коштами сплачені позичальником відповідно до виписки по рахунку наданому банком, підлягають врахуванню при визначені розміру заборгованості за тілом кредиту. А саме, суми комісії за зняття коштів: 07.07.2019 - 7 грн: 05.04.2018 12 грн; 17.04.2019 12 грн.; 26.01.2020: 47 грн, 47 грн., 120 грн., 120 грн, 200 грн., 160 грн. на загальну суму 725 грн. та відсотки: 01.08.2018 33,78 грн, 01.09.2018 32,26 грн; 01.10.20918 - 34, 26 грн; 01.11.2018 - 24,85 грн., 01.01.2019 46, 34 грн., 01.02.2019 - 38,19 грн, на загальну суму 209, 68 грн., а всього на суму - 934,68 грн. Таким чином, аналіз вищенаведених доказів, наданих позивачем, свідчить про те, що анкета-заява від 22.11.2016 без зазначення в ній розміру відсотків за користування кредитними коштами, комісії, підписана позичальником 19.12.2017 інформація з актуальністю лише до 03.01.2018, унеможливлює стягнення заборгованості за процентами кредиту в сумі 4 556 грн. 85 коп. за договором б/н від 22.11.2016, а сплачена сума комісії та відсотків у вищенаведених розмірах та на загальну суму 934 грн. 68 коп. підлягає врахування при визначені розміру заборгованості за тілом кредиту, шляхом його зменшення на зазначену суму. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Наведені обставини, норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги надають підстави дляскасування судового рішення в частині підстав стягнення процентів за користування кредитом, виклавши в редакції цієї постанови; та зміні цього ж рішення в частині визначеної до стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.11.2016 № б/н в сумі 22 251 грн. 71 коп., зменшивши її до суми 16 760 грн. 18 коп. Щодо судових витрат Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов задоволено на 75,32%, отже, стягнута судом першої інстанція сума судового збору за подання позову має бути зменшена з 2 102 грн. до 1 583 грн 23 коп. За подання апеляційної скарги, апелянтом сплачено судовий збір в сумі 3 153 грн. (а.с.172), часткове задоволення апеляційної скарги є підставою для часткового стягнення судового збору з позивача, а саме в сумі 778 грн. 16 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2024 року в частині підстав стягнення процентів за користування кредитом - скасувати, виклавши в редакції цієї постанови; це ж рішення - змінити: в частині визначеної до стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.11.2016 №б/н в сумі 22 251 грн. 71 коп., зменшивши її до суми 16 760 грн. 18 коп. та в частині визначеного до стягнення судового збору в сумі 2 102 грн, зменшивши його до 1 583 грн. 23 коп. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 778 грн 16 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови суду складено 11 лютого 2025 року. Головуючий І.В. Склярська Судді: Л.П. Воронцова В.В. Майданік