Постанова Одеський апеляційний суд № 523/22797/23

Номер провадження: 22-ц/813/2404/25 Справа № 523/22797/23 Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 06.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю.П., Карташова О.Ю., учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішенняПриморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Бондар В.Я., в м. Одеса, за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, в обґрунтування якого зазначило, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає відповідач. Станом на 01.06.2023 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який відкрито відповідачу, існує заборгованість у сумі 25777,90 гривень. Згідно ст.ст. 68, 162 ЖК України та п.30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний здійснювати оплату за надану йому теплову енергію щомісячно. Проте, свої зобов`язання відповідач не здійснює, в наслідок чого виникла заборгованість. Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію в сумі 25777,9 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 22 серпня 2024 року позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію в розмірі25777,90грн та судовий збір у розмірі 2684 грн. Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідач як власник квартири, отримавши послуги з опалення та гарячого водопостачання від позивача, своєчасно не оплачує їх вартість, у результаті чого за його особовим рахунком існує заборгованість за період з жовтня 2019 року по червень 2023 року у розмірі 25777,90 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач недобросовісно подав цей позов та безпідставно просив стягнути з відповідача 25777,90 грн, оскільки вказана заборгованість сплачена відповідачем, а саме 20 березня 2024 року сплачено 4999,00 грн, у квітні 2024 року - 15000,00 грн муніципальної допомоги, 15 травня 2024 року - 4950,00 грн та 16 травня 2024 року - 4950,00 грн, що підтверджується квитанціями. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.11.2024 року позивачу роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги позивач отримав 07.01.2025 року о 17:56:42 годині, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Копію ухвали про відкриття провадження представник відповідача отримав 01.11.2024 року о 21:14:40годині в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання у розмірі 25777,90 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як власник квартири, отримавши послуги з опалення та гарячого водопостачання від позивача, своєчасно не оплачує їх вартість, у результаті чого за його особовим рахунком існує заборгованість за період з жовтня 2019 року по червень 2023 року у розмірі 25777,90 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення з огляду на наступне. Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким обліковуються надані відповідачу послуги з теплопостачання. Згідно реєстру нарахувань та оплат по абоненту за особовим рахунком № НОМЕР_1 нарахована заборгованість станом на 01.06.2023 року в розмірі 25777,90 грн. Згідно відповіді № 751701 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.08.2024 року, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 10.10.2006 року. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно п. 6, 13 ст. 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до частини першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Пунктом 1 частини 1, пунктом 5 частини 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та відповідний обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за опалення та гаряче водопостачання, яка виникла станом на 01.06.2023 року у розмірі 25777,9 грн. З реєстру нарахувань та оплат по абоненту за особовим рахунком № НОМЕР_1 , складеного позивачем, вбачається, що заборгованість відповідача з листопада 2019 року по травень 2023 року включно складає 2577,90 грн, відповідачем в жовтні 2020 року здійснено оплату у розмірі 4000 грн. Зазначений розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, власного розрахунку, або доказів на його спростування, чи проведення їх за невідповідними тарифами не надано. Відповідач не звертався з претензіями до позивача щодо ненадання або надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості послуг. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованимвисновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з опалення та гарячого водопостачання, яка виникла станом на 01.06.2023 року у розмірі 25777,90 грн, оскільки відповідач як власник квартири, отримавши послуги з опалення та гарячого водопостачання від позивача, своєчасно не оплачує їх вартість, у зв`язку з чим виникла заборгованість. В апеляційній скарзі скаржник посилається на обставини сплати заборгованості за опалення та гаряче водопостачання в повному обсязі, на підтвердження вказаних доводив апеляційної скарги надає копії квитанцій. Проте, зазначаючи в апеляційній скарзі, що про оплату свідчать копії квитанцій та рахунки позивача за квітень 2024 року, де відображений розмір перерахованої муніципальної допомоги, та надаючи їх до апеляційної скарги, скаржник як в апеляційній скарзі, так в окремій заяві не заявляє клопотання про доручення до матеріалів справи нових доказів та відсутнє клопотання про поновлення строку на подання зазначених доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Положеннями ч. 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Із матеріалів справи вбачається, що Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 18.01.2024 року прийняв позовну заяву за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання до розгляду в спрощеному позовному провадженні та відкрив провадження, призначив судове засідання на 29 лютого 2024 року на 11 год. 00 хв. 29 лютого 2024 року представником відповідача адвокатом Риженко Д.О. до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку на подання відзиву на позовну заяву. Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 29.02.2024 року передав цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання до Приморського районного суду м. Одеси. Ухвалою від 20.03.2024 року Приморський районний суд м. Одеси прийняв до розгляду справу та призначив судове засідання на 13 травня 2024 року на 13 год. 00 хвилин. У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи відкладено на 17.06.2024 року о 10 год. 30 хвили. З журналу судового засідання від 17.06.2024 року вбачається, що представник відповідача Риженко Д.О. приймав участь в судовому засіданні. 12.07.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд подав відзив на позовну заяву, а 19.08.2024 року звертався до суду із клопотанням про доручення доказів. Проте, зазначені документи не містять інформації стосовно сплати відповідачем заборгованості, так і не містять доказів сплати зазначеної заборгованості. Зазначені обставини свідчать про те, що представник відповідача приймав участь у розгляді справи, звертався із клопотаннями під час розгляду справи в суді першої інстанції, отже мав можливість долучити до матеріалів справи докази, які додані до апеляційної скарги. При цьому скаржником в апеляційній скарзі не викладені обставини та не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції вказаних доказів з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів не приймає і не досліджує надані до апеляційної скарги квитанції. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2024 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 лютого 2024 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко О.Ю. Карташов