Постанова 4818 № 641/2809/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа 641/2809/23 Головуючий І інстанції Боговський Д.Є, Провадження № 33/818/40/24 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Мельніка Р.В.. на постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 13 травня 2023 року об 11:57, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «HYUNDAI» державний номер НОМЕР_1 , по пр. Гагаріна коло будинку № 129 в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів, сповільнення мови, від проходження медичного огляду в установленому Законом порядку у лікаря нарколога відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 йому не повідомлялось, що здійснюється повна відео фіксація події та працівники поліції не роз`яснили йому права у повному обсязі, у зв`язку з чим він не зміг скористатись консультацією адвоката. Мотиви суду Апеляційним судом неоднократно призначались судові засідання. Так, 08.11.2023 року, будучи належним чином повідомленим про судове засідання в суді апеляційної інстанції, захисник Мельнік Р.В. не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання у зв`язку з зайнятістю та просив про наступне судове засідання повідомити за допомогою СМС повідомлення. Також, апеляційний суд повідомляв ОСОБА_1 про судові засідання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу місця проживання, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення та в апеляційній скарзі. На адресу апеляційного суду повернулись конверти з судовими повістками, з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, тобто ОСОБА_1 , достовірно володіючи інформацією про подачу його захисником апеляційної скарги, повідомив інформацію, яка унеможливила його участь у розгляді справи. В подальшому 31.01.2024 року, будучи належним чином 11.01.2024 року повідомленим про судове засідання в суді апеляційної інстанції, захисник Мельнік Р.В. не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Як убачається з матеріалів справи, номер телефону, за яким апеляційний суд повідомляв захисника про судові засідання був зазначений особисто ним в апеляційній скарзі та клопотанні про відкладення розгляду справи. Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію. Разом з цим, належить врахувати, що саме захисник Мельнік Р.В. є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.) Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Отже, враховуючи, що апеляційним судом було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 та його захисника в судовому засіданні, а також те, що їм було відомо, що його апеляційна скарга буде розглядатися в Харківському апеляційному суді, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 та його захисник у розумні інтервали часу мали вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника в межах доводів і вимог поданої захисником апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями. Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 13 травня 2023 року об 11:57, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «HYUNDAI» державний номер НОМЕР_1 , по пр. Гагаріна біля будинку № 129 в м. Харкові, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів, сповільнення мови, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законодавством порядку , а саме в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД відмовився в присутності двох свідків. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 225702 від 13.05.2023 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме: - оглянутими відомостями відеозаписів із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.05.2023 року, відповідно до якого огляд не проводився оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння; - рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність. - поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які кожний окремо надали письмові пояснення від 13.05.2023 року, відповідно до яких 13.05.2023 року їх було запрошено працівниками поліції у якості свідків. У їх присутності водій автомобіля HYUNDAI» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Апеляційний суд приймає до уваги, що захисник в апеляційній скарзі не спростовує факт керування ОСОБА_1 автомобілем при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та зупинку транспортного засобу на вимогу працівників поліції, а також те, що після виявлених працівниками поліції ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі у встановленому законом порядку, на що останній відмовився. Доводи апелянта про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не роз`яснювались права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 1), де в графі про роз`яснення прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення міститься особистий підпис ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається зі змісту відеозапису, наданого працівниками поліції, перед початком спілкування з ОСОБА_1 йому було роз`яснено його права передбачені, ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. Також, відповідно до відомостей, зафіксованих на відеозаписі з камери працівника поліції вбачається, що працівник поліції після отриманої відповіді ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляду в медичному закладі роз`яснює йому, що у такому випадку на нього буде складено протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду, оскільки ним буде порушено п.2.5 ПДР України. Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не повідомлялось, що здійснюється повна відео фіксація події не свідчать про незаконність та необґрунтованість процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам. Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є: - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці; - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідність. Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів, сповільнення мови. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого він відмовився. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП . Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_4 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Мельніка Р.В. залишити без задоволення. Постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик