LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824753/24392/19

від 24.06.2021 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8403/2021 Справа № 753/24392/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 24 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Трусової Т.О. в м. Київ 10 лютого 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В грудні 2019 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 87544,84 грн., яка складається з заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 34978,07 грн. (за період до 30 квітня 2018 року), 22783,13 грн. (за період з 01 травня 2018 року), за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8680,29 грн. (за період до 30 квітня 2018 року), 15244,44 грн. (за період з 01 травня 2018 року), інфляційну складову боргу 2750,48 грн. та 3 % річних у розмірі 1309,75 грн. (за період до 30 квітня 2018 року), інфляційну складову боргу 1094,13 грн. та 3 % річних у розмірі 704,55 грн. (за період з 01 травня 2018 року), покласти на відповідача судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким позивач набув права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, отриманих кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. За цим договором позивач набув права вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 43658,36 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 34978,07 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8680,29 грн.) за адресою АДРЕСА_1 , а також право вимоги будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством, додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші, нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору, нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювалось на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 позивача КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності, виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго», яке продовжує бути таким постачальником таких послуг після ПАТ «Київенерго». Відповідач з 01 травня 2018 року не сплачувала своєчасно послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 вересня 2019 року складає 38027,57 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 22783,13 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 15244,44 грн.). Інфляційна складова боргу за цей період становить 1094,13 грн., а 3 % річних - 704,55 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача борг за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в загальному розмірі 87544,84 грн., а також судові витрати 1921 грн. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильну оцінку доказів, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що була власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , у якій і була зареєстрована до 25 квітня 2013 року, за договором купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2013 року вона продала квартиру ОСОБА_3 і з зазначеного часу не користується комунальними послугами за цією адресою, в тому числі наданими позивачем послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а тому жодної заборгованості у неї виникнути не могло, вона не є належним відповідачем у даній справі і до неї не можуть бути пред`явлені вимоги щодо комунальних послуг, які надавались власнику квартири за адресою АДРЕСА_1 . Від позивача КП «Київтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві повторно викладав обставини, якими обґрунтовано вимоги позовної заяви, зазначив, що відповідач є споживачем комунальних послуг за вказаною адресою, тобто особою, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб, таким чином, згідно з наведеними в позові нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. З заявами про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води або з заявами про надання неякісних послуг відповідач у встановленому законом порядку не зверталася. Тому слід вважати, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 в період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, а тому позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо сплати спожитих послуг. Вказував, що відповідач жодних заперечень чи/або відзив на позовну заяву щодо неотримання/ненадання/не користування послугами з централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 не надсилала, а тому зобов`язана оплатити спожиті нею послуги централізованого опалення, а позивач має право вимагати від неї обов`язку щодо оплати наданих послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає. Судом встановлено, що згідно статуту КП «Київтеплоенерго» підприємство утворено рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року № 9/66 та віднесено до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету м. Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва (а. с. 69 - 75). Згідно витягу з ЄДРПОУ (а. с. 76 - 78) до основних видів діяльності КП «Київтеплоенерго» відноситься за КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 грудня 2017 року № 1693 визначено КП «Київтеплоенерго» підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (а. с. 50 - 51). 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів. З укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та у додатку № 2 до цього договору (а. с. 10 - 12). Згідно додатків № 1 та № 2 до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) за цим договором перейшло до позивача в тому числі право вимоги за договором НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , адреса - АДРЕСА_1 , заборгованість за послугами централізованого гарячого водопостачання - 8680,29 грн., за послугами з централізованого опалення - 34978,07 грн. (а. с. 13 - 14). На а. с. 16 - 21, 53 - 55 наявні копії корінців нарядів з жовтня 2015 року по жовтень 2019 року щодо включення та відключення опалення в житловому будинку по АДРЕСА_1 на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів. На а. с. 22 - 48, 60 - 67 наявні копія відомості обліку споживання теплової енергії в будинку за адресою АДРЕСА_1 , з вересня 2015 року по квітень 2019 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону). Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Встановивши, що до позивача за договором № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) перейшло право вимоги заборгованості до споживача житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , а також що відповідно до наданого позивачем розрахунку з травня 2018 року по листопад 2019 року відповідач включно взагалі не здійснювала оплату вартості спожитих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого у неї виникла додаткова заборгованість, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату комунальних послуг в загальному розмірі 87544,84 грн. Разом із тим, судом першої інстанції не встановлено обставини, які мають значення для справи, а саме чи дійсно ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі як споживач послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються позивачем за вказаною адресою. Так, до апеляційної скарги надано копію паспорту ОСОБА_1 з відмітками про реєстрацію місця проживання (а. с. 108 - 109), копію довідки форми 3 від 10 квітня 2013 року (а. с. 110), копію договору купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 111 - 112), інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 113). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача ОСОБА_1 , докази належного повідомлення її про час і місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні, оскільки направлена їй судова повістка повернулася до суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 89), у відповідача не було можливості подати зазначені докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, надані відповідачем докази приймаються апеляційним судом. Із наданих відповідачем договору купівлі-продажу та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що із 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 не є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , а згідно зроблених відміток у її паспорті - з 25 квітня 2016 року за цією адресою не зареєстрована, отже з 2013 року позивач фактично не міг надавати відповідачу відповідні послуги, передбачені умовами договору, а відповідач не міг їх приймати. При цьому розрахунок заборгованості відповідача, наявний в матеріалах справи, складено позивачем за період з 01 липня 2015 року по 20 листопада 2019 року (а. с. 9). Апеляційний суд приймає до уваги, що позивачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин надання відповідачу послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з квітня 2013 року. Таким чином, висновки суду першої інстанції про утворення заборгованості за договором у відповідача ОСОБА_1 є передчасними та помилковими, ОСОБА_1 не є належним відповідачем за даним позовом і позов задоволено судом першої інстанції безпідставно. Доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу, що відповідач не зверталася з заявами про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води або з заявами про надання неякісних послуг, і тому слід вважати, що вказані послуги надавались їй в період виникнення заборгованості, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом, оскільки квартира в будинку, в якому позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, відчужена до періоду виникнення заборгованості іншому власнику, а отже споживання таких послуг не припинилося взагалі, а змінилася лише особа споживача. Апеляційний суд також відхиляє доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідач жодних заперечень або відзивів на позов щодо неотримання, ненадання або некористування послугами за адресою АДРЕСА_1 не надсилала, оскільки такі доводи не спростовують тих обставин, що ОСОБА_1 не може вважатися належним відповідачем за даним позовом. Будь-які докази про обізнаність відповідача про наявність в суді справи про стягнення із неї заборгованості за оплату комунальних послуг в справі відсутні. Виходячи із вищевикладеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатись в силі та підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в позові. Апеляційний суд враховує, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права шляхом звернення із позовом до належного власника квартири, який є відповідальним за порушення прав позивача. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг. Стягнути із Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ пл. І.Франка 5 код ЄДРПОУ 40538421) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати 2881,50 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»