Постанова Вінницький апеляційний суд № 137/1714/24

Справа № 137/1714/24 Провадження № 33/801/95/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2025 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, встановив: Постановою судді Літинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави. Не погодившись з постановою Літинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2024 року, від імені ОСОБА_1 адвокат Бистрицький М. О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та такою, що не відповідає обставинам справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання про визнання відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції недопустимими доказами, та як вони не є безперервними. Крім того, місцевий суд не врахував належним чином та не навів в постанові достатнього обґрунтованого спростування пояснень ОСОБА_1 наданих у судовому засіданні щодо не згоди із проведеним оглядом на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Вказує, що не можуть бути належними і допустимими доказами у справі рапорт поліцейського, акт огляду на стан сп`яніння та протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, місцевий суд здійснив розгляд даної справи у відсутність захисника. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бистрицький М. О. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просять її задовольнити. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що незабезпечення права на захист є порушенням вимог Конвенції щодо розгляду справи. Так, у своєму рішенні від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» Європейський суд з прав людини відмітив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у поєднанні з підпунктами «b» і «c» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що заявниці не було надано можливості підготувати свій захист та ефективно скористатись допомогою захисника. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Надання детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Судом встановлено, що 28.11.2024 між адвокатом Бистрицьким М. О. та ОСОБА_1 укладено договір № 11/11 про надання правничої допомоги під час розгляду даної справи Літинським районним судом Вінницької області та Вінницьким апеляційним судом. Захисником 09.12.2024 до Літинського районного суду Вінницької області подано клопотання про участь у судовому засіданні 26.12.2024 в режимі відеоконференції за межами приміщення суду. Однак місцевий суд залишив поза увагою зазначене клопотання, не прийняв відповідне процесуальне рішення та не повідомив про таке рішення адвоката Бистріцького М. О., що позбавило захисника можливості прийняти участь у судовому засіданні 26.12.2024, а ОСОБА_1 користуватися юридичною допомогою адвоката. Враховуючи вказані вище фактичні обставини справи у взаємозв`язку з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП, виходячи із основних (загальних) засад судочинства, закріплених в Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції порушені права на захист, що унеможливлювало здійснення розгляду справи без участі захисника 26.12.2024. Залишення поза увагою клопотання захисту не відповідало завданням КУпАП, внаслідок чого рішення судді підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права (ст. 268 КУпАП), а апеляційна скарга задоволенню у цій частині. Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи достеменно установлено, що 26.11.2024 о 11 год. 15 хв. на АД М-30, 347 км, водій ОСОБА_1 керував т/з Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, проводився за місцем зупинки за допомогою алкотестера Драгера 7510 arlm-0382, чек 508, результат позитивний 0,45 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №182355 від 26.11.2024, об`єктивно підтверджується доказами в справі, зокрема: роздруківкою приладу Драгер «Alcotest 7510» з результатом тесту 0,45 % - позитивний; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з бодікамер поліцейських № 467762, № 467759. Докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, в сукупності підтверджують вину скаржника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ Про національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п. 6 розділу І Інструкції). За результатами огляду ОСОБА_1 , проведеного за допомогою приладу Драгер «Alcotest 7510» на місці зупинки, виявлено вміст алкоголю 0,45 %, тобто перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування скаржника в стані алкогольного сп`яніння. З даним оглядом скаржник був ознайомлений, як вбачається із відеозапису та підтверджується його підписом на роздруківці. Також працівниками поліції складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу з зазначенням результатів 0,45 %. В акті зазначено, що ОСОБА_1 з результатом згоден, що підтверджується його підписом. Суд відхиляє доводи захисту, що ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений з актом, оскільки чинним законодавством не передбачено, що працівник поліції зобов`язаний вголос оголошувати зміст документа. Натомість з дослідженого відеозапису встановлено, що працівником поліції було оголошено про назву документа, який необхідно підписати ОСОБА_1 , про можливість ознайомитися з ним, а також не чинилися перешкоди останньому ознайомитися з його змістом перед підписанням. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу Драгер «Alcotest 7510» проводився за згодою ОСОБА_1 , який мав можливість, у разі незгоди з використання вказаного приладу пройти такий огляд в медичному закладі. Як встановлено із матеріалів справи, дослідженого відеозапису ОСОБА_1 заперечень щодо проходження огляду не подавав та про свою незгоду із результатами проведеного огляду на стан сп`яніння скаржник не зазначав. Суд відхиляє доводи захисту про те, що визнання відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції недопустимими доказами, та як вони не є безперервними. Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З моменту, коли результат огляду пред`явлено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а останній не висловив незгоди, або заперечень проти такого, огляд вважається закінченим, а працівник поліції переходить до складання протоколу, про виявлене правопорушення. В даній справі встановлено, що відеозапис здійснювався до прийняття працівниками поліції рішення про складання відносно ОСОБА_1 протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. За цей час ОСОБА_1 не висловлював свою незгоди з результатами огляду, а тому у працівників поліції були відсутні обов`язки доставити останнього до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. При цьому суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , що він поспілкувався з адвокатом, який роз`яснив йому право не погоджуватися з результатом огляду на місці, однак зазначене не зафіксоване відеозаписом, оскільки працівниками вже було прийняте рішення за результатами огляду. Також такі пояснення спростовуються тим, що при ознайомленням з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не зазначив у ньому таку незгоду, не зафіксовано таку незгоду і дослідженим відеозаписом. Апеляційний суд відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 (а), що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи скаржника про те, що рапорт не може слугувати доказом винуватості не приймаються до уваги, оскільки наявний у матеріалах даної справи рапорт не є однозначним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та який досліджується і оцінюється судом в сукупності з іншими матеріалами адміністративної справи. Даючи оцінку доказам по справі суд прийшов до висновку та визнає винуватим ОСОБА_1 , так як керуючи автомобілем водій не повинен перебувати в стані алкогольного сп`яніння, оскільки для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі що передбачено Правилами дорожнього руху України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Таким чином, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п. 2.9 (а), що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати та прийняти нову постанову. Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. На підставі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу. Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії постанови правопорушнику, сума штрафу, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, буде стягнута в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко